Визначення і оцінка ризиків і невизначеності в роботі підприємства (ID:27335)

Вступ Розділ 1 основні засади визначення і оцінки ризиків і невизначеності в роботі підприємства 1.1 Економічний зміст та причини виникнення ризиків і невизначеності роботи підприємства 1.2 Класифікація підприємницьких ризиків і невизначеності 1.3 Основні принципи та етапи управління ризиками Розділ 2 практичні аспекти аналізу проблеми ризику і невизначеності в україні 2.1 Основні види ризиків і невизначеності, з якими стикаються українські підприємства в сучасних умовах 2.2 Оцінка ризиків роботи українських підприємств в умовах світової фінансової кризи та методи їх подолання Розділ 3 оптимізація невизначеності і зниження економічних ризиків в підприємницькій діяльності Висновки Список використаної літератури Отже, ризик – це об’єктивна необхідність, яка органічно пов’язана з фундаментальними інститутами сучасного суспільства Слід також розрізняти поняття ризик та невизначеність. Різниця між ризиком та невизначеністю полягає в тому, що особа, яка приймає рішення має різноманітні уявлення про ймовірність очікуваних подій. Існує багато класифікацій ризиків на сучасному підприємстві. Види ризиків, які притаманні підприємствам залежить від багатьох чинників. Управління ризиками підприємства – це процес передбачення та нейтралізації їх негативних фінансових наслідків, пов’язаних з їх ідентифікацією, оцінкою, профілактикою та страхуванням. Існує спрощена схема процесу управління ризиками, яка детально показує процес управління ризиками підприємницької діяльності. На сьогоднішній день на підприємствах України вкрай рідко проводиться кількісна і якісна оцінка ризику, відсутня єдина методологія та не ведеться статистичний аналіз. Тому в роботі проаналізовано основні ризики, які стосуються роботи підприємства і фінансові установи в сучасних діючих умовах. Наприклад сільському господарству України притаманні виробничий ризик, фінансовий, ринковий, ризик технологічного старіння, ризик понесення збитків від нещасного випадку та інші. Промисловості України притаманний ризик встановлення ціни на продукцію, політичний; економічний; виробничо-технічний; інформаційний; соціальний; екологічний. Для фінансовї сфери України характерні такі види ризиків: кредитний діловий ризик, відсотковий ризик, ризик законодавчих змін, часовий ризик, ризик вибору (селективний ризик), відкличний ризик, галузевий ризик тощо. Рік 2009-й стане черговим важким роком для України. Фінансова криза, яка протягом цього року охопила багато розвинених країн світу, дедалі глибше проникає у фінансову, економічну та соціальну системи України. Нині набирає шалених обертів проблема суттєвого падіння виробництва в бюджетоутворюючих галузях економіки. Фактично зупиняється металургія, будівельна галузь, сфера ремонтних послуг, скорочуються доходи рекламного і торговельного бізнесу. Неминучою може стати криза розрахунків, бо зростає заборгованість між суб’єктами господарювання і по податкових платежах, та на порозі — загострення проблем із зовнішнім боргом країни. Для нейтралізації негативних явищ у світовій фінансовій системі, що впливають на економіку України, необхідно: підвищити ліквідність банківської системи, цільову її рекапіталізацію та належний контроль за її використанням; реструктурувати потенційні банки-банкрути; організувати прозорі адресні держзамовлення для вітчизняних підприємств, збільшення закупівель у Державний резерв, реалізацію великих інфраструктурних, будівельних проектів із забезпеченням преференцій для вітчизняних компаній, у тому числі в ході підготовки до Євро-2012; всебічно розвивати державно-приватне партнерство; встановити тимчасові нормативні бар’єри проти відпливу капіталу за кордон. Таким чином, цілями зменшення ризику повинні бути: забезпечення ліквідності і платоспроможності підприємств на підставі оптимального поєднання власних і залучених джерел засобів; отримання прибутку і забезпечення відповідного рівня рентабельності, достатнього для задоволення всіх своїх потреб при здійсненні основної інвестиційної і фінансової діяльності. Проаналізувавши всі можливі варіанти, можна дійти висновку, що найефективнішим з них є застосування механізму фінансової стабілізації, основними етапами якої є: усунення неплатоспроможності ( можна здійснити шляхом застосування зовнішніх або внутрішніх джерел); відновлення фінансової стійкості (шляхом врівноваження між собою внутрішніх і зовнішніх джерел фінансування); забезпечення фінансової рівноваги на підприємстві в довгостроковому періоді.