Зразок роботи
Територія сучасного м. Харкова адміністративно ділиться на 9 районів. Чисельність населення станом на 1 січня 2014 року становить 1451461 осіб, що складає 3,2 % населення України [12]. Вся історія розвитку людства нерозривно пов’язана зі змінами динаміки чисельності населення. Показники чисельності населення змінюються в часі під дією багатьох факторів, таких як природні, соціальні, економічні, політичні та інші (рис. 1).Через відсутність достовірних даних важко однозначно оцінити динаміку чисельності населення міста, оскільки лише на початку XIX століття почали проводитися переписи населення.
Графік динаміки чисельності населення міста Харкова (рис. 3.4) свідчить про те, що населення з кожним роком зростає, причиною цього є урбанізація, концентрація населення в містівпливає на покращення життя населення і саме цей фактор сприяє природному та механічному росту населення. Аналізуючи динаміку зміни чисельності населення можна виділити кілька етапів.
Перший етап починається зі створення фортеці в 1655 році та концентрації населення навколо неї,що пов’язано з переходом від аграрного до індустріального суспільства, а також за рахунок розвитку невиробничої сфери, особливо роздрібної торгівлі. В 1765 році було створено Харківську губернію, центром якої стає місто Харків. У 1780 р. Слобідсько-Українська губернія була перетворена у Харківське намісництво, територія міста значно збільшилася в цей період, відповідно зросла чисельність населення з 587 осібдо 10 тисяч осіб [21].В XVII ст. в місті Харкові з’явилися братства та школи, які визначали місто як освітньо-культурний центр, до якого тяжіла молодь.У XIX столітті Харків перетворився на великий політичний і економічний центр Російської імперії, цьому сприяло вигідне географічне розташування,оскільки кордони Російської держави розширилися на південь, і Слобідська Україна (центром якої був Харків) територіально стала займати не окраїнне, а центральне положення. На кінець XIX століття, з розвитком промисловості, утворенням залізничного вузла місто Харків стає вже великим промисловим центром України і всієї Росії [15]. Високий життєвий рівень населення, достатній культурний та освітній рівень, також наявність робочих місць приваблює населення, саме тому населення міста Харкова за даний період зросло в 337 разів, а протягом ХІХ століття зросло – у 20 разів [21, 15].
Демографічна ситуація другого етапу (1901-1920 рр.) характеризується негативними тенденціями.З одного боку, відбувалося значне зростання чисельності населення, з іншого боку, вкрай негативно вплинули на хід демографічних процесів перша світова війна та дві революції.
Третій етап (1920-1950 рр.) виявився складним і суперечливим. Після Жовтневої революції і перемоги радянської влади Харків стає адміністративним центром України та залишається ним до 1934 року. Саме в цей період чисельність мешканців Харкова стрімко зростала, відбувалась «розбудова» міста, почалась індустріалізація та активний розвиток промисловості. За переписом 1926 р. в місті проживало близько 417 тисяч осіб (третє місце в УСРР після Києва й Одеси) [13]. Тенденція до зростання чисельності мешканців виразно помітна і за 1930-х років, головним чином через приплив із сіл, і станом на 1939 рік в Харкові мешкало 833 тис. осіб [3]. За німецької окупації кількість населення впала через мобілізацію до армії, масове вивезення на роботи за кордон та шукання притулку на провінції, і в рокиВітчизняної війни його лишилося 180 тис осіб [13]. Потрібно враховувати, не лише прямі втрати. Але є ще непрямі втрати, які пов'язані з тим, що в роки війни зазвичай різко знижується рівень шлюбності – внаслідок мобілізації молодих чоловіків і відкладання шлюбів, а також тривалого розриву подружніх зв'язків. Після 1944 року населення міста почало поступово зростати, хоча післявоєнна криза стримувала цей процес. Відразу ж після звільнення Харкова почалася напружена робота з відбудови міста. У першу чергу відбудовувались залізничний вузол, машинобудівні підприємства.
