Зразок роботи
ВСТУП
Постановка проблеми. Екологічна ситуація залишається вкрай складною, щороку зростає навантаження на навколишнє середовище. Забруднення і виснаження природних ресурсів й надалі загрожує здоров’ю суспільства, екологічній безпеці та економічній стабільності держав світу. Для вирішення глобальних екологічних проблем, зокрема, кліматичних змін, раціоналізації природокористування, впровадження екологічно чистого виробництва та ін. необхідне тісне міжнародне співробітництво.
Міжнародне співробітництво у галузі охорони навколишнього природного середовища займає важливе місце у зовнішньополітичному курсі України. На сучасному етапі господарського розвитку, проблема взаємозв’язку між економічною та екологічною складовою визначає умови функціонування кожної людини і держави в цілому. Зарубіжний досвід свідчить, що подальший розвиток ринкових відносин і конкуренції призведе до значного підвищення рівня виробництва, стимулювання енерго- і ресурсозбереження, структурної перебудови економіки України, що дозволить суттєво зменшити рівень забруднення довкілля.
Співробітництво з міжнародними організаціями сприятиме розширенню досвіду України, створенню необхідної законодавчої бази та оновленню механізмів державного управління у сфері охорони навколишнього природного середовища, забезпечення макроекономічної та фінансової стабільності держави.
Для України основним напрямком розвитку й удосконалення законодавчої бази є його гармонізація з європейською, яка визначена на Копенгагенському саміті Європейської Ради у червні 1993 р. Оскільки Україна прагне інтегруватися в європейський економічний простір, то політико-правові, організаційні та екологічні заходи повинні орієнтуватися на вимоги країн – членів Європейського Союзу.
Мета імплементації міжнародних стандартів управління навколишнім середовищем полягає в оцінці та поліпшенні екологічних характеристик діяльності промислових підприємств і в створенні умов для надання населенню екологічної інформації. Впровадження систем управління навколишнього середовища сприяє постійному поліпшенню екологічних характеристик діяльності підприємств шляхом:
- розробки та реалізації екологічної політики та екологічних програм;
- періодичної об’єктивної та систематизованої оцінки параметрів діяльності всіх підрозділів підприємства;
- надання населенню екологічної інформації про підприємство.
Аналіз останніх наукових досліджень та результатів. Питання стосовно норм міжнародного законодавства у еколого-економічній сфері досить актуальні та найбільш поширені. Проблемним аспектам договірно-правової бази екологічної політики України присвячені праці таких вчених, як:
В.П. Андрущенко, А.Б. Качинський, С.В. Крисаченко, Г. Гардащук, О.О. Веклич,
Б.М. Данилишин, М.І. Долішній. Проблеми екологічної безпеки та її пріоритети, роль природного середовища в житті людини досліджували Т. Гардащук,
В.П. Андрущенко, М.М. Кисельов, А.Б. Качинський, С.В. Крисаченко. Національна політика сталого розвитку досить ґрунтовно вивчалась у працях
О. Алімова, І. Бистрякова, Б. Буркинського, О. Веклич, Т. Галушкіної,
З. Герасимчук, Б. Данилишина, Л. Мельника, В. Кравціва, С. Лисовського,
Л. Руденко, Г. Рудька, Ю. Туниці, С. Харічкова, М. Хвесика та ін. Правові засади найбільш відкриваються у роботах А. Дмитрієва, С. Черніченка, В. Буткевича,
С. Марочкіна, В. Суворова, П. Бірюкова, І. Лукашука, Є. Усенка та
А. Гавердовського.
Однак невирішеними питаннями залишаються особливості міжнародної співпраці стосовно охорони навколишнього середовища, неповністю досліджені завдання та значення міждержавних угод у галузі охорони довкілля. Тому ця тема є дуже актуальною та потребує подальших ґрунтовних досліджень.
Метою роботи є дослідження міжнародної співпраці України у сфері охорони навколишнього середовища, а також аналіз екологічної безпеки за допомогою міжнародних договорів та конвенцій.
ВИСНОВОК
Україна приймає активну участь у співробітництві з охорони навколишнього середовища, спрямовує зусилля на підвищення екологічної безпеки та раціоналізацію використання природних ресурсів.
Міжнародне співтовариство у сфері охорони навколишнього природного середовища займає одне з важливих місць у зовнішньополітичному курсі України.
На міждержавному рівні екологічна політика повинна формуватись та реалізовуватись через зміцнення двосторонніх та багатосторонніх зв’язків і вдосконалення існуючої законодавчої і нормативної бази. Враховуючи тенденції сучасного етапу глобального розвитку, необхідно більш активно на національному рівні ініціювати нові форми міжнародної співпраці, що дозволять мобілізувати як зовнішні, так і внутрішні резерви України для збереження, відтворення, збалансованого управління власним довкіллям та вирішення існуючих екологічних проблем.
Магістр