Зразок роботи
Практика здобувачів вищої освіти є невід’ємною складовою частиною освітнього процесу підготовки здобувачів в університеті, що забезпечує здобуття компетентностей, визначених законодавством, освітніми програмами, набуття студентами професійних навичок і вмінь у сфері їх майбутньої професії.
Вона є завершенням підготовки випускника університету як необхідної передумови його професійного становлення.
Практика є завершенням підготовки випускника університету як необхідної передумови його професійного становлення.
Метою виробничої практики є ознайомлення студентів зі специфікою майбутнього фаху, отримання ними первинних професійних умінь із загально-професійних та спеціальних навчальних дисциплін.
Метою практичної підготовки здобувачів є закріплення знань, одержаних у процесі навчання, оволодіння навичками, вміннями та засобами організації та здійснення майбутньої професійної діяльності у будь-якій сфері, формування професійного вміння приймати самостійні рішення в управлінських ситуаціях щодо добору, розвитку та ефективного використання персоналу як ресурсу діяльності підприємства.
У процесі проходження практики здобувачі повинні ознайомитися зі структурою підприємства (організації) — базою практики, технологіями і методами роботи фахівців з управління персоналом, документацією, котра регламентує бізнес процеси у сфері управління персоналом, критично проаналізувати особливості системи управління персоналом на підприємстві.
Практика є першим кроком психологічної і професійної адаптації студента до виробництва. Виробнича практика дає можливість студентові вирішувати завдання, які покладені на виробничий персонал, нести відповідальність за роботу, що виконується, відчути себе учасником виробництва. Метою практичної підготовки здобувачів є закріплення знань, одержаних у процесі навчання, оволодіння навичками, вміннями та засобами організації та здійснення майбутньої професійної діяльності у сфері управління персоналом, формування професійного вміння приймати самостійні рішення в управлінських ситуаціях щодо добору, розвитку та ефективного використання персоналу.
В організаціях здобувачі мають можливість збирати фактичні матеріали для підготовки аналітичної частини дипломної роботи, а також здійснювати апробацію запропонованих заходів і пропозицій.
Завдання переддипломної практики:
– ознайомлення з базою практики;
– проходження інструктажу з правил охорони праці;
– дослідження регіонального ринку товарів чи послуг;
– ознайомлення зі структурою управління у закладі чи на підприємстві (бази практики);
– ознайомлення з функціональними обов’язками керівників та спеціалістів різних рівнів управління, аналіз взаємовідносин апарату управління та робітників;
– дослідження і аналізування основних економічних і фінансових показників діяльності бази практики;
– проведення аналізу результатів діяльності та факторів, які їх визначають аналіз проблем і перспектив розвитку;
– дослідження теоретичних аспектів обраної проблеми науково-практичного дослідження, кращих прикладів в вітчизняній і зарубіжній практиці, поглядів науковців на означену проблему;
– збір фактичних статистичних даних щодо проблеми дослідження, їх аналітична обробка, систематизація і узагальнення;
– дослідження взаємозв’язку діяльності бази практики з напрямками розвитку галузі, регіону, з пріоритетами національного розвитку;
– дослідження системи матеріально-технічного забезпечення підприємства;
– удосконалення вмінь самостійно здійснювати пошук потрібної інформації про стан роботи підприємства на ринку, аналізувати її, виявляти основні чинники, що обумовлюють фактичний стан діяльності підприємства, розкривати основні тенденції його розвитку, вивчати організаційні та логістичні процеси на підприємстві, пояснювати їх, пропонувати обґрунтовані висновки та пропозиції щодо удосконалення окремих процесів або їх взаємодії;
– ознайомлення з інноваційними технологіями готельного та ресторанного господарства, основними, допоміжними та обслуговуючими технологічними процесами, циклами та операціями, що лежать в основі діяльності підприємства; особливостями завдань і функціями основних структурних підрозділів підприємства;
– формування знань і вмінь щодо реалізації технологічних та управлінських процесів для забезпечення ефективного виробництва і споживання готельних та ресторанних послуг відповідно до міжнародних стандартів якості та гостинності;
– набуття навичок аналізу процесів та явищ у сфері готельного та ресторанного бізнесу, встановлення факторів та причинно-наслідкових зв'язків при виявленні проблем конкретного підприємства.
Сталий розвиток будь-якого суспільства передбачає забезпечення нинішніх потреб без втрати для майбутнього, а це неможливо без взаємозв’язку правової, економічної, політичної, соціальної та екологічної складових.
Спрямованість нашої держави на сталий розвиток потребує екологізації соціуму, яка піднімає свідомість індивідуума до рівня актуальних проблем гармонійного співвідношення людини та природи у сучасних реаліях, коли увесь світ переживає глибоку екологічну кризу, та визначає потенційні шляхи її вирішення. Окрім того, екологічні знання здатні спрямувати свідомість індивідуума й соціуму загалом на розуміння природи не лише як об’єкта діяльності, але і як носія найвищої цінності – життя. Отже, філософсько-правове осмислення екологічних знань повинно сприяти їх популяризації, а це сприятиме формуванню в соціуму відповідальності за збереження й оновлення природи, реалізації екологічних знань на практиці.
У сучасному науковому дискурсі простежується зростання інтересу до екологічних проблем із різних галузевих позицій. Низка досліджень як українських, так і зарубіжних вчених стосується також проблеми екологічного знання. Серед них можна виокремити певні наукові концепції. Проте єдиної узгодженої позиції щодо значення екологічних знань чи вирішення екологічного питання немає, що пояснюється, з одного боку, складністю екологічної проблеми загалом, а з іншого – недостатнім науковим опрацюванням теоретичних основ екологічного знання. Розуміння вагомості екологічного знання зумовлено наявністю екологічної кризи та пов’язаним із нею недостатнім рівнем екологічної свідомості. Вирішення екологічної кризи потребує не тільки значних правових, політичних, економічних і соціальних зусиль чи ініціатив, але й радикальної зміни екологічної свідомості соціуму, що формується на системі екологічного знання.
