Електронна дипломатія (ID:226685)

Теоретичні основи електронної дипломатії За останні роки практика зовнішньої політики зазнала великих змін, інтернет дав нове життя сучасній дипломатії – міністри, посли, дипломати все частіше використовують засоби масової інформації для взаємодії з громадськістю. Поряд з ними Інтернет став платформою для вираження своїх думок і екстремістськими групами – терористами, організаторами протестів, і так далі. Важливо, що сучасна дипломатія й надалі дотримується усталених функцій, а саме: покращення іміджу своєї країни, пропагування національних цінностей за кордоном, гарантування світової безпеки, надання гуманітарної допомоги і налагодження міжнародного взаєморозуміння. Варто говорити про кардинальні зміни у підходах до визначення цільової аудиторії в дипломатичній сфері діяльності держави. Якщо раніше сюди належали національні лідери та еліта, то сьогодні – ще й пересічні громадяни з вираженою суспільною позицією. Сучасна громадськість є не лише активним користувачем нових медіа, але й розробником впливових соціально-політичних електронних ресурсів, використання яких може суттєво змінити формат міжнародних відносин. Така цільова аудиторія отримала назву «громадяни мережі Інтернет» (netcitizen) [6, с. 374]. Сьогодні, інформація дозволяє світовим гравцям обходити раніше встановлені формальні дипломатичні канали. Поряд з цим також можна відзначити створення нових областей політичного життя, таких як ноополітіка (Noopolitic – це ноосфера, сфера ідей; це новий підхід до мистецтва управляти державою, де головну роль грають швидше неурядові організації, ніж уряду), кіберполітіка і медіаполітика. Тому сьогодні активно розвивається такий вид дипломатії як електронна дипломатія [4, с. 83].