Зразок роботи
ВСТУП
Ноосфера ("мисляча оболонка", сфера розуму) – вища стадія розвитку біосфери. Це сфера взаємодії природи і суспільства, в межах якої розумна людська діяльність стає головним, визначаючим чинником розвитку.
Чому виникло поняття "ноосфера"? Воно з'явилося у зв'язку з оцінкою ролі людини в еволюції біосфери. Цінність учення В. І. Вернадського про ноосферу саме в тому, що він виявив геологічну роль життя, живої речовини в планетарних процесах, в створенні і розвитку біосфери і всієї різноманітності живих істот в ній. Серед цих істот він виділив людину як могутню геологічну силу.
Ця сила здатна впливати на хід біогеохімічних та інших процесів в охопленому її дією середовищі Землі і навколоземному просторі. Все це середовище вельми істотно змінюється людиною завдяки її праці. Вона здатна перебудувати її згідно своїм уявленням і потребам, змінити фактично ту біосферу, яка складалася в перебігу всієї геологічної історії Землі.
Люди не просто розселилися практично по всій поверхні нашої планети, проникли в глибини морів і океанів, піднялися на високі гірські вершини, освоїли атмосферу Землі і зробили перші упевнені кроки в глибини Космосу. Своєю практичною діяльністю, своєю працею вони активно і у все зростаючому ступеню міняють те природне середовище, в якому живуть.
Змінюються рослинний і тваринний світ, географічний ландшафт, грунт, склад і стан атмосфери і гідросфери, мікроклімат досить великих зон.
Вже зараз вплив людства на природне середовище стає у ряді відносин сумірним з тим, що здійснюється в природі під впливом стихійних, поза людською діяльністю лежачих, силами. Зміни ці таки, великі що певним чином позначаються на існуванні того, що їх породило, — на людях, що створили грандіозну систему суспільного виробництва. Це — слідство невідворотного закону зворотного зв'язку, що явно вступив в дію, має силу скрізь, де є розвиток.
Таким чином, соціальне життя людства все тісніше сплітається в єдину мережу взаимозалежностей з тими природними процесами і об'єктами, які утворюють первоначальну основу його буття. Сама ця "першооснова" стає істотно іншою. На неї накладається незгладимий глибокий відбиток людської діяльності, суспільної праці, що озброюється науковою думкою.
Вчення про перехід біосфери в ноосферу — вершина творчості В.І. Вернадського. При розробці цього учення він неминуче повинен був використовувати і синтезувати не тільки геологічний і біологічний, але також соціально-історичний матеріал.
Сам термін "ноосфера", як і термін "біосфера", не належить В.І. Вернадському, який впродовж всієї своїй невтомній могутній діяльності остерігався засмічувати наукову літературу зайвими словами. Цей термін вперше був використаний в 1926—1927 рр. в статтях П. Тейяра де Шардена і Е. Леруа, написаних після того, як вони прослуховували в Сорбонне в 1922—1923 рр. курс лекцій В. І. Вернадського з проблем геохімії і біогеохімії.
Проте у викладі П. Тейяра де Шардена термін "ноосфера" мав сенс містичний. Він вживав його як синонім "царства людського розуму", пройнятого єдиним релігійним світоглядом.
У. І. Вернадський почав застосовувати термін "ноосфера" лише з початку 30-х років, причому в істотно іншому, чим його автори, строго матеріалістичному сенсі. У В. І. Вернадського ноосфера — це не відвернуте царство розуму, а історично неминуча стадія розвитку біосфери.
Ще в 1926 р. в статті "Думки про сучасне значення історії знань" він писав: "Створена протягом всього геологічного часу, стала в своїй рівновагі біосфера починає все сильніше і глибше мінятися під впливом наукової думки людства".
Ось цю-то біосферу Землі, змінену науковою думкою і організованою працею і перетворену для задоволення всіх потреб людства, що чисельно росте, він і назвав згодом ноосферою.
Підкреслити це дуже важливо, тому що в довідниках, енциклопедіях і в популярній літературі з'явилося багато невірних визначень цього терміну, абсолютно не відповідних поглядам В. І. Вернадського.
Основи учення В. І. Вернадського про ноосферу були закладені ще в 20-х роках. Воно одержало тепер загальне визнання. Суть його полягає в наступному. На ранніх етапах геологічної історії на нашої планеті не було життя.
Еволюція земної кори визначалася абіотичними чинниками. З виникненням життя на Землі живі організми стали активно змінювати, перетворювати земну кору. Утворилася нова комплексна геологічна оболонка Землі — біосфера, перероблена життям і заселена живими організмами. Життя (жива речовина), по Вернадському, увійшовши до взаємодії з літосферою, атмосферою і гідросферою, корінним чином перетворила їх, додала їм нові властивості і якості.
Магістр