Зразок роботи
РОЗДІЛ 1.
ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ СИСТЕМ ЕЛЕКТРОННОЇ ТОРГІВЛІ
1.1 Еволюція електронної комерції у світовій на національній економіці
Перехід індустріального типу суспільства в постіндустріальне під впливом інформаційно-технологічного прогресу в останні роки став основним трендом розвитку світової економіки. Більшого значення набувають нематеріальні фактори виробництва, зокрема інформація та знання (інноваційні продукти, ліцензії тощо). Водночас на розвиток світової економіки впливають процеси глобалізації, регіональної інтеграції та кризових явищ у світовому просторі. Тенденції розвитку глобального середовища мають вплив на формування інформаційного сектору в загальній структурі економіки. Еволюційні процеси становлення інформаційного суспільства набули поширення й у сфері обміну товарами та послугами, унаслідок чого виникла нова форма господарської діяльності – електронна комерція.
Новітня історія людства диктує нові умови здійснення бізнес-взаємин. Посилення конкуренції, глобалізація ринків, стрімкий науковий прогрес у сфері комунікацій та інформаційних технологій змушує підприємців до пошуку нових сучасних методів здійснення господарської діяльності. У цих умовах одним з найважливіших факторів забезпечення конкурентоспроможності фірми стає використання інструментарію електронної комерції. Активний розвиток інформаційних технологій, бурхливі трансформації у сфері Інтернет-технологій та стійке прагнення до комунікацій відкривають підприємствам нові можливості для здійснення економічної діяльності. З кожним роком все більше підприємств звертаються до переваг електронної комерції, що дозволяє покращити показники прибутку, підвищити імідж в очах потенційних та ключових покупців і бізнес- партнерів, швидко вийти на нові, раніше не досяжні ринки. Аналіз історичних засад розвитку електронної комерції у світі та в окремих регіонах дозволить виявити загальні тенденції її розвитку та екстраполювати їх на бізнес-реалії українських підприємств. Розвиток електронної комерції в минулому та тепер допоможе нівелювати існуючі ризики у цій сфері, скоротити час на впровадження основних механізмів з урахуванням минулого досвіду, більш ефективно застосовувати наявний інструментарій для підвищення ефективності діяльності окремого суб’єкта господарювання та країни загалом. Підприємці у всьому світі швидко відкривають для себе нові можливості Інтернет: швидкий доступ до ринку збуту, який є за обсягом найбільшим у світі, мінімізація витрат на здійснення господарської діяльності в Мережі, широкі можливості до використання маркетингових інструментів на новому, більш високому, рівні тощо. Отже, дослідження основних тенденцій розвитку електронного ринку, його еволюційних передумов потребує більш ґрунтовного і глибокого аналізу [56, с. 292].
Галузь електронної комерції виникла з появою механізмів здійснення безготівкових операцій з віддаленим доступом до систем оплати. В якості транспортної системи для передачі даних, як правило, використовується всесвітня мережа Інтернет, характеристики якої не відповідають введеному стандарту Secure Electronic Transactions (SET), окрім локальних банківських систем з чітким розмежуванням доступу. Стрімкий розвиток і розширення мережі електронних магазинів потребує впровадження новітніх технологій.
Електронна комерція - придбання або продаж товару (здійснення трансакції) за допомогою електронних носіїв чи через комп'ютерну мережу. Дане поняття може включати в себе замовлення, оплату та доставку товарів або послуг.
Електронна комерція є одним з видів електронного бізнесу. Відповідно до документів ООН, бізнес класифікується як електронний, якщо хоча б дві його складові з чотирьох (виробництво товару або послуги, маркетинг, доставка і розрахунки) здійснюються за допомогою Інтернету. Тому в такій інтерпретації вважається, що покупка відноситься до електронної комерції, якщо, як мінімум, маркетинг (організація попиту) і розрахунки проводяться засобами Інтернету. Більш вузьке трактування поняття "електронна комерція" характеризує системи безготівкових розрахунків на основі пластикових карт.
Історія електронної комерції налічує всього близько двох десятиліть інтенсивного розвитку, що в порівнянні з історією інших галузей економіки здається малозначним проміжком часу. Своїм народженням перші системи і методи електронної комерції зобов'язані появі технологій автоматизації продажу авіаквитків, пластикових карт, побудови автоматизованих систем управління ресурсами підприємств.
