Есе Зовнішньополітичні ініціативи України в ООН (ID:651918)

Організація Об’єднаних Націй мала особливе значення у зовнішній політиці Української Держави, у становленні та розвитку якої також сприяли українські дипломати. 1 травня 1945 року до Сан-Франциско прибула українська делегація у складі 12 осіб на чолі з міністром закордонних справ УРСР Дмитром Захаровичем Мануїльським. Він був обраний головою комітету з підготовки тексту преамбули та першого розділу Статуту ООН під назвою «Цілі та принципи». Цей документ, підписаний 25 червня 1945 року, був ратифікований СРСР у серпні цього року і таким чином дозволив Україні стати однією з держав-засновниць ООН. У певному сенсі «євроінтеграційні» зусилля українського уряду були спробою Сталіна забезпечити СРСР додаткові місця в ООН, виділені теоретично «суверенним» радянським республікам. Сталін хотів довести нібито «суверенітет» України і тому Українська Радянська Соціалістична Республіка отримала не лише власне «міністерство закордонних справ», а й таке ж «суверенне», начебто незалежне від Москви, «міністерство оборони». Усі зрозуміли суть цього фарсу, а деякі відомі діячі, особливо з української діаспори, навіть вимагали виведення маріонеткової УРСР з ООН. Однак у 1991 році виявилося, що саме членство «маріонеткового» УРСР в ООН суттєво полегшило процес визнання міжнародною спільнотою незалежності України і не залишило прибічникам СРСР надії на його збереження. Навіть у найстрашніших снах Сталін, мабуть, не уявляв кінцевих результатів свого, як завжди хитрого проекту.