Монографія: структурні особливості, змістова характеристика (ID:840255)

ВИСНОВКИ Проаналізувавши структурні особливості й змістові характеристики монографії на теоретичному й практичному рівнях, ми дійшли таких висновків. 1. Охарактеризовано в теоретичному аспекті монографію як різновид наукової літератури. Встановлено, що науковий текст як спосіб подачі наукової інформації, результату наукового дослідження має чітку логічну структуру та орієнтований на професіонала. Усі типи наукових текстів по-різному транслюють наукове знання, його семантику. Зазначено, що до характерних ознак наукового тексту належать: змістовність, понятійність, обґрунтованість, аргументованість, цілісність, раціональність, стислість, ясність тощо. Зауважено, що наукову літературу поділяють на неперіодичну та періодичну. До першої належать: автореферат дисертації; матеріали конференцій; тези доповідей наукової конференції; збірник наукових праць; монографія; препринт тощо. Підкреслено, що в монографії систематизується наявне знання і забезпечується пояснення питань, які до того не були вирішені. Вона найбільш повно, послідовно й обґрунтовано досліджує проблеми, що робить її роль винятково важливою в науці. Зауважено, що розрізняють наукові й практичні монографії, індивідуальні та колективні. Визначено, що монографія може бути кваліфікаційною науковою працею, представляти або заміняти докторську дисертацію. Така монографія повинна відповідати певним вимогам: її обсяг має бути не меншим від 10 обліково-видавничих друкованих аркушів; вона повинна пройти рецензування не менш двох докторів наук з відповідної спеціальності; вона повинна бути рекомендована вченою радою науково-дослідної організації або вищого навчального закладу; наклад її має бути не меншим від 300 екземплярів; обов’язковою є наявність міжнародного стандартного номера ISBN. 2. Проаналізовано структуру та зміст монографії «Журналістика й освіта: методика, історія, теорія, практика». Визначено, що в аналізованій колективній монографії автори порушують надзвичайно важливі питання підготовки фахівців-журналістів у світлі сучасних вимог щодо освітньої діяльності, зокрема: питання методики викладання професійно орієнтованих дисциплін, специфіку функціонування пресового дискурсу, сучасні тенденції розвитку медійного простору Інтернету й діяльність засобів масової комунікації в умовах гібридної війни. Встановлено, що структурно монографія вміщує 4 блоки проблемних питань: методику викладання професійно орієнтованих дисциплін журналістської спеціальності, специфіку функціонування пресового дискурсу, сучасні тенденції розвитку мас-медійного простору Інтернету, функціонування сучасних ЗМК в умовах гібридної війни. Зауважено, що ці блоки суттєво відрізняються за обсягом, як і деякі матеріали. Монографія містить значну кількість додатків, які розміщенні в кінці видання з позначкою матеріалів, до яких вони належать. Щодо ілюстрацій у середині наведених матеріалів, то у всіх них, за винятком одного, ілюстрації відсутні. Аналіз тематично-змістової складової монографії показав, що автори порушують дійсно важливі й актуальні питання журналістики, пов’язані з питаннями безпеки життєдіяльності журналіста; історією журналістики, зокрема запорізької преси середини минулого століття; розвитком тревел-журналістики в Україні та за кордоном; зі специфікою жанрів фотожурналістики в сучасному медіадискурсі; зі станом розвитку глянцевих журналів в запорізькій області; із вирішенням проблем створення студентської газети у цьому регіоні; з особливостями функціонування новинного порталу «Ukr.net»; зі способами виявлення дезінформації в ЗМК. Останній матеріал, до речі, виявився найбільш об’ємним у монографії, але за рахунок надмірно, на нашу думку, розтягнутої теоретичної частини дослідження. Підкреслено, що бракує монографії вступу, в якому укладачі хоча б тезисно окреслили питання, порушені у виданні, й визначили загальну концепцію монографії. 3. Надано рекомендації щодо дотримання якості монографії. Зауважено, що головною умовою створення якісної монографії є застосування при її створенні методу вивчення процесів і явищ, за якого основний об’єкт дослідження виступає цілісною, відносно самостійною системою, що найповніше розглядається в єдиному логіко-монологічному плані з чітко вираженою теоретичною спрямованістю. Найголовнішою рисою монографічного дослідження має бути зосередженість на вивченні окремого питання або проблеми. Запропоновано дотримуватися загальноприйнятої композиційної структури цього виду наукової літератури, допускаючи вільну структуру видання на розсуд упорядників. Проаналізована нами монографія свідчить про нестандартний підхід її авторів до компонування матеріалів. Запропоновано вимоги до різних структурних елементів монографії: до заголовку, анотації, вступу, основної частини монографії (ілюстрацій, фотографій, таблиць, формул, символів тощо), до списку використаних джерел та ін. зазначено, що особливе значення для якісної монографії має мова викладення матеріалу. Виявлено найбільш поширені помилки при написанні монографії, яких необхідно уникати. Підкреслено, що потрібно ретельно перечитувати свої тексти для видалення помилок, очищення від стилістичних неточностей. Корисним є також вивчення монографій інших авторів з метою запозичення чужого досвіду. Визначено критерії якісної монографії, які треба враховувати при написанні власних творів.