Зразок роботи
За результатами проведеного дослідження отримано наступні висновки:
Економічне районування як метод наукового дослідження та регулювання територіальної організації господарства являє собою поділ території країни на окремі таксони – райони, що відповідають ознакам специфіки і цілісності. Воно здійснюється, виходячи з об’єктивних закономірностей територіального поділу праці, формування територіальних соціально-економічних комплексів різних масштабів і структури, необхідності збереження екологічної рівноваги та гармонійного розвитку економіки і культури району.
Райони відрізняються факторами виробництва (земля, праця, капітал), рівнями соціально-економічного розвитку.
Найважливішою складовою факторів виробництва, економічним ресурсом суспільства є сукупний ресурсний потенціал. Найбільшим сукупним ресурсним потенціалом володіють Донецький, Придніпровський, Столичний і Північно-Східний економічні райони, де зосереджено відповідно 18,6%, 13,4%, 13,2% і 11,8% його сумарної величини.
Значною мірою забезпеченість регіонів сукупним ресурсним потенціалом корелюється з виробництвом валової доданої вартості (ВДВ). Найбільшим обсягом ВДВ характеризується Київський (Столичний район), де виробляється 19,3% від його сумарної величини в країні (в основному за рахунок м. Києва). Потім йдуть Донецький (17%), Придніпровський (15%), Північно-Східний (13%) економічні райони.
Найвищими показниками ВДВ у перерахуванні на душу населення виокремлюються Київська, Запорізька, Полтавська, Дніпропетровська, Донецька, Харківська області. Найменші середньодушові показники ВДВ у Чернівецькій, Закарпатській, Тернопільській, Кіровоградській областях.
Зіставлення показників, що характеризують сукупний ресурсний потенціал і виробництво ВДВ, у розрізі регіонів України (районів і областей) показує наявність значних диспропорцій у їх економічному розвитку. Відносно високими показниками характеризуються східні регіони: Донецька, Дніпропетровська, Запорізька, Луганська, Харківська, а також Київська області. Середні показники – характерні для областей Причорномор’я, Сумської, Полтавської, Черкаської, Львівської, Івано-Франківської, Вінницької областей. Низькими показниками економічного розвитку характеризуються кілька західних областей – Чернівецька, Закарпатська, Волинська й ін. Середньодушове ВДВ самого розвиненого регіону – Київської області – приблизно в 2,9 рази більше ВДВ Чернівецької області.
Придніпровський економічний район є найбільш забезпеченим природно-ресурсним потенціалом, зокрема мінеральними і земельними ресурсами.
Господарське освоєння території Придніпровського району порівняно з іншими регіонами України розпочалось не так давно – у середині ХV ст., тому вже має деяку історію.
Придніпровський економічний район має вигідне суспільно-географічне положення.
Однак існують також проблеми. Відповідно до них було зазначено перспективи розвитку регіону.
Магістр