Зразок роботи
ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Охорона здоров’я населення України є одним із пріоритетних напрямків соціальної політики держави. Особливо це актуально сьогодні, адже в період економічної кризи на першому місці мають бути соціальні пріоритети. Саме ступінь орієнтованості держави на покращення здоров’я громадян, вдосконалення діяльності сфери охорони здоров’я і є одним із основних показників розвитку держави, її цивілізованості й конкурентоспроможності.
Між тим показники стану здоров’я населення України (за даними як вітчизняної, так і міжнародної статистики) упродовж останніх десятиріч набули досить серйозних негативних тенденцій: зросли рівні смертності (особливо серед людей працездатного віку), захворюваності, зменшилась середня тривалість життя тощо. З-поміж інших чинників, це, безперечно, пов’язане з критичним станом вітчизняної системи охорони здоров’я. Адже за останні півстоліття її здатність впливати на здоров’я населення збільшилась у декілька разів. За умов ефективної організації сфера охорони здоров’я може забезпечити зменшення загальної смертності, загального підвищення рівня добробуту людей, запровадження стимулів для здорового способу життя населення, та ін.
В Україні за часів незалежності була здійснена низка важливих економічних реформ. Але вони майже не зачепили систему охорони здоров’я, хоча здоров’я громадян пов’язано з показниками, що характеризують економічний стан нашої держави. Тому виникла нагальна потреба в проведенні нових, діючих реформ та зміні акцентів при проведенні реформування з питань охорони здоров’я в Україні.
Необхідність здійснення інноваційних перетворень у системі охорони здоров’я в Україні зумовлюється її тривалою системною кризою, деструктивний характер якої вказує на неефективність державної соціальної та економічної політики у цій сфері, про що свідчить, зокрема: критична демографічна ситуація та незадовільний стан здоров’я громадян; погіршення рівня та якості життя соціально-незахищених верств населення; поширення соціально-небезпечних хвороб у суспільстві; зниження загального доступу до охорони здоров’я та якості надання медичної допомоги, а також виснаження ресурсної бази системи охорони здоров’я та її структурні диспропорції.
Ключовими проблемами, які заважають інноваційним перетворенням у системі охорони здоров’я, є: відсутність системного підходу, що забезпечує визначення пріоритетних напрямів розвитку охорони здоров’я, відсутність постійно діючої системи порівняльного аналізу зовнішніх змін та впливів на систему, моніторингу внутрішнього стану та перспектив розвитку системи охорони здоров’я, що вкрай ускладнює прийняття обґрунтованих і своєчасних управлінських рішень у цій сфері та зумовлює неефективність державної політики щодо її розвитку.
Сучасна система охорони здоров’я, що дісталась Україні у спадок від УРСР, знаходиться в кризовому стані, що наочно підтверджується медико-демографічними показниками. Вона погано пристосована для того, щоб за нинішніх умов соціально-економічного розвитку країни належним чином реагувати на потреби населення. За роки незалежності ця чи не найважливіша складова сфери соціального захисту набула спонтанної деформації без належної адаптації до сучасних вимог та суспільних потреб. Не викликає сумніву, що система охорони здоров’я в її нинішньому стані потребує негайного реформування, точніше − заміни новою системою, яка була б здатна забезпечити належний рівень медичного обслуговування населення у відповідності до вимог сьогодення.
Потреба реформування системи охорони здоров’я України є ключовим завданням сучасності. Визначальними є питання покращення вітчизняної сфери охорони здоров’я, яке має ґрунтуватися на наукових засадах і на усвідомленні принципових підходів у визначенні стратегічних пріоритетів соціально-економічної політики, де закладаються напрями та цілі змін з обов’язковим збереженням соціально орієнтованих принципів. Адже забезпечення збереження та зміцнення здоров’я населення, продовження періоду активного довголіття, тривалості життя людей, орієнтації на здоров’я як соціальну цінність, забезпечують громадянину конкурентоспроможність на ринку праці, професійне довголіття, пов’язаний з цим добробут, як підсумок – це поліпшення якості життя, зміцнення людського потенціалу, збереження генофонду українського народу, поліпшення демографічної ситуації в країні. Це буде сприяти зниженню економічних витрат на відновлення трудового потенціалу, в тому числі від втрати працездатності.
Проблеми державного управління в сфері охороною здоров’я, реформування галузі висвітлені в роботах В. Ф. Москаленка, Б. О. Волоса,
Ю. В. Вороненька, Д. В. Карамишева, А. С. Немченко, З. С. Гладуна,
О. М. Голяченка, Л. С. Григорович, В. І. Журавля, В. Л. Корецького,
А. Ф. Коропа, В. М. Лехан, А. М. Сердюка, І. М. Солоненка, В. М. Рудого,
І. М. Шеймана, В. З. Кучеренка, Р. Б. Салтмона та інших.
Метою роботи визначення основних напрямків та шляхів реформування галузі охорони здоров’я в Україні.
Предметом магістерської роботи є особливості управління та реформування галузі охорони здоров’я.
Об’єктом магістерської роботи є державне регулювання інноваційного розвитку в галузі охорони здоров’я.
Відповідно до мети дослідження було поставлено та вирішено такі завдання:
вивчити основи функціонування системи охорони здоров’я в Україні;
проаналізувати особливості світових моделей охорони здоров’я;
дослідити сучасний стан системи охорони здоров’я в Україні;
виявити недоліки існуючої системи охорони здоров’я в Україні;
визначити шляхи та методи реформування та вдосконалення існуючої системи охорони здоров’я на основі проведених досліджень та аналізів.
Для вирішення поставлених завдань була використана низка методів наукового дослідження, а саме: аналіз і синтез; комплексний аналіз; графічний аналіз. Обробка даних здійснювалася з використанням сучасних комп’ютерних технологій і програмного забезпечення.
Інформаційну базу дослідження склали документи і матеріали органів державної влади і управління галузі охорони здоров’я, законодавчі і нормативні акти України, матеріали і дані періодичного друку, монографічна і інша наукова література по темі магістерської роботи.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що в сукупності вони можуть застосовуватися в діяльності з практичного вдосконалення системи державного регулювання інноваційного розвитку та галузі охорони здоров’я України в цілому.
Магістр