Четвертий етап(1950-1976 рр.). Перепис 1959 року подає у Харкові 953 тис осіб, значна його частина промислові робітники, службовці, працівники на будівництві, транспорті, у торгівлі, освіті й установах охорони здоров’я, які повернулись із заслань. Розвиток промислових центрів призвів до переселення та відтоку частини сільського населення до міста.Також важливу роль відіграли відкладені народження.Загалом в порівнянні з 1959 роком, чисельність населення 1976 року зросла на 454 тисячі[3].Протягом даного періоду чисельність населення міста збільшилась, що сприяло розвитку виробничих сил, створенню необхідних джерел трудових ресурсів та необхідних умов для збалансованої урбанізації.
П’ятий етап (1976 – 1991 рр.) проходив в умовах застійних явищ в суспільстві і водночас інтенсивного протіканняіндустріалізації сільського господарства і урбанізації, спостерігалась прогресивна тенденція міграції сільського населення в міста. Найбільш інтенсивний відтік зі сільськоїмісцевості працездатного населення до м. Харкова був із Харківської,Полтавської, Сумської, Белгородської областей, це була переважнонеорганізована міграція [4].
Шостий (1991 – 2014 рр.) сучасний етап почався зчасів незалежності України.Вперше за всю його історію міста в мирний час спостерігається депопуляція населення,це супроводжується деформацією його статево-вікової структури, змінами професійно-кваліфікаційної структури та соціальних пріоритетів населення.
Важливим залишається аналіз територіальних особливостей геодемографічного процесу. Тумо було проведено групування районів Полтавської області за показнком «типи геодемографічного процесу» [4]. Дослідження геодемографічного процесу в Полтавській області здійснювалося шляхом аналізу співвідношень показників природного і міграційного рухів як головних показників відтворення населення [4].
В результаті типізації виділено два типи і п’ять підтипів геодемографічного процесу, характерних для Полтавської області. Значення та інтенсивність наведених тенденцій мають певні територіальні відмінності, які викликані особливостями соціально-економічного та демографічного розвитку районів області (рис. 3.3).
Аналізуючи типізацію геодемографічного процесу Полтавської області, слід зазначити, що перший тип, для якого характерно загальне збільшення чисельності населення за рахунок механічного руху (6,62 ‰) з незначним природним убуттям (-6,4 ‰) спостерігається у лише у Полтавському районі, і пояснюється тим, що район включає в себе обласний центр (м. Полтава). Позитивні показники загального приросту (хоча і незначного) населення в цьому районі обумовлені, головним чином, зворотною чи маятниковою міграцією населення, процесами урбанізації, високим рівнем розвитку соціальної інфраструктури тощо.
Рис. 3.3. Типи демографічних процесів у Полтавській області за районами
Кількість наявного населення Сумської області станом на 1 січня 2014р., за оцінкою, становила 1133,0 тис. осіб. Упродовж 2013р. чисельність населення області зменшилась на 10,3 тис. осіб. Зменшення чисельності населення відбулося за рахунок природного скорочення на 8,8 тис. осіб, за рахунок міграційного – на 1,5 тис. осіб. У 2013р. в області народилось 10411 немовлят, що на 682 дітей менше, ніж у 2012р. Показник народжуваності в області зменшився з 9,7 народжених у розрахунку на 1000 наявного населення у 2012р. до 9,2 у 2013р. Найбільше зниження народжуваності спостерігалось у Глухівському, Тростянецькому, Путивльському, Середино-Будському районах.
Зростання народжуваності спостерігалось у Великописарівському, Охтирському, Шосткинському районах. Кількість померлих по області у 2013р. складала 19219 осіб, що на 217 осіб більше, ніж у 2012р; показник смертності населення збільшився з 16,6 померлих у розрахунку на 1000 наявного населення у 2012р. до 16,9 у 2013р. Найбільше зростання показника смертності населення у 2013р. порівняно з 2012р. спостерігалось в Краснопільському, Середино-Будському, Недригайлівському районах. Найбільше зниження показника смертності населення спостерігалось у Конотопському, Липоводолинському, Тростянецькому, Шосткинському районах. За рахунок міжрегіонального обміну мігрантами населення області у 2013р. зменшилось на 1602 особи, за рахунок обміну мігрантами з іншими країнами – збільшилось на 118 осіб.
Магістр