Зразок роботи
ВСТУП
Актуальність теми. Процес інформатизації суспільства, який у сучасному світі набув масштабного характеру, є новим щаблем у розвитку людства, що виводить його на вектор інформаційної цивілізації, у якому інформаційні ресурси стає визначальними. У наш час підхід до комунікації кардинально змінився. У новому комунікативному просторі з’являються рівні, незалежні учасники. Сьогодні документознавча та комунікаційна діяльність є важливою передумовою існування та розвитку суспільства. Розвиток науково-технічного прогресу, зростання потреб в інформації призводить до стрімкого збільшення обсягів документних ресурсів і швидкості їх надання користувачам. Саме тому актуальним є аналіз уже існуючих наукових напрацювань та пошуку нових теорій і практик розвитку документних комунікацій у сучасному світі.
Основною теоретичною базою даного дослідження послужили роботи вітчизняних дослідників у цій області, а саме: С.Г. Кулешова [7], М.С. Слободяника [16], Г.М. Швецової-Водки [22], Н.М. Кушнаренко [8], В.В. Бездрабко [1, 2] та ін.
Об’єктом дослідження роботи є документні комунікації.
Предметом дослідження є види документних комунікацій.
Мета курсової роботи - дослідження сутності понять «комунікація» та її виду «докуметна комунікація», виокремлення видів документних комунікацій, аналіз сучасного стану та подальші перспективи розвитку документних комунікацій.
Для реалізації поставленої мети необхідно виконати ряд завдань:
1. Дослідити сутність поняття «документна комунікація»;
2. виділити складові документої комунікацї;
3. провести аналіз методів дослідження складових документної комунікації;
4. розглянути місце документа в документно-інформаційних комунікаціях;
5. визначити види та структуру документно-інформаційних комунікацій;
6. проаналізувати канали документної комунікації;
7. здійснити аналіз сучасного стану документних комунікацій;
8. надати рекоменції, щодо можливих перспектив розвитку документних комукацій.
Гіпотезою курсової роботи є припущення про те що, поділ документної комунікації на види відбувається з урахуванням специфіки каналу комунікації.
Структура курсової роботи. Курсова робота складається зі вступ, трьох розділі, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг роботи становить 40 ст.
РОЗДІЛ 1
МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ДОКУМЕНТНИХ КОМУНІКАЦІЙ
1.1 Документна комунікація: визначення та сутність
На сучасному етапі суспільного розвитку велику роль відіграє інформація. Завдяки певним каналам, методам і засобам вона має змогу поширюється в просторі та часі . Провідне місце в цій системі належить саме комунікації. Комунікація – це обмін інформацією (повідомленнями, знаннями, ідеями) між людьми. Під інформацією також слід розуміти дані, що передаються в процесі соціальної комунікації [6].
Документна комунікація є найважливішою підсистемою соціальної комунікації. Документна комунікація (ДК) – це процес і засіб обміну в суспільстві інформацією за допомогою документів. Саме завдяки документній комунікації соціальна інформація рухається в просторі та часі через створення, зберігання та розповсюдження документів. Документна комунікація сформувалася на певному етапі розвитку людства та сьогодні вона охоплює всі сфери суспільного життя. Інформатизація суспільства сприяє розширенню сфери функціонування документної комунікації [17].
Велика кількість дослідників співголосні в тому, що документна комунікація є однією з основних підсистем соціальної комунікації. К.Шеннон і В.Вівер, автори сучасної теорії комунікації, трактують поняття комунікації наступним чином: «Це всі дії, коли один розум впливає на інший» [11].
На думку сучасних українських дослідників Г. Швецова-Водки та Г. Поченцова процес комунікації неможливий без таких чинників як комунікант, комунікат, реципієнт, канал кодування, декодування та зворотній зв'язок (рис.1.1).
Рис. 1.1. Складові елементи комунікації
*Сформовано автором на основі [13]
Канал є «обов’язковим елементом комунікаційно-інформаційної системи: шляхом передачі інформації» [3]. Для комунікантів цей канал може бути невидимим (як у випадку усного спілкування) або створеним спеціально для передачі повідомлення (наприклад, технічні засоби в телефонному спілкуванні).
Згідно з Чарльзом Кулі соціальна комунікація – це механізм, за допомогою якого існують і розвиваються міжособистісні відносини, включаючи всі розумові символи та способи їх передачі в просторі та часі [18]. Існують два підходи до визначення сутності комунікації – механістичний і діяльнісний.
Суть механістичного підходу зводиться до розгляду комунікації як одностороннього процесу надсилання та отримання інформації.
Діяльнісний підхід полягає в тому, що комунікація виступає як процес спілкування, обміну думками, знаннями, почуттями та моделями поведінки, а також як спільна діяльність учасників комунікації.
Документальне повідомлення, зафіксоване на матеріальному носії, не змінюється і не зникає з часом, що робить документ відмінним від інших каналів комунікації: телефону, радіо, телебачення чи усного спілкування. Документ постає перед людиною, яка виступає в ролі споживач інформації як конкретна річ, матеріальний об'єкт. З точки зору реципієнта цей об'єкт є джерелом інформації, оскільки в його свідомості він не завжди асоціюється з відправником (комунікантом), який і розпочав комунікаційно-інформаційний процес. Тому документна комунікація є вкрай важливою в сьогоднішніх умовах.