Початком епохи електронної комерції можна вважати 1960 р коли компанії American Airlines і IBM приступили до створення системи автоматизації процедури резервування місць на авіарейси - SABRE (Semi-Automatic Business Research Environment - напівавтоматичне обладнання для комерційних досліджень). Це був перший досвід створення системи електронної комерції. Система SABRE зробила повітряні перельоти доступнішими для пересічних громадян, допомагаючи їм орієнтуватися в тарифах і рейсах, число яких постійно зростала. За рахунок автоматизації процесу розрахунку тарифів при резервуванні місць знижувалася вартість послуг. Ця система могла виконувати комплексне управління прибутковістю, дозволяючи авіакомпаніям добиватися максимального прибутку за рахунок маніпуляцій з цінами з урахуванням наявності вільних місць. У 1964 р в день система могла резервувати місця для 26 тис. Пасажирів. Термінали American Airlines, підключені до SABRE по телефонних лініях, були більш ніж у півсотні міст.
На початку 60-х років у США почалися роботи з автоматизації управління запасами. В результаті активного зростання багатосерійного і масового виробництва товарів народного споживання і торгівлі після Другої світової війни стало очевидно, що використання математичних моделей планування попиту і управління запасами веде до істотної економії коштів, іммобілізованих в вигляді запасів і незавершеного виробництва. Було встановлено, що вибір оптимального обсягу партії замовлення - одне з найважливіших умов підвищення ефективності торгово-закупівельної діяльності підприємства, так як недостатній обсяг партії веде до зростання адміністративних витрат при повторних замовленнях, а надлишковий - до заморожування коштів.
Тому початком епохи електронної комерції можна вважати середину 60-х років XX століття, коли вперше з'явилися кредитні карти, виготовлені з пластику з нанесеною магнітною смугою, що забезпечила можливість автоматизації фінансово-розрахункових операцій.
Характерною тенденцією в електронній торгівлі США, як і всього світу, є збільшення кількості користувачів, що роблять регулярні покупки в режимі онлайн. Так, у 1998 р. говоримо приблизно про 6 млн родин. За прогнозами аналітиків з Miniwatts Marketing Group, у 2010 р. ця цифра досягла 20 млн. При чому, якщо у 1995 р. середня сума, яку середньостатистичний американець міг собі дозволити витратити на придбання товару онлайн становила 43 дол., то до 2009 р. вона збільшилась більш, як в десять разів, і становить близько 500 дол. Так, у 2002 р. громадяни США купували щось в мережі Інтернет в середньому 12 разів на рік, а у 2009 р. купівля товарів і послуг онлайн зросла до 124 разів на рік. Обсяг торгівлі через Інтернет уже обчислюється декількома трильйонами доларів. У найближчі роки він досягне 2 трлн дол., що еквівалентно усій економіці США. Динаміка приросту обсягів роздрібних продажів у США показує, що зараз і в наступні 3–5 років США не полишать позиції лідерства у галузі електронної комерції B2C. Загальний обсяг електронної торгівлі за 2009 р. становив 134,9 млрд дол., що на 2% більше, ніж у 2008 р. Загальний обсяг роздрібної торгівлі в США у 2009 р. зменшився на 7% порівняно з 2008 р. Частка електронної торгівлі від загальної у 2009 р. становила 3,7% (порівняно з 3,3% у 2008 р.)
Важливим фактором розвитку сфери електронної торгівлі є створення галузевих Інтернет-ринків. Так, наприклад, у 2000 р. три світові автомобільні корпорації – «Форд мотор», «Дженерал моторс», «Даймлер-Крайслер» з метою сприяння закупівлі комплектуючих деталей та інших товарів, прискорення виробничого процесу та зниження собівартості кінцевої продукції оголосили намір створити найбільший у світі спеціалізований автомобільний Інтернет-ринок, який також дозволить зменшити термін доставки комплектуючих та власне самих автомобілів покупцям з 2 місяців до 10 днів. Європа впевнено розвивається в напрямі розширення Інтернет-економіки. Найбільший ринок електронної комерції в Європі є у Німеччини (30% від загального обсягу, причому планується, що в 2010 р. 95% німецьких родин будуть підключені до Інтернету), далі йдуть Великобританія (23%), Франція (9%). Зміцнення позицій Інтернет-економіки пов’язано з очікуваним підвищенням рівня життя населення європейського континенту і збільшенням національного багатства. В Інтернет-сегменті ринку основними є продукти програмного забезпечення й послуги.
