Лінгвістичні основи документознавства (ID:104008)

«Оповідання про Щуку, що вміла грати на гітарі» Тихо на озері, коли місяць щоночі заглядає у його сталеве вікно. Тихо й на душі, якщо раптом забредеш червневої темені до прохолодної води і опинишся в полоні дерев, що дивляться на тебе співчутливо-зневажливо, наче ти комаха беззахисна чи рідка травинка коло ніг. Озеро чарівно споглядає, інколи зронюючи зітхання викинутої у повітря риби або легеньким співом комарика перед зеленою жабою. Вода завжди манить істот до себе, запрошує у гості, знаючи про постійне повертання і мрійливе тьохкання серця. Соловейко одягне на тебе звукову павутинку, торкання тиші заспокоїть від почувань невпевненості... 3 такою думкою ковзав по глянцевій траві хлопець, порушуючи кроками хіба що стукіт власного серця. Він йшов наче недбало, раз у раз торкаючись дивного інструменту, який висів у нього за спиною. Силует дівчини-гітари чекав цього дотику і пошепки відлунював дерев 'яним звуком гладенької поверхні. Молодик уже вкотре обходив озеро, намагаючись знайти зручне місце для талановитого покликання зірвати з себе звукову павутинку сірої пташки. Ні, то вода кружляла навколо хлопця, уважно вдивляючисьу його душу. Озеро жило давно своїм незалежним життям, і гості в його обійсті були рідко. Цей молодик не віщував спокою, а озеро понад усе хотіло саме цього. Воно було старим дідом десь із тисячу років і вже погано пам 'ятало про своє бурхливе дитинство джерела і тремтливу молодість.