Зразок роботи
Актуальність теми дослідження полягає у відсутності кодифікованих норм стосовно права природокористування. Норми, що регулюють природокористування в цілому, окреслюють його суб’єкти, а особливо, об’єкти в різних нормативно-правових актах, які, в свою чергу, неузгоджені між собою. Принципи природокористування, а, отже, и саме поняття, використовується в різному значенні, охоплюючи більший або менший об’єм повноважень. Дане дослідження необхідне для узагальнення сучасного поняття природокористування та його видів, виходячи з понять, викладених у розрізнених нормативно-правових актах. Таке узагальнення може сприяти кодифікації норм та розробці нових, більш повних понять.
На проблему визначення поняття права природокористування, його принципів та видів звертали у комплексно або в межах самостійних досліджень з іншої проблематики, звертав свою увагу цілий ряд вітчизняних учених: В. І. Андрейцев, Г. І. Балюк, А. М. Беженарь, Є. С. Бердніков, А. І. Берлач, О. Г. Бондар, І. С. Будзилович, О. А. Вівчаренко, А. П. Гетьман, В. К. Гуревський та інш.
О.Г.Котеньов ставив метою свого дослідження розробку доктринального поняття принципів права природокористування, висвітлення співвідношення принципів права природокористування та принципів екологічного права.
Г.В.Анісімова опублікувала комплексне дослідження правових категорій і проблем, пов’язаних із забезпеченням права загального природокористування, розглянула особливості співвідношення екологічних прав та обов’язків у своїй роботі, проаналізувала специфіку та особливості впливу природного права на оновлення екологічного законодавства з урахуванням накопиченого світового досвіду й існуючих міжнародних стандартів.
Однак, питання природокористування у даних роботах розглядається крізь призму певного напрямку природокористування, в залежності від об’єкту такого користування, що спричиняє розходження у трактуванні поняття права природокористування, його здійснення та можливості обмеження.
Природокористування – це використання властивостей навколишнього природнього середовища для задоволення, економічних, екологічних, оздоровчих, лікувальних, культурних,естетичних та інших потреб людини.
Об'єктом права природокористування є конкретні, індивідуально визначені і юридично відокремлені природні об'єкти або їх складові частини, закріплені на праві власності або на праві користування за конкретними суб'єктами. Будучи об'єктами права природокористування, вони продовжують залишатися і об'єктами відповідних форм власності.
Суб'єктами права природокористування є юридичні та фізичні особи, які у визначеному законом порядку набули право користування конкретними природними об'єктами для відповідних цілей і мають у зв'язку з цим певні права та обов'язки.
Існують різні класифікації права природокористування, однак основним, та загальноприйнятим, є поділ права природокористування на загальне та спеціальне.
Загальне використання природних ресурсів здійснюється громадянами для задоволення життєво необхідних потреб (естетичних, оздоровчих, рекреаційних, матеріальних тощо). За загальне природокористування (купання у водоймах, плавання на човнах, аматорське та спортивне рибальство у водоймах загального користування, водопій тварин, збирання в лісах грибів тощо) не стягується плата. Воно здійснюється без закріплення природних ресурсів за окремими особами та без отримання на те відповідних дозволів (ліцензій).
Спеціальне використання природних ресурсів здійснюється громадянами, підприємствами, установами й організаціями за плату на підставі спеціальних дозволів (ліцензій), порядок видачі яких визначається Кабінетом Міністрів України. Таке природокористування, як правило, пов'язане із закріпленням природних ресурсів за конкретними користувачами і з використанням технічних пристроїв чи споруд.
За результатами дослідження, запропоноване нове, розширене поняття права природокористування - невід’ємне право фізичної або юридичної особи на платне або безоплатне, раціональне та ефективне користування властивостями природного середовища, надрами, водними, лісовими та іншими ресурсами згідно встановлених законодавство нормам, для задоволення економічних, екологічних, оздоровчих, лікувальних, культурних,естетичних та інших потреб.
Щодо права загального природокористування, аналіз законодавства України свідчить про доцільність та необхідність вдосконалення правового режиму природних ресурсів (земель загального користування в межах населених пунктів, земель оздоровчого, рекреаційного, природоохоронного та історико-культурного призначення; лісового, водного фонду та інших природних об'єктів) шляхом гарантування здійснення права загального природокористування громадян та юридичних осіб, встановлення системи прав та обов'язків суб'єктів загального природокористування в процесі його реалізації, встановлення пріоритету або необхідних обмежень права загального використання природних ресурсів для забезпечення охорони навколишнього природного середовища.
З розглянутих джерел, у яких досліджується поняття спеціального природокористування, найбільш обґрунтованим та повним є поняття запропоноване В.М.Комарницьким,який пропонує таке визначення спеціального природокористування - це користування природними ресурсами, наданими в установленому порядку для певних господарських чи інших цілей конкретним фізичним чи юридичним особами, з дотриманням екологічних, фінансових, технологічних та інших умов і вимог щодо його здійснення, які визначені в законах та інших нормативно-правових актах, а також у документах, що породжують право природокористування.
За результатами проведеного дослідження запропоновано кодифікувати основні норми, які регулюють природокористування у Кодекс законів про природокористування. У даному Кодексі повинні бути відображені основні засади загального та спеціального природокористування. Норми даного Кодексу повинні містити кореспондуючі норми до спеціальних законів, які будуть регулювати спеціальні норми у відповідності до об’єкту користування.
Магістр