Планується, що Європейський ринок інформаційних технологій буде розвиватися в напрямі збільшення кількості послуг для різних секторів економіки: для промислового сектора – електронна торгівля «бізнес-бізнес», для фінансового сектора – Інтернет-банкінг, для енергетики – онлайновий білинг, для транспортного сектора – онлайнове планування і керування перевезеннями, для торгівлі – Інтернет-магазини, для освіти – дистанційне навчання. Азія стає найбільш швидкозростаючим ринком електронної комерції у світі. Незважаючи на кризу, Інтернет-шоппінг набирає там великих оборотів. Поширення роздрібної електронної торгівлі в Азії пов’язане з вдосконаленням комунікаційної інфраструктури і підвищенням рівня безпеки способів розрахунку. Сьогодні все більше мешканців Азії, в першу чергу Китаю та Індії, отримують доступ до мережі Інтернет, тому темпи приросту Інтернет-продажу будуть становити в цьому регіоні до 20% на рік. А в Японії, за оцінками спеціалістів Michioka Consulting Group, цей сегмент ринку зростатиме на 40% щорічно. Головною перевагою для багатьох покупців у режимі реального часу в Азії є можливість придбати товари, які просто неможливо купити у їх країнах чи які коштують дешевше за кордоном [48, с. 198].
На сьогодні інновації у сфері інформаційних технологій переважно є такими, що не сприяють виникненню нових галузей, а підвищують ефективність діяльності існуючих. Підтвердженням цього є те, що у більшості випадків використовується визначення „інформаційні технології” (ІТ), а не „інформаційна галузь”. Останнім часом дуже часто в різних публікаціях, документах та звітах з’являється термін ІСТ (Information and Communications Technology) – інформаційні та комунікаційні технології. Саме цей термін набув поширення у використанні в Європі замість (або як розширення) терміна ІТ. Перетворення технології у галузь є поступовим процесом. Паралельно з трансформацією здійснюється злиття існуючих і виокремлення нових галузей.
У розвитку інформаційних технологій виділяються такі етапи:
технологічний (до 1970 р. – відпрацювання технологій, принципів побудови);
програмно-технічний (до 1985 р. – зростання рівня потреб у програмних продуктах за умов низької швидкості зростання можливостей технічних засобів);
організаційний (до 1995 р. – імплементація комп’ютерних систем у технологічне обладнання, у структуру управління підприємством, побудова корпоративних структур);
інформаційний (до 2000 р. – інформатизація суспільства, світові інформаційні кризи);
Новітній (після 2000 р. блискавичний ріст кількості користувачів інформаційних технологій).
За часовим проміжком між датами спостерігається „стиснення” відрізку часу між етапами. Тісний зв'язок телекомунікацій та їх досягнень, які базуються на інформатизації, сьогодні настільки очевидний, що про наступ інформаційно- комунікаційної ери нині говорять як про майже здійснений факт. Тому в даний час не можна говорити про організації мереж електрозв'язку окремо від інформаційних технологій, оскільки перші розвиваються за рахунок і на благо останніх. Виник новий термін – інфокомунікації, що означає нерозривний зв'язок інформаційних і телекомунікаційних елементів інформаційного обміну, які розвиваються в процесі конвергенції. А інформаційно-комунікаційні мережі є результатом інтеграції інформаційно-комунікаційних мереж і мереж зв'язку. Інфокомунікації й інфокомунікаційні технології (ІКТ) разом складають інфокомунікаційну інфраструктуру суспільства [80, с. 6-8].
В Україні відбувається бурхливий розвиток електронної торгівлі товарами народного споживання, про що свідчить поява великої кількості електронних магазинів з різноманітним асортиментом товарів та послуг. Кількість українських користувачів мережі Інтернет варіюється відповідно до джерела. Так, згідно з даними Державного комітету статистики України, станом на 1 січня 2017 р. кількість Інтернет-користувачів становила 21,6 млн людей. Якщо опиратись на дані Конференції ООН з торгівлі та роз- витку (ЮНКТАД), які були оприлюднені у виданій нею Доповіді з інформаційної економіки за 2009 р., то говоримо про значно меншу цифру – 6,72 млн користувачів Інтернету на кінець 2008 р. Для подальших розрахунків керуватимемось офіційною державною статистикою. За останні два роки зростання українського сегмента Інтернету (UAnet) спостерігається у всіх напрямах.
