Моніторинг навколишнього середовища в межах Одеської області (ID:559752)

ВСТУП Актуальність теми. Технологічний розвиток, зумовлений потребами економіки та збільшенням кількості населення, підвищуючи соціально-економічний рівень розвитку суспільства, водночас призвів до появи небезпеки для здоров’я людини та навколишнього середовища. Це призвело до створення техногенних чинників, спільна дія яких, еквівалентна дії на людину та середовище її існування, природних екологічних чинників. Стан навколишнього природного середовища сьогодні є однією з найгостріших соціально-економічних проблем, що прямо чи опосередковано стосується кожної людини [3, c. 206]. 3мiни у навколишньому середовищi вiдбуваються пiд впливом природних i зумовлених дiяльнiстю людини бiосферних факторiв. Пiзнання цих змiн неможливе без виокремлення антропогенних процесiв на фонi природних, для чого й органiзовують спецiальнi спостереження за рiзноманiтними параметрами бiосфери, якi змiнюються внаслiдок людської дiяльностi. Саме у спостереженнi за довкiллям, оцiнюваннi його фактичного стану, прогнозуваннi його розвитку полягає сутнicть монiторингу. Об’єктом дослідження є Одеська область. Предметом дослідження є оцінка стану навколишнього середовища в середовища в межах Одеської області. Метою курсової роботи є вивчити систему моніторингу навколишнього середовища в середовища в межах Одеської області. Відповідно до поставленої мети необхідно вирішити такі завдання: - вивчити стан навколишнього середовища в середовища в межах Одеської області; - дослідити теоретичні основи моніторингу водних ресурсів; - вивчити моніторинг водних ресурсів в межах Одеської області. Методи дослідження. У процесі дослідження використано сукупність загальних і спеціальних методів, які відповідають меті й завданням наукового дослідження. РОЗДІЛ 1. СТАН НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА В СЕРЕДОВИЩА В МЕЖАХ ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ Одеська область займає територію Північно-Західного Причорномор'я від гирла Дунаю до Тилігульського лиману (довжина морської берегової лінії в межах області перевищує 300 км) і тягнеться від моря на північ, в глиб суші на 200-250 км. На півночі Одеська область межує з Вінницькою та Кіровоградською, на сході - з Миколаївською областями, на заході - з Республікою Молдова та невизнаною Придністровською Молдавською Республікою, на південному заході - частина державного кордону України з Румунією. Усього в межах області пролягають 1362 кілометри державного кордону. Площа Одеської області складає 5,5% території України (33,3 тис. кв. км). Північна частина області розташована в лісостеповій, а південна - в степовій зоні [8]. Одеська область – регіон, що виділяється у господарському комплексі України своїми транспортно-розподільчими функціями, розвиненою промисловістю, інтенсивним сільськогосподарським виробництвом. Загальна кількість підприємств, що у процесі діяльності впливають на стан атмосферного повітря складає понад 3000 суб’єктів господарювання. Протягом 2019 року у повітряний басейн області від стаціонарних джерел надійшло 33,106 тис. тонн шкідливих речовин, що на 13% (або на 4,3 т) менше ніж у 2018 році. Найбільші обсяги викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря мають підприємства, які виробляють та розподіляють, електроенергію, газ та воду – 56%, підприємства, які займаються наземним і трубопровідним транспортом – 15,5% від загальних викидів стаціонарними джерелами по області [9]. В межах системи моніторингу ДУ «Одеський обласний лабораторний центр МОЗ України» у 2019 році досліджено 140 проб атмосферного повітря на радіаційне забруднення. Відхилень від фонових значень не виявлено. Максимальна бета-активність проб спостерігається на контрольній ділянці №1 (м. Одеса), що може бути пов’язано з загальним запиленням великого міста. Всього за 2019 рік проведено 8210 моніторингових досліджень за гаммафоном (експозиційної дози гамма-випромінювань). Середні значення потужності експозиційної