Зразок роботи
Утворення глобального інформаційного простору спричиняє жорстку експансію з боку виробників інформації і провокує розмивання національного суверенітету. У сучасних умовах суверенітет можуть зберегти лише країни, здатні перетворити потенціал культури, науки та освіти в основний ресурс розвитку. Іншими словами, головною рушійною силою розвитку є людина зі своїм світоглядом, цінностями та творчим потенціалом. Це орієнтир для будь-якої стратегії, спрямованої на сталий та інноваційний розвиток. У ХХІ ст. гуманітарний складник набуває виключного значення для формування власного майбутнього.
Людиноцентрична модель розвитку має стати фундаментом для розроблення стратегій економічного, інфраструктурного та регіонального розвитку України. З огляду на внутрішні й зовнішні виклики, з якими стикається гуманітарна сфера України на сучасному етапі, стратегічні цілі гуманітарної політики мають три виміри:
– подальша кристалізація загальнонаціональної ідентичності, забезпечення солідарності й соціокультурної консолідації;
– розвиток людського капіталу й креативного потенціалу нації;
– стимулювання відкритості суспільної свідомості до інновацій і реформ. Відповідно, ключові пріоритети гуманітарної політики України передбачають:
– розвиток, захист і просування власного культурного, наукового та інформаційного продукту
– перехід від статусу країни споживання до статусу країни виробництва такого продукту;
2. Екологізація суспільного розвитку як інструмент подолання екологічних загроз
У ХХІ ст. перед земною цивілізацією постала низка глобальних екологічних загроз, які призвели до дестабілізації клімату, нищення озонової оболонки, танення льодовиків та інших деструктивних явищ.
Сучасний стан світу і розвиток земної цивілізації свідчать про те, що першочерговими є не стільки сталий розвиток світової спільноти, скільки зміцнення екологічної безпеки та подолання глобальних екологічних загроз. Лише подолавши ці проблеми, можна повністю спрямувати потенціал світової спільноти на вирішення завдань, пов’язаних зі сталим розвитком. Так, малі острівні держави світу, територія яких поступово занурюється у води світового океану, більше занепокоєні фізичним виживанням, ніж сталим розвитком. Не до сталого розвитку країнам, на території яких точаться війни і населення яких голодує, борючись за фізичне виживання. Проблеми світового розвитку слід вирішувати не вибірково, а комплексно, спрямувавши потенціал землян на вирішення найгостріших економічних, екологічних, соціальних і духовних проблем природокористування.
Екологізація суспільного розвитку як об’єктивна необхідність. У зв’язку з глобальними екологічними загрозами виникла об’єктивна необхідність екологізації суспільного розвитку, яка повинна охоплювати всі сфери людського буття. Екологізацію суспільного розвитку ми розглядаємо як об’єктивний процес протидії глобальним екологічним загрозам в екологічній, економічній, соціальній і духовній сферах; процес трансформації споживацької природоруйнуючої ментальності земної спільноти в природоощадну, а економічних інструментів – в інструменти екологічної політики.
Екологізація суспільного розвитку – це не комплекс природоощадних заходів, спрямованих на оздоровлення довкілля (що може бути локальним короткотерміновим явищем), а процес творення таких інструментів політики, насамперед економічної, які не дозволятимуть екологічній сфері деградувати і стимулюватимуть оздоровлення навколишнього природного середовища. Екологізація суспільного розвитку повинна привести до формування досконалих принципів і системи інструментів екологічної політики на міжнародному, національному, регіональному і локальному рівнях. Вона повинна призвести до збалансованості світової економіки з екологічною місткістю природного довкілля, а екологічної сфери – з чисельністю населення; охопити всі сфери суспільного розвитку – економічну, екологічну, соціальну і духовну, а також різноманіття галузевих політик.
Магістр