Серед основних причин екологічної кризи – розвиток цивілізації, відтак значно зростає роль людини у вирішенні екологічних проблем. Тому важливо, щоб екологічні знання формували уявлення як про потребу соціального та науково-технічного прогресу, гармонійного й всебічного розвитку індивідуума, так і про необхідність нормального функціонування біосфери й покращення її стану. Як зауважує сучасний німецький філософ Р. Симон-Шаефер “|кордони прогресу розкрили, з одного боку, максимальні можливості нашої планети, а з іншого – засвідчили нові етичні проблеми сучасності, позаяк наші дії повинні не завдавати збитків майбутнім поколінням” [3, р. 149]. Співвідношення глобальних питань людства та модуси їх вирішення трансформуються у проблему гуманізації індивідуума та світу. Формування гуманістичного суспільства та його майбутнього можливе лише за умови знань про глобальні проблеми та прогрес, який повинен бути спрямований на людські цінності. Г. Йонас відзначає, що “відбулося якісне підвищення ціннісної значущості буття, визначивши максимальну необхідність нашої відповідальності за нього” [3, р. 7]. Тому відповідальність за майбутність, а відтак питання гуманістичного прогресу матиме значення лише тоді, коли визначальне місце займатиме становлення прогресу на основі екологічних знань.
Функції науки екології підпорядковані потребам суспільства. Екологія пізнає фундаментальні рівні й властивості життя та пояснює сутність закономірностей розвитку природи, екологічних явищ і процесів (пізнавальна функція). Екологія дає людині знання для того, щоб розумно та раціонально користуватися природними ресурсами, усвідомити роль природного середовища для життя й здоров’я людини, сформувати уміння й навички здорового способу життя (освітня функція). Екологічні знання формують узагальнену систему ідей та поглядів на світ, людину, її місце в світі (світоглядна функція). Екологія є теоретичним фундаментом для прикладних галузей діяльності людини (медицини, сільського господарства, селекції).
Результати екологічних досліджень є надзвичайно важливими і для заповідної справи, природокористування та охорони природи. Зростає роль екології у прогнозуванні розвитку біосфери, наслідків антропогенного впливу та створенні нових виробничих технологій, проектів і планів соціального й економічного розвитку, для розв’язування глобальних проблем сучасності (практична функція)
Реалізація функцій екології забезпечується тісним взаємозв’язком з іншими галузями біології, що визначає формування багатьох нових екологічних розділів: екологічної фізіології, цитоекології, еволюційної екології, біохімічної екології, палеоекології, космічної екології тощо. Для ефективного розв’язування сучасних екологічних проблем необхідний науковий матеріал фізичного, хімічного, геологічного, соціального, кліматологічного, економічного та іншого характеру. Крім того, не обійтися без статистичної обробки, програмування прогнозування, моделювання різних процесів. Ось чому сучасна екологія використовує всі ефективні найновіші методи й технічні засоби природничих, технічних, суспільних й гуманітарних наук.
Оцінка впливу на довкілля (ОВД)
Оцінка впливу на довкілля (ОВД) – це процедура перед початком планованої господарської діяльності, що передбачає підготовку суб’єктами господарювання, органами державної влади та органами місцевого самоврядування звіту з оцінки впливу на довкілля, проведення громадського обговорення, аналізу інформації, наданої у звіті та надання висновку з оцінки впливу на довкілля уповноваженим органом.
Планована господарська діяльність – будівництво, реконструкція, технічне переоснащення, розширення, перепрофілювання, ліквідація (демонтаж) об’єктів та інше втручання в природне середовище.
Вплив на довкілля – будь-які можливі наслідки від планованої діяльності, а саме: наслідки, що стосуються життєдіяльності людини, флори, фауни, біорізноманіття, ґрунту, повітря, води, природних заповідних територій, історичних пам’яток, природних ландшафтів, об’єктів культурної спадщини та соціально – економічних умов, що склалися в результаті змін в природньому середовищі.
Щоб врахувати усі можливі аспекти впливу на довкілля 18.12.2017 року вступив в дію Закон України «Про оцінку впливу на довкілля » в його основі лежить Директива № 2001/42 ЄС «Про оцінку впливу окремих планів та програм на навколишнє середовище», яку Україна зобов’язалася впровадити згідно з Угодою про асоціацію з ЄС. Прийняття закону також вимагалось відповідно до Протоколу про приєднання України до Договору «Про заснування Енергетичного співтовариства».
Оцінка впливу на довкілля здійснюється з дотриманням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, з урахуванням стану довкілля в місці, де планується провадити плановану діяльність, екологічних ризиків і прогнозів, перспектив соціально-економічного розвитку регіону, потужності та видів сукупного впливу (прямого та опосередкованого) на довкілля, у тому числі з урахуванням впливу наявних об’єктів, планованої діяльності.
Без оцінки впливу на довкілля та отримання рішення про провадження планованої діяльності забороняється провадження планованої господарської діяльності, експлуатація об’єктів, втручання в природне середовище і ландшафти. стаття 3 п. 4 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля».
Перехідні положення Закону:
У випадку, якщо суб’єктом господарювання зроблено висновок екологічної експертизи до введення в дію закону, то такий висновок зберігає чинність та має статус висновку з оцінки впливу на довкілля
У випадку, коли суб’єкти господарювання отримали рішення про початок діяльності, то оцінки впливу на довкілля не потрібно.
Магістр