дози гамма-випромінювання коливаються від 0,08 до 0,16 мкЗв/годину, що не перевищує допустимі рівні. Впродовж 2015-2019 років кількість викидів в атмосферне повітря від стаціонарних та пересувних джерел мала тенденцію до зменшення. Складною залишається ситуація з накопиченням та переробкою відходів. Завдяки інвентаризації відходів, що здійснюють суб’єкти господарювання, поліпшився їх облік, підхід при врахуванні кількісного та якісного складу відходів став більш диференційованим. Відсутність роздільного збирання відходів робить у багатьох випадках тверді побутові відходи рівнозначними з промисловими за характером та наслідками впливу на довкілля та здоров’я населення. Морфологічний склад побутових відходів з кожним роком ускладняється, включаючи в себе все більшу кількість екологічно небезпечних компонентів та речовин. Проблема екологічної небезпеки твердих побутових відходів торкається всіх стадій поводження з ними, починаючи зі збирання і транспортування та закінчуючи підготовкою до використання утильних компонентів, знищенням або похованням фракцій, які не використовуються. Більша частина звалищ полігонів ТПВ вичерпала свій потенціал. На автомагістралях з інтенсивним рухом транспорту (до 10 000- 15 000 од/рік) відмічено зниження у порівнянні з минулим роком максимальноразових приземних концентрацій забруднюючих речовин: діоксиду азоту – на 24,9% (2018 р. – 0,199 мг/м3 ; 2017 р. – 0,265 мг/м3 ), діоксид сірки – на 26,3% (2018 р. – 0,247 мг/м3 ; 2017 р. – 0,335 мг/м3 ), оксиду вуглецю – на 25,6% (2018 р. – 6,4 мг/м3 ; 2017 р. – 8,6 мг/м3 ), формальдегіду – на 4,6% (2018 р. – 0,041 мг/м3 ; 2017 р. – 0,043 мг/м3 ). По свинцю, навпаки, підвищилась – на 1,3% (2018 р. – 0,00077 мг/м3 ; 2017 р. – 0,00076 мг/м3 ). В рекреаційній зоні м. Одеси (5 точок, розташованих у всіх районах міста) було проведено 50 досліджень проб атмосферного повітря на вміст діоксиду азоту, діоксиду сірки, оксиду вуглецю, формальдегіду, пилу. Перевищень ГДК виявлено не було. Моніторинг за станом атмосферного повітря також здійснювався пересувною екологічною лабораторією КП «Муніципальний центр екологічної безпеки» в затверджених точках контролю, розміщених на перехрестях транспортних магістралей міста, на кордонах санітарно-захисних зон потенційно-небезпечних об’єктах м. Одеса, в прибережній зоні, а також в парках і скверах, відповідно до затвердженого плану графіку [8]. Аналізуючи дані моніторингу, необхідно відзначити, що стан приземного шару атмосферного повітря у прибережній смузі Чорного моря, парках і скверах міста не перевищує гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин в атмосферному повітрі. Ландшафтне різноманіття території представлене наступними типами ландшафтів: вододільні хвилясті низовинні дреновані розчленовані рівнини позальодовикових областей, схилові вододільні хвилясті лесові рівнини, надзаплавно-терасові вирівняні переважно на лесових породах, заплавні голоценові, складені алювіальними та дельтовими відкладами, заплавнотерасові плоскі з солонцями та солончаками з високим рівнем мінералізованих ґрунтових вод, ландшафти балково-яружної мережі. Значна частина області знаходиться у степовій зоні, представленій степовими природними комплексами – типовими різнотравно-типчаковоковиловими та типчаково-ковиловими степами. Разом з тим, внаслідок їх розорювання, типові степові природні комплекси зазнали найсильнішого антропогенного тиску, перетворені у ріллю, фрагментовані. Степова рослинність, представлена лучними ковилово-різнотравними степами, збереглась на незначних фрагментах території, непридатних для сільського господарства, а також у складі територій та об’єктів природнозаповідного фонду, та у складі зарезервованих для заповідання природоохоронних територій. Лісова рослинність сконцентрована в основному у північних районах Одеської області, які територіально відносяться до лісостепової зони і представлена переважно штучними насадженнями. Загальна площа лісів в області становить приблизно 224 тис. га або 6% від її площі.