Зразок роботи
Для оцінки рівня розвитку корпоративної культури вітчизняних підприємств були вивчені сайти 20 найбільших компаній України за версією української редакції журналу Forbes. Компанії були ранжовані за розміром виручки за 2017 рік. Не були включені фінансові компанії та підприємства, які більш ніж на 90% належать державі. [10]
У компаніях, які увійшли до рейтингу 200 найбільших за версією журналу Forbes, працевлаштовані 1,1 млн. чоловік, або 5% всієї робочої сили України. Це, по суті, колективний портрет українського бізнесу. Саме великі компанії надають формуванню корпоративної культури першорядне значення і є прикладом для наслідування для середніх і малих підприємств.
Результати аналізу показали, що 9 з 20 компаній (45%) мають чітко сформульовані цінності, принципи, місію, 2 (10%) - нечітко сформульовані, 7 (35%) не вказують ні місію, ні корпоративні цінності на своїх сайтах, і 2 компанії не мають сайту взагалі (табл. 2.3). З 9 компаній, які мають чіткі формулювання основних елементів корпоративної культури, як цінностей називають лідерство на ринку 8 компаній (89%), персонал цінний для 6 компаній (67%), клієнти і якість - для 5 (56%), професіоналізм і інновації - для 3 (30%), екологія - для 2 (22%). Таким чином, можна констатувати, що лідерство на ринку є першочерговим пріоритетом для українських підприємств. Якщо великі підприємства обґрунтовують досягнення лідерства за допомогою високої якості товарів і послуг, постійного вдосконалення технологій і сервісної діяльності, впровадження змін, інформатизації та автоматизації праці, то малий і середній бізнес, ставлячи перед собою таку ж мету, має на увазі виключно отримання надприбутку. Загально-відомо, що бізнес, який створюється для отримання грошей, живе один день. Клієнти такого підприємства розуміють, що їх обманюють і використовують, і перемикаються на товари і послуги конкурентів. У будь-якого справжнього бізнесу є мета, що лежить за межами банального отримання прибутку. Це і задоволення особистих амбіцій бізнесмена, зміна світу і т.д., але тільки не прибуток, навіть якщо сам бізнесмен так не вважає. Всі великі компанії і капітали світу створювалися саме через бажання комусь щось довести, а не просто заробити багато грошей.
Аналіз показав, що тільки 67% великих підприємств, які розробили корпоративні цінності, вважають персонал однієї з них. Якщо оцінювати кількість таких підприємств по відношенню до всієї виборки, то показник скоротиться більш ніж в 2 рази (30%). Ситуація ж в малому і середньому бізнесу набагато гірше: людський ресурс малоцінний, самореалізації співробітників, духовності, творчості уваги практично не приділяється, серед стилів управління переважає «орієнтація на виконання завдання». Загальнопоширеною є практика економії на оплаті праці, зневажливого ставлення до рядових виконавців, затримок виплати заробітної плати, застосування штрафів як засіб мотивації. Піклуючись про формування позитивного іміджу підприємства на ринку з метою залучення більшої кількості клієнтів, керівники не беруть до уваги, що внутрішня політика і фінансова дисципліна фірми є одними з ключових моментів цього іміджу. Всього 56% з українських компаній згадують серед цінностей потреби клієнтів і якість продукції, що відповідає 25% від загальної кількості аналізованих великих компаній. Відсутність орієнтації на споживача, яке проявляється в низькій якості товарів, на наш погляд, є однією з характерних особливостей українського бізнесу. Однак це стратегія недовговічна, з огляду на обсяги більш дешевої і не менш якісної продукції, яку пропонують ринку китайські підприємства. Отже, вітчизняним підприємствам доведеться шукати інші ринкові ніші, що передбачає перегляд ставлення до вищезазначених цінностей. Професіоналізм і інновації вважають корпоративними цінностями всього 15% великих українських компаній з вибірки. Вітчизняному бізнесу притаманні інертність в реалізації реформ і впровадження інновацій, прагнення до збереження усталених традицій, звеличення минулих заслуг. Більшість українських керівників не мають спеціальної управлінської освіти і вважають її непотрібною, спираючись у своїй діяльності виключно на досвід і інтуїцію. З цим пов'язаний низький рівень особистої управлінської культури менеджерів, багато хто з яких впевнені, що тільки вони знають, що і коли треба робити, альтернативні точки зору не розглядаються тому, що вважаються свідомо неправильними.
Аналіз показує, що факторами, які ускладнюють процеси формування корпоративної культури середнього і малого бізнесу в Україні, також є:
-
Магістр