Зразок роботи
1.1 Сутність та значення стратегій економічного розвитку країни
Життя сучасного суспільства неможливо уявити без передбачення майбутнього, визначення цілей і завдань його розвитку, обґрунтування засобів досягнення поставлених цілей, тобто без стратегії розвитку на певний період часу.
Серед дослідників існує широкий спектр думок щодо тлумачення стратегії. Одні розглядають її як концептуально-філософське поняття стратегічного планування, тобто образ мислення і дій, якими визначається лінія ділової поведінки на тривалий проміжок часу. Інші мають суто технологічний погляд на неї як на набір правил і засобів досягнення стратегічних цілей, тобто технологію прийняття управлінських рішень. Стратегія тлумачиться і як тип абстрактної норми діяльності, коли вона виступає своєрідним обмеженням, основним критерієм для прийняття подальших стратегічних, тактичних і поточних рішень.
Стратегія економічного розвитку є способом втілення стратегічного вибору конкретної країни. Вона має концептуальний характер і є незмінною протягом певного періоду часу. Стратегія складається з двох частин - концепції, яка визначає ключові напрямки розвитку, основні цільові орієнтири, і детермінованого плану, яким встановлюються конкретні способи досягнення стратегічних цілей.
Отже, стратегія економічного розвитку - це узагальнена модель майбутнього стану економіки і запланованих дій для її досягнення, яка встановлює основні напрямки, цілі та пріоритети діяльності, визначає критичні ресурси і необхідні нововведення, включає засоби реалізації пріоритетів та індикатори досягнення запланованого результату.
2.1 Загальна характеристика економіки Туреччини та основні етапи її розвитку
Туреччина є однією з країн світу, які швидко розвиваються. За даними ОЕСР, протягом 2012-2017 років ця держава відрізняється найвищими темпами розвитку серед учасниць зазначеної організації: середньорічний приріст ВВП Туреччини складає 6,7%. Лондонський тижневик «Economist» в спеціальній доповіді, присвяченій аналізу сучасної ситуації в Туреччині, звернув увагу «на незвично високу активність» в її національному господарстві і відзначив, що «темпи розвитку країни будуть, ймовірно, більш значними, ніж в будь-якій європейській країні».
Роль аграрного сектора Туреччини за останні десятиліття знижувалася прискореними темпами, проте сільське господарство досі є опорою економіки країни, оскільки в ньому зайнята значна частина населення (близько 35% від числа зайнятих), а сільгосппродукція складає чверть всього експорту Туреччини. Розвинені текстильна, шкіряна, харчова, хімічна, фармацевтична галузі, енергетика, металургія, суднобудування, автомобілебудування і виробництво електропобутових товарів, туризм.
Структурні реформи, які реалізуються нині, спрямовані на підвищення ролі приватного сектора в економіці Туреччини, ефективності та життєздатності фінансової системи, а також переведення системи соціального забезпечення на більш надійну основу.
За інформацією Міністерства фінансів Туреччини державна фінансова система країни протягом 2014-2015 років знаходилася на бажаному рівні. Бюджетна дисципліна і обмежувальна бюджетно-фінансова політика продовжують складати основну опору економічної програми Туреччини.