Стан і перспективи розвитку біоетики в Україні (ID:549616)

Вступ Біоетика стала логічною відповіддю на численні етичні питання і проблеми, що з'явилися останніми десятиліттями в процесі клінічної діяльності, а також під час біомедичних досліджень і експериментів. Вона покликана не тільки ідентифікувати та аналізувати конфліктні ситуації, що виникають на стику медицини, біології, філософії та юриспруденції, а й визначати конкретні шляхи їх розв'язання. Предметом розгляду біоетики є насамперед новітні досягнення біології та медицини з погляду визначення ступеня їх небезпеки для людини і суспільства сьогодні й у майбутньому. Біоетика спрямована на розроблення моральних, а в подальшому ... 1. Історія становлення та основні чинники виникнення біоетики Становленню і розвитку біоетики сприяло розроблення різних теорій: принципіалізм, ліберальна етика, утилітаризм, контрактуалізм, соціобіологія. Філософський аналіз і широке обговорення практичних питань дозволили на основі принципів, методів і теорії біоетики покласти початок найважливішому процесу – формуванню етичного мислення. Найважливішим інструментом реалізації принципів біоетики стали Комітети з біоетики різного рівня – від місцевого до національного. Уже стало аксіомою твердження про ще не знану людством складність і проблемність сучасного світу, які вимагають осмислення майбутнього та пошуку шляхів його збереження. Абсолютна віра у силу людського розуму та відкритого ним знання, що панувала принаймні останніх років двісті, втратила свою непохитність. Більше того, людство вже переконується, що невпинне зростання знань, котрі відкривають простір для здійснення неймовірних донедавна технологічних можливостей, стає об'єктивною загрозою самому існуванню людини як біологічної істоти. Спостерігається парадоксальна ситуація: кінець XX і початок XXI ст. – це час тріумфу біологічних наук, які дають можливість зануритися в незвідані глибини таїни всього живого, людини передусім. Та вже зараз є очевидним, що цей тріумф людського пізнання, котрий несе, безперечно, позитивні для людського існування колосальні відкриття, уможливлює водночас перспективи глобальної катастрофи, спричиненої як нездатністю передбачити всі наслідки новітніх досягнень, так і неспроможністю зарадити негативним результатам людської діяльності щодо природи. Пошук варіантів виходу з катастрофічних ситуацій традиційно зводився до розробки нових, більш раціональних технологій, які призводили до нового витка проблем, більш високого порядку. У другій половині XX ст. здійснюється спроба знайти шляхи спасіння через подолання протистояння між природничими та гуманітарними науками, більше того, – через налагодження між ними співпраці. Так з’являється біоетика (з грец. - етика життя), що засвідчила поєднання двох, здавалось би, таких різних наук – біології та етики, науки про живі системи і науки про системи моральних цінностей. Біоетика – це надзвичайно складний культурний феномен, який функціонує у різних проявах людської діяльності. Біоетику розглядають як: - галузь наукового знання; - академічну дисципліну; - соціальний інститут ; ... 2. Стан і перспективи розвитку біоетики в Україні Бурхливий розвиток біотехнологій на тлі світової екологічної кризи зумовлює необхідність постійного пошуку нових підходів до оцінки цих процесів. Беззастережне застосування сучасних досягнень біологічної науки може призвести до небажаних наслідків навіть тоді, коли вони використовуються з найкращими намірами. Нині ведуться активні дискусії щодо використання стовбурових клітин, допоміжних репродуктивних технологій, генетично модифікованих організмів. Одне з завдань біоетики — передбачення та запобігання небажаним наслідкам, пов’язаним із реалізацією наукових розробок. Усі вчені повинні усвідомити, що справжній прогрес без високої моралі неможливий. Для вирішення цих важливих питань при Президії НАН України у 1998 р. було створено Комітет з біоетики. В останні роки стало обов’язковим проведення біоетичної експертизи наукових проектів та дисертаційних робіт в установах НАН, впроваджується викладання цієї дисципліни у вузах. Вже майже 3 роки діє Комітет з питань біоетики при Кабінеті Міністрів, який координує цю роботу на національному рівні. О. Возіанов наголосив, що біоетика, основний принцип якої — повага до життя, покликана визначити ті межі, які не повинні переходити ані лікарі, ані науковці у ставленні до людей і тварин. З метою активного впровадження біоетичних принципів у роботу наукових установ при Президії АМН створена Комісія з біоетики. Основні позиції їхньої діяльності, сформовані з метою збереження життя та здоров’я людини з моменту запліднення до природної смерті, поваги до гідності людини та її розвитку як особистості в своїй інтегральності (тобто духовній, душевній і тілесній єдності); задоволення та захисту законних соціальних, творчих та інших спільних прав та інтересів через: - пропаганду культури життя та гідності людини; подальший розвиток науково-соціологічних досліджень біоетичних проблем; - впровадження у широку практику принципів біоетики; - поширення викладання біоетики в навчальних закладах України, особливо медичного профілю; - привернення уваги органів державної влади, системи охорони здоров’я та медичної освіти до сучасних проблем біоетики; - створення відповідної правової бази. Формування вітчизняної нормативно-правової бази та вироблення відповідної регуляторної політики відбувалося на основі принципів гуманності, сформованих у наведених вище міжнародних документах. Пропонуємо огляд сучасної системи біоетики в Україні, розглядаючи окремі її сегменти. До основоположних національних документів у галузі біоетики слід віднести: Етичний кодекс вченого України (прийнятий постановою № 2 загальних зборів Національної академії наук України 15.04.2009 р.); Етичний кодекс лікаря України (прийнятий на Всеукраїнському з’їзді лікарських організацій і X З’їзді Всеукраїнського лікарського товариства в м. Євпаторії 27.09.2009 р.); Етичний кодекс фармацевтичних працівників України (прийнятий VII Національним з’їздом фармацевтів України в м. Харкові 17.09.2010 р.). Нормативно-правове забезпечення біоетики в Україні адресується до питань охорони здоров’я людини, захисту прав пацієнтів, учасників медико-біологічних досліджень і споживачів фармацевтичної допомоги, а також гуманного поводження із лабораторними тваринами. Нормативно-правові акти Україні ґрунтуються на основоположних міжнародних документах. Існує постійна необхідність в удосконаленні регуляторної політики у сфері біоетики через все нові й нові досягнення науково-технічного прогресу та неприйняття частиною суспільства біоетичних норм як складника філософії, біотехнологічної, медичної та фармацевтичної діяльності.