" Сучасний стан та перспективи розвитку екологічного туризму в Україні" (ID:750190)

ВСТУП Актуальність теми. З початком ХХІ століття світова спільнота почала активно розвивати ідею того, що людина є невід’ємною частиною природи, і що її діяльність має відбуватися у тісній взаємодії і відповідності до вимог та законів природи. Тільки дотримання цих умов дозволить запобігти деградації природного середовища та не перешкоджатиме функціонуванню механізмів, які відтворюють природну основу життя. Положення концепцій сталого розвитку навколишнього середовища вимагають, щоб його охорона стала невід'ємною частиною всіх галузей сучасної економіки. Екологізація туристичної діяльності розглядається як складне явище розвитку сучасного суспільства, в процесі якого взаємодіють різні матеріальні об'єкти і явища, що мають природний, соціальний та економічний зміст. Дуже важливим є забезпечення органічного зв'язку з особливостями географічного середовища, регіональною диференціацією та комплексним характером організації екологічного туризму. Природний потенціал України відкриває широкі можливості для розвитку екотуризму на особливо охоронюваних природних територіях. Причиною цього є різноманітність, унікальність та привабливість територій, не охоплених процесами урбанізації та інтенсивного сільськогосподарського виробництва. Разом з тим, в Україні формуються пріоритетні напрямки в'їзного туризму, такі як екологія, мисливство, етніка та освіта. Пріоритетні напрямки в'їзного туризму перебувають на стадії формування і характеризуються дуже незначними питомими пропорціями. Ситуація з розвитком екологічного туризму в Україні стала значно погіршуватися в 2022 році через початок повномасштабної війни північного агресора проти України. Проте дослідження та розвиток цієї галузі можуть зіграти позитивну роль у відновлені економіки України після Перемоги нашого народу у визвольній війні. Створення сприятливих умов для забезпечення надійного та перспективного розвитку екологічного туризму є важливим завданням розвитку туризму в нашій країні. У зв'язку з цим особливого значення набуває дослідження сучасного стану та потенціалу розвитку екологічного туризму в Україні. Мета і завдання дослідження. Визначення перспектив розвитку екологічного туризму в Україні на основі теоретичних та аналітичних досліджень. Застосування даних про сучасний стан та розвиток екологічного туризму в країні, а також розгляд світового досвіду з досліджуваного питання. Визначення проблеми розвитку екологічного туризму в Україні та його вплив на навколишнє середовище. Розробка пропозицій щодо підвищення ефективності розвитку екологічного туризму. Об’єкт дослідження. Процес розвитку екологічного туризму як пріоритетного напряму сталого розвитку. Предмет дослідження. Сукупність теоретичних, методологічних та прикладних принципів управління розвитком екологічного туризму. Методи дослідження. При підготовці даної бакалаврської дипломної роботи та для визначення стратегічних напрямів управління розвитком екотуризму використовувалися методи формальної логіки (індукція та дедукція, порівняння, аналогія та моделювання), методи змістовної логіки (аналіз, синтез, гіпотеза), статистичний метод та соціологічні методи (експертна оцінка, соціологічні дослідження). Наукова проблематика розвитку екологічного туризму як перспективного виду туристичної діяльності висвітлюється у працях вітчизняних і зарубіжних учених, таких як: О. Сущенко, О. Зима, І. Трунова, А. Дроздов, О. Мечковська, Л. Хенс., Л. Мельник, Є. Бун, М. Голуб та інші. Методологічною, теоретичною та інформаційною основою дослідження стали законодавчі, нормативно-правові, статистичні та методичні документи. Основою даної бакалаврської дипломної роботи стали матеріали Всесвітньої туристичної організації (ЮНВТО), Закону України «Про туризм», законодавчі та нормативні акти Верховної Ради та Кабінету Міністрів України, Державної служби статистики України, Міністерства економічного розвитку та торгівлі України, Державного агентства туризму і курортів України, Міністерства інфраструктури України, Кіотського протоколу до Рамкової конвенції Організації Об’єднаних Націй про зміну клімату, Берлінської декларації з біологічного різноманіття і стійкого туризму, Квебекської декларації з екотуризму, Всесвітньої Хартії природи, Конвенції про охорону та використання транскордонних водотоків та міжнародних озер, Конвенції про захист Чорного моря від забруднення (Бухарестська конвенція), Краківської декларації “Реалізація Пан’європейської Екологічної Мережі (ПЄЕМ) створення “Зеленого Каркасу Центральної та Східної Європи”, Рамкової конвенції про охорону та сталий розвиток Карпат, Конвенції про збереження мігруючих видів диких тварин (Боннська конвенція), Конвенції про охорону культурної і всесвітньої природної спадщини, Конвенції Організації Об’єднаних Націй про боротьбу з опустелюванням у тих країнах, що потерпають від серйозної посухи та/або опустелювання, особливо в Африці, Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни та флори, що перебувають під загрозою зникнення (Вашингтонська конвенція), Конвенції про охорону біологічного різноманіття, Віденська конвенція про охорону озонового шару. При підборі матеріалів було опрацьовано низку документів, які детально розкривають великий потенціал України у розвитку екологічного туризму.