Аудиторія UAnet щорічно збільшувалася на півмільйона користувачів за останні три роки. За різними оцінками, обсяг Інтернет-аудиторії складає 64% від усього населення. UAnet містить у собі більш як 120 тис. українських веб-сторінок. Очікується щомісячне зростання кількості відвідувачів UAnet на 15%. 65% аудиторії UAnet представлена жителями України, 14% – Росії, 10% – США, 7% – Західної Європи, 4% – жителями інших країн. Регулярна аудиторія користувачів UAnet, що проживають в Україні, – 450 тис., а користувачів Інтернету – від 750 тис. до 2 млн чоловік. Сфера електронної комерції розвивається не так швидко, як інші сегменти вітчизняного Інтернет-ринку, і має більш скромні інвестиції, тому що Інтернет- магазини ще не одержали масового визнання українськими покупцями. В авангарді української електронної торгівлі – Інтернет-магазини Rozetka.ua, Prom.ua, Molotok.com.ua, Bambook, Azbooke, Webshop. Kiev.ua. Через UAnet сьогодні добре продаються товари, що не потребують контакту з покупцем: книги, одяг, картки мобільного зв’язку, комп’ютери та комплектуючі.
Багатообіцяючим є ринок туристичних послуг, ринок продажів та оренди житла, продажу автомобілів, коштовностей, рідкісних товарів. Водночас, за інформацією компанії TNS Interactive, 64% жителів України мають доступ до мережі Інтернет і лише 23% користувачів є одночасно Інтернет-покупцями. Дуже перспективним в Україні є така форма організації інформаційної та торговельної взаємодії між компаніями через Інтернет, як електронна комерція «бізнес-до-бізнесу». В умовах поглиблення міжнародного поділу праці, активного розвитку спільної комерції, коли підприємства не тільки купують один в одного продукцію, а й спільно працюють над виробництвом нових товарів та послуг, електронна комерція такого напряму набуває особливого значення, оскільки вона передбачає формування тривалих партнерських відносин між підприємствами, які здійснюються через комунікаційні мережі.
Як бачимо, досвід використання електронних систем для купівлі-продажу товарів і послуг в Україні є досить скромним, але багатообіцяючим. Україна відстає від США у сфері розвитку і використання можливостей Інтернет на 4–7 років. Основними причинами банкрутств більшості вітчизняних електронних магазинів є відсутність достатнього практичного досвіду роботи в мережі та серйозна нестача знань електронних комерсантів-початківців щодо особливостей реалізації бізнесу в інформаційному вимірі. З-поміж інших причин постають такі, як: некваліфіковане проведення необхідних фінансових та економічних розрахунків, пов’язаних із обґрунтуванням ефективності створення та функціонування електронної торгівлі; відсутність достатньої за обсягом і точної за змістом необхідної інформації про потенційних покупців, а також щодо найбільш доречних способів взаємодії з ними; нестача даних про конкурентів; недооцінка фірмою важливості вироблення попередньо ефективної стратегії проведення рекламної компанії тощо [48, 100].
Електронна торгівля в Україні представляє собою принципово новий спосіб взаємодії ділових партнерів постачальників, клієнтів і співробітників, а тим більш в міжнародних відносинах. Більшість фірм в Україні вже займаються електронною торгівлею в Інтернеті, так як прямий продаж своєї продукції являється найбільш привабливим напрямком використання Інтернет-технологій в бізнесі підприємств, фірм і компаній.
В епоху глобалізації інформаційні технології виходять на перше місце в розвитку економік розвинутих країн, а електронна торгівля є дієвим інструментом ведення успішного бізнесу. В більшості розвинутих країн телекомунікації включені в систему господарсько-стратегічних пріоритетів, з якими пов’язано формування «інформаційної економіки» і розвиток експорту. Позитивний ефект розвитку ринку електронної торгівлі посилюється насамперед поєднанням двох процесів: розвитком інформаційно-комунікаційних технологій і лібералізацією світової торгівлі. Соціальні наслідки цього процесу не можуть зводитися тільки до технологічного розвитку. Звичайно, сфера інформаційного обслуговування не може замінити промислове і сільськогосподарське виробництво (реальний сектор), а широко впроваджується в них, роблячи ці сфери більш «інформаційно насиченими» (тобто електронна торгівля створює більші можливості для продажу продукції реального сектору). Глобалізація здійснюється з одночасним розвитком електронної торгівлі і лібералізацією торгівлі в рамкам СОТ. Електронна торгівля зростає швидше, ніж використання Інтернету, оскільки вона поєднує в собі три процеси: щорічний ріст підключень до Інтернету, щорічний ріст частоти використання Інтернету для комерційних цілей, щорічний ріст його використання для фінансових транзакцій.
В останні роки в Україні склалися сприятливі передумови для розвитку електронної комерції, яка розглядається нині не тільки і не стільки як сектор інформаційної галузі економіки, скільки перспектива розвитку бізнесу будь- якої компанії, незважаючи на її розмір і форму власності, як один з перших кроків на шляху до майбутнього соціально-економічного улаштування інформаційного суспільства [75].
Магістр