Ринок праці України: його становлення та роль в економіці (ID:380842)

ВСТУП Постановка проблеми. Затяжна економічна криза в Україні призвела до спаду виробництва, негативно вплинула на зайнятість населення, і як результат, стрімко зросла кількість безробітних, знизилась продуктивність праці, посилилась диспропорція на ринку праці. Між тим ринок праці швидко трансформується, його розвиток набуває специфічних рис та особливостей в умовах руху країн до інноваційної економіки, зумовлюючи зміни у змісті праці, структурі зайнятості. Ці процеси все більш вагомо впливають на формування попиту на ринку праці, ставлячи принципово нові вимоги до працівників, їх знань, компетенцій, мотивацій, вибору професій, форм зайнятості. Теоретики й практики знов і знов замислюються над сутністю ринку праці, шукаючи нові підходи до подолання суперечностей, що виникають у взаємодії роботодавців і найманих працівників. Не втрачає актуальності необхідність поглиблення сутності категоріального апарату ринку праці, глибинне розуміння специфіки його розвитку в умовах сьогодення. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Вивчення ринку праці та його складових – актуальний напрям економічних досліджень. Ключові положення щодо сутності даної категорії містяться у фундаментальних працях Р. Сміта, Д. Рікардо, К. Маркса та ін. Особливості формування ринку праці, висвітлення гостроти проблеми ринку праці і нагальної потреби постійного дослідження тенденцій його розвитку в умовах глобалізації залишаються в центрі постійного наукового інтересу багатьох українських науковців. Серед них публікації А. Е. Котляр, Б. М. Генкіна, В. І. Плакся, Д. П. Доманчук, Л. А. Сироватської, Л. Міляєвої та інших дослідників. Основні проблеми формування та розвитку процесів, що притаманні ринку праці, представлені в роботах таких вчених, як: Н. А. Волгін, Н. І. Єсінова, Р. Еренберг, С. С. Устинова, С. С. Утінова, Ю. Г. Одєгов. О. Грішнова та інші. Водночас, аналіз літературних джерел показав, що явища неефективної зайнятості населення, зростання безробіття, напруженості соціально-трудових відносин посилюють потребу поглибленого вивчення сутності ринку праці, дискусійних питань його розвитку. Окремого вивчення потребують сучасні особливості функціонування ринку праці України, визначальні тенденції його розвитку, напрями регуляторного впливу на ринок праці в інтересах детінізації зайнятості. Об’єкт дослідження – сучасний стан ринку праці в Україні. Предмет дослідження – сучасний стан молодіжного ринку праці в Україні та перспективи його розвитку. Метою дослідження є розкриття та систематизація наукових уявлень про сутність ринку праці та його багатоаспективний розвиток, поглиблення аналізу категорій «ринок праці» та «розвиток ринку праці» з позицій сьогодення, визначення його місця в економічній системі країни. Відповідно до поставленої мети були визначені наступні завдання: 1) визначення сутності, структури та функції ринку праці; 2) визначення сутності, видів і форм зайнятості та безробіття; 3) навести механізм функціонування та засади регулювання ринку праці в контексті еволюції економічних теорій; 4) проаналізувати попит та пропозиції ринку робочої сили в Україні 2016-2018 рр; 5) окреслити нормативно-правове середовище, що регулює ринок праці України; 6) проаналізувати державні програми у сфері ринку праці України; 7) навести характеристику основних проблем молодіжного ринку праці в Україні; 8) розробити шляхи підвищення ефективності державного регулювання молодіжного ринку праці. Для розв’язання поставлених завдань було використано такі методи дослідження: теоретико-критичний аналіз літератури з теми дослідження; зіставлення, узагальнення і синтезування здобутої інформації тощо.   ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ Розмаїття наукових уявлень про поняття ринку праці свідчить, що теорія наразі знаходиться у стані розвитку. Розбіжності у підходах науковців існують і тому нагальною потребою є продовження наукових пошуків у напрямі визначення глибинної сутності ринку праці, аспектів його сучасного розвитку. Ринок праці має розгалужену структуру та виконує різні функції, які тісно пов’язані між собою і доповнюють одна одну. Зайнятість є одним з найважливіших процесів, що відбуваються в соціально-економічному розвитку суспільства. Економічна сутність зайнятості полягає в діяльності людей по створенню валового внутрішнього продукту. Соціальна сутність зайнятості відображає необхідність особи в самовираженні і самоствердженні через суспільно-корисну працю, а також ступінь задоволення в доходах своїх потреб при певному рівні соціально-економічному розвитку суспільства. Безробіття – це нереалізованість права на працю для частини громадян, це відсутність у частини родин здорової та нормальної матеріальної основи забезпечення необхідних засобів існування і розвитку. Види зайнятості характеризують розподіл економічно активного населення за професіями, спеціальностями тощо, форми ж зайнятості являють собою органiзацiйно-правові пособи та умови використання людської праці. Безробіття класифікується за причинами виникнення, формою прояву, тривалістю, поширеністю та соціально-професійним складом безробітних [20]. В сучасних умовах господарювання, коли економічна система не спроможна вирішити ряд економічних і соціальних проблем, створюється механізм функціонування ринку праці, що складається з суб’єктів, об’єктів, цілей, інструментів та засобів впливу. Статистика безробіття за регіонами має значний рівень диференціації, що зумовлено багатьма факторами, основними з яких є географічне розташування, рівень заробітної плати, наявність корисних копалин, кількість підприємств, склад та структура населення, рівень освіти тощо. Та за останні роки рівень безробіття серед економічно активного населення в Україні знизився. Це пов’язано зі значною увагою до даного питання з боку законодавчої влади України. Важливе місце у вирішенні даного питання займають і державні програми у сфері ринку праці України. Асиметрії, що нині панують на ринку праці України, суттєво загострюють проблему зайнятості в цілому та серед молоді зокрема. Саме молоде покоління в процесі пошуку роботи стикається з такими, притаманними зазвичай лише цій віковій групі, перепонами як відсутність досвіду та навичок професійної адаптації, соціальна незрілість та незахищеність, невідповідність першого робочого місця рівню та якості отриманих професійних знань, високі вимоги роботодавців до професійних компетенцій молоді, невідповідність запитів перших реальним професійним обов’язкам тощо. Усе це істотно посилює напруженість на ринку праці у молодіжному сегменті, який є відкритим, мобільним, активним, цілеспрямованим, прогресивним ресