Зразок роботи
ВСТУП
Будь-яке суспільство може процвітати тривалий період часу тільки тоді, коли забезпечуються матеріальні блага для його людей завдяки ефективній економіці. У сучасній економіці велике значення мають підтримка стабільності грошової одиниці, достатнє забезпечення капіталом, а також захищена від криз банківська система. Для досягнення цієї мети держави здійснюють суворий всебічний контроль, що визначено конституціями та окремими законодавчими актами. У розвинутій ринковій економіці центральний банк посідає особливе місце – він є центром грошово-кредитної системи національної економіки, головною функцією якого є контроль та регулювання пропозиції грошей у країні.
В сучасних умовах діяльність центрального банку має вирішальний вплив на стабільність національної валюти, надійність банківських установ, дієвість платіжно-розрахункового механізму, активізацію ринкової кон'юнктури, вирівнювання платіжного балансу, що загалом визначає ефективність функціонування всієї економіки країни.. Серцевиною кредитної системи є центральні (національні) банки. Вони або з самого початку виникали як державні, або були націоналізовані, переважно після кризи 30-х років чи після другої Світової війни..
НБУ виконує роль емісійного і кредитного центру держави, а також є відповідальним за її грошове господарство. Він є кредитором останньої інстанції, тобто до нього комерційні банки звертаються по допомогу, коли вичерпані всі інші способи мобілізації кредитних ресурсів. На НБУ як центральну ланку кредитної системи неможливо не звернути особливу увагу, бо саме він є запровадником і реалізатором грошово-кредитної політики. Діяльність НБУ яскраво підтверджує добре відомі у світі істини – коли працюють інструменти грошово-кредитної політики, то і грошова система функціонує нормально, і вартість національних грошей стабілізується як на внутрішньому ринку через зниження темпів інфляції, так і на зовнішньому – через зміну її обмінного курсу.
Діяльність НБУ яскраво підтверджує добре відомі у світі істини – коли працюють інструменти грошово-кредитної політики, то і грошова система функціонує нормально, і вартість національних грошей стабілізується як на внутрішньому ринку через зниження темпів інфляції..
Серед дослідників діяльності центральних банків та їх еволюції необхідно виділити В. П. Биховченка, І. В. Дука, Н. Є. Златіну, В. В. Козюка, Ф. С. Мішкіна, А. М. Мороза, А. Г. Пишного, М. Ф. Пуховкіна, С. К. Ревчука, М. В. Руденка, М. І. Савлука, Т. В. Семка, І. Г. Скоморовича, Ю.О. Чамро. Однак, незважаючи на чисельність досліджень, питання виникнення та становлення функцій центральних банків залишається недостатньо висвітленим.
Метою роботи є вивчення ряду питань, що стосуються умов реалізації центральним банком своїх функцій загалом і Національного банку України зокрема.
Для досягнення поставленої мети в роботі визначено наступні завдання:
охарактеризувати роль і значення центрального банку в економіці країни;
дослідити основні засади грошово-кредитної політики;
охарактеризувати основні функції Національного банку України;
запропонувати шляхи організації діяльності Центрального банку України.
Об’єктом дослідження є Центральний банк України, роль НБУ в банківській системі з приводу регулювання його діяльності.
Предметом дослідження є сукупність теоретичних і практичних аспектів регулювання діяльності банку.
Інформаційною базою дослідження стали: періодичні видання теми дослідження, офіційні сайти Національного банку України, Господарського кодексу України, Податкового кодексу України, Конституції України,
РОЗДІЛ 1
НАУКОВО-ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ДІЯЛЬНОСТІ ЦЕНТРАЛЬНОГО БАНКУ
1.1. Організаційно-правові аспекти статусу Національного банку України
Верхній рівень банківської системи України представлений єдиним органом - Національним банком України. Відповідно до ст. 2 Закону України "Про Національний банк України" від 20.05.1999 р. Національний банк України є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, повноваження і функції якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України 6, ст. 602.
До функцій Центрального банку України належать: забезпечення стабільності національної грошової одиниці, проведення грошово-кредитної політики, емісія грошей та організація їх обігу, організація системи рефінансування комерційних банків, банківське регулювання та банківський нагляд тощо.
Найважливішою функцією центральних банків є забезпечення стабільності національної валюти. Про це свідчить ст. 99 Конституції України, у якій зазначено, що забезпечення стабільності грошової одиниці є основною функцією центрального банку держави — Національного банку України 6, ст. 602.
Забезпечення стабільності національної валюти є прерогативою Національного банку України, і саме тому особливого значення набуває закріплення його правового статусу, який би забезпечував ефективну реалізацію центральним банком Його основної та інших функцій.
Правовий статус центрального банку як системна категорія поряд із функціональною характеристикою включає також передбачену нормами права спеціальну правоздатність суб’єкта права у питаннях відання» а також
його повноваження, що, враховуючи публічні функції Національного банку, становлять його компетенцію.
Визначальним елементом правового статусу Національного банку України є положення, закріплене у ст. 2 Закону про НБУ: Національний банк України є особливим центральним органом державного управління. Використання законодавцем терміна "особливий центральний орган державного управління" при характеристиці Національного банку України є універсальним підходом за двома підставами 6, ст. 602.
По-перше, це законодавче визначення підкреслює державно-управлінську природу діяльності Національного банку України в процесі реалізації покладених на нього функцій. Національний банк бере активну участь у державному управлінні економічними процесами в Україні шляхом проведення грошово-кредитної політики, а також здійснює спеціальні управлінські заходи у вигляді адміністративного та індикативного регулювання банківської діяльності 13, ст. 340.
По-друге, у такий спосіб підкреслюється принципова особливість правового статусу вітчизняного центрального банку. З урахуванням положення ст. 6 Конституції України щодо здійснення державної влади в України на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову, Національний банк України не входить до жодної з гілок влади, що виступає важливою гарантією його незалежності від органів державної влади. Незалежність Національного банку від органів державної влади слід вважати головним принципом його діяльності. Важливе значення цього принципу підтверджується практикою законодавчого закріплення статусу центрального банку в інших країнах 13, ст. 340.
Принцип незалежності центрального банку спрямований на забезпечення ефективної реалізації його основної функції. Відомий польський економіст М. Дембровський підкреслює, що для виконання своєї основної місії у сфері грошової політики центральний банк має бути повністю незалежним як від законодавчої, так і від виконавчої влади. Захист органу, відповідального за грошову політику, від політичного циклу і політичної нестабільності досягається саме його незалежністю 13, ст. 340.
Зміст принципу незалежності Національного банку України розкривається у процесі аналізу інституційного та бюджетного аспектів.
Провідна ідея інституційної незалежності полягає у забезпеченні режиму невтручання в діяльність центрального банку з боку органів державної влади. Однак, як слушно стверджує А. О. Селіванов, незалежність центрального банку не слід зводити до статусної незалежності серед інших суб’єктів управління економічними процесами, адже саме національний банк здатний бути єдиним емісійним центром та відповідати за управління всією грошово-кредитною системою. За таких умов особливого значення набуває розроблення механізму взаємодії Національного банку України з вищими органами державної влади, оскільки він не може залишатися самоізольованим від інших суб’єктів економічної політики держави. Саме тому переконливою видається пропозиція А. С. Гальчинського щодо необхідності побудови відносин між законодавчими органами, урядом і національним банком не на ієрархічній структурі, а на принципах рівноправного партнерства 13, ст. 340.
Зміст інституційної незалежності Національного банку України розкривається через механізм його відносин із парламентом, урядом та главою держави - Президентом України. Особливості форм цих взаємовідносин закріплені у розділі IX Закону про НБУ.
Відповідно до ст. 51 цього закону, національний банк підзвітний главі держави та Верховній Раді України в межах їх конституційних повноважень. Підзвітність означає:
- призначення на посаду та звільнення з посади Голови Національного банку України Верховною Радою України за поданням Президента України;
- призначення та звільнення Президентом України половини складу Ради Національного банку України;
- призначення та звільнення Верховною Радою України половини складу Ради Національного банку України;
- доповідь Голови Національного банку Верховній Раді України про діяльність Національного банку;
- надання Президенту України та Верховній Раді України двічі на рік інформації про стан грошово-кредитного ринку в державі 14, ст. 21.
Особливості взаємовідносин Національного банку України з Кабінетом Міністрів України викладено у ст. 52 Закону про НБУ, яка закріплює такі їх форми:
- Національний банк та Кабінет Міністрів України проводять взаємні консультації з питань грошово-кредитної політики, розробки і здійснення загальнодержавної програми економічного і соціального розвитку;
- Національний банк на запит Кабінету Міністрів України надає інформацію щодо монетарних процесів;
- Кабінет Міністрів України, міністерства та інші центральні органи виконавчої влади на запит Національного банку надають інформацію, що має вплив на стан платіжного балансу 14, ст. 21;
- Національний банк підтримує економічну політику Кабінету Міністрів України, якщо вона не суперечить забезпеченню стабільності грошової одиниці України;
- Голова Національного банку або за його дорученням один з його заступників можуть брати участь у засіданнях Кабінету Міністрів України з правом дорадчого голосу;
- у засіданнях Правління Національного банку можуть брати участь члени Кабінету Міністрів України з правом дорадчого голосу;
— Національний банк України має право подавати Кабінету Міністрів України у встановленому порядку пропозиції щодо законодавчого врегулювання питань, спрямованих на виконання функцій Національного банку України.
Рис. 1.1. Другий аспект принципу незалежності Національного банку України - бюджетна незалежність 14, ст. 21
Відповідно до ст. 54 Закону про НБУ, Національному банку забороняється надавати прямі кредити як у національній, так і в іноземній валюті на фінансування витрат Державного бюджету України. Наявність цієї норми в указаному законі відповідає тенденціям світової практики законодавчого регулювання відносин центрального банку і уряду з приводу залучення коштів Центробанку для фінансування бюджетних видатків. Пряме кредитування уряду центральним банком з метою фінансування бюджетного дефіциту становить реальну загрозу як для монетарної стабільності, так і для фінансової безпеки держави в цілому. Заборона кредитувати — одна з головних вимог нормативно-правової конвергенції до країн - кандидатів до вступу в Європейський Союз. Як виняток, законами про центральні банки окремих держав центробанкам дозволяється надавати короткострокові кредити лише з метою касового обслуговування бюджету, обмежуючи розмір кредитів певним розміром його дохідної частини. Такий підхід дає центральному банку можливість гнучкіше формувати свої відносини з урядом. З одного боку, не порушується принцип політичної недоторканості Центробанку, а з другого є коректним з правового погляду інструментом підтримання державної економічної політики, якщо це не загрожує грошовій стабільності 9, ст. 405.
Інше законодавче обмеження щодо фінансування Національним банком України дефіциту державного бюджету передбачено ч. б ст. 15 Одним із чинників глибокої загальноекономічної кризи та гіперінфляції в Україні протягом першої половини 1990-х років була хибна практика надання Національним банком України кредитів Міністерству фінансів України з метою фінансування дефіциту Державного бюджету на підставі відповідних норм законів про Державний бюджет України 1991-1996 pp.
Бюджетного кодексу України: "емісійні кошти Національного банку України не можуть бути джерелом фінансування дефіциту Державного бюджету України". Позбавлення уряду необмеженої емісійної влади та протиставлення їй представництва фінансових інтересів країни -це положення на початку XX ст. Л. М. Яснопольський розглядав як фінансову конституцію 9, ст. 405.
Фінансування бюджетних видатків може здійснюватись із використанням інструментів фондового ринку, шляхом придбання центральним банком державних цінних паперів. Національний банк України, згідно із Законом про НБУ (п. З ст. 42), має право купувати і продавати на вторинному ринку цінні папери в порядку, передбаченому законодавством України. Проте ця норма не забороняє Національному банку придбання державних цінних паперів при їх первинному розміщенні, що за певних умов може становити загрозу монетарній стабільності у разі, якщо в такий спосіб центральний банк фактично кредитуватиме уряд у значних розмірах.
Другий елемент-бюджетної незалежності Національного банку України визначається порядком перерахування частки його прибутку до Державного бюджету України. Відповідно до ч. З ст. 5 Закону про НБУ Національний банк за підсумками року у разі перевищення кошторисних доходів над кошторисними витратами, затвердженими на поточний бюджетний рік, вносить до Державного бюджету України наступного за звітним року позитивну різницю на покриття дефіциту бюджету. Таким чином, підставою перерахування Національним банком суми перевищення доходів над витратами є фактичний склад:
- наявність дефіциту Державного бюджету України згідно із відповідним законом;
- перевищення кошторисних доходів над кошторисними витратами Національного банку за попередній, ніж за звітний бюджетний рік, що затверджується Радою Національного банку України 9, ст. 405.
Отже, Центральний банк у будь-якій державі є особливим органом. Це зумовлено його спеціальним правовим статусом, який передбачає покладення на нього низки особливих функцій, які має здійснювати лише одна інституція банківської системи - саме центральний банк держави.
1.2. Принцип незалежності НБУ
Організаційна незалежність НБУ визначається ст. 2 Закону України “Про національний банк України”, якою НБУ визначено центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України 2, ст. 37.
Персональна незалежність притаманна НБУ, адже чинним законодавством визначений порядок призначення на посаду та звільнення з посади Голови НБУ Верховною Радою України за поданням Президента України; призначення та звільнення Президентом України половини складу Ради НБУ; призначення та звільнення Верховною Радою України половини складу Ради НБУ. Але важливою відмінніст
Магістр