1.2. Документні ресурси як складові документної комунікації: основні ознаки, функції та еволюція їх становлення
На розширення документного середовища та збагачення документних ресурсів суспільства неабиякий вплив має впровадження новітніх інформаційних технологій та удосконалення засобів розповсюдження інформації та документування. Дуже часто у науковому та практичному середовищі зустрічаються такі поняття як: «інформаційні ресурси», «документні ресурси», «інформаційно-документаційні ресурси».
Трактування поняття «інформаційні ресурси», що можна знайти у науковій літературі, наштовхує на думку про схожість даного поняття з поняттям «документні ресурси». Так, наприклад: «Інформаційні ресурси – це «систематизоване зібрання науково-технічної літератури і документації, зафіксовані на паперових чи інших носіях» [12].
Якщо розглядати поняття «документний ресурс», то його застосовують до окремої інформаційної системи – бібліотеки, фірми, музею, друкарні, і тоді це конкретне, приватне поняття. Про документні ресурси можна говорити як про обмежену сукупність окремо взятих зібрань документів. Оскільки збір, обробка, зберігання, пошук і використання документованої інформації забезпечується документними ресурсами, це робить їх найважливішим видом ресурсів поряд із матеріальними та енергетичними. Документні ресурси збагачуються за рахунок зовнішнього потоку документів, що виникає в результаті їх створення та розповсюдження.
Функціонування документних комунікацій полягає у безперервному проходженні документів по каналах зв’язку від комуніканта (створювача документної інформації) до реципієнта (споживача документної інформації). Рух документів під час їх створення, поширення та застосування в суспільстві формує документний потік. Доментний потік – це розділена у часі та просторі така сукупність документів, характерною рисою яких є рух по комунікаційних каналах від тих хто створює до тих, хто використовує.
Якщо аналізувати історію, то можна побачити, що поняття «документний потік» пройшов декілька етапів становлення (рис. 1.2).
Рис. 1.2. Еволюція становлення поняття «документний потік»
*Сформовано автором на основі [4]
Функціонування документної комунікації в суспільстві вимагає створення спеціалізованих документних систем, які здійснюють моніторинг життєвого циклу документів, тобто їх виробництво, транспортування, збирання, зберігання та використання. При проходженні через документні системи, документний потік створює там постійні або тимчасові набори документів. Тимчасові слабкоструктуровані набори документів, які підлягають подальшому перетворенню називають документними масивами.
Докуметні фонди – це стаціонарні, систематизовані, оснащені довідково-пошуковим апаратом сукупності документів, які створюються відповідно до завдань документної системи з метою забезпечення користувачів документованою інформацією.
Фонд – це значно ширше поняття ніж масив. Термінологічно поняття «фонд» походить від латинського слова «fond», що означає «основа» або «фундамент». Масив – це сукупність більш мобільних документів, призначених для подальшої трансформації. Фонд – це сукупність опрацьованих документів. Він формується шляхом систематизації, тематизації, анотування, абстрагування та впорядкування за змістом і формальним оформленням [4]. Важливою особливістю фонду є його відображення в пошуковій системі та в довідниках.
Сукупність документних потоків, масивів та фондів формують документні ресурси, тобто набір документів підготовлених для ефективного їх використання суспільними одиницями. На функціонування документних ресурсів кожної країни впливає багато факторів, одним із головних є інформаційна політика держави. Це відображено в законодавчих і нормативних актах, що регулюють розвиток і використання документно-комунікаційних систем в державі, і покликане створити умови для ефективного та якісного задоволення інформаційних потреб членів суспільства, насамперед у документі, що забезпечує реалізацію стратегічних завдань соціально-економічного розвитку держави. Складовими організаційної інфраструктури документної комунікації є виробничі та невиробничі компоненти. Детально це представлено на рис. 1.3.
Відсутність або недостатній розвиток будь-якої складової інфраструктури документних комунікацій призводить до зниження ефективності функціонування докумнтних потоків та масивів, сповільнення темпів доведення інформації до користувачів, затримує розвиток науки, економіки, виробництва, управлінської сфери.
Рис. 1.3. Організаційна інфраструктура документної комунікації
*Сформовано автором на основі [4]
Для побудови оптимальної інфраструктури документної комунікації в тій чи іншій країні необхідно враховувати можливості розвитку технологічних засобів передавання, опрацювання, пошуку, зберігання та відтворення документованої інформації.
Розглядаючи функції документних потоків і масивів, під якими розуміють реалізацію їхніх характеристик у функціональних процесах документної комунікації в суспільстві, їх можна поділити на дві групи: зовнішні та внутрішні. Функції документних потоків та масивів представлено на рис. 1. 4.
Таким чином, документні потоки та масиви утворюють відносно самостійні системи, що залежать від власних характеристик, властивостей та функцій.
Рис. 1.4. Функції документних потоків та масивів
*Сформовано автором на основі [4]
Ці знання виокремлюють документні потоки та масиви з-поміж інших підсистем документної комунікації та дають змогу оптимізувати роботу з ними, враховуючи об'єктивні закономірності їхнього розвитку та використання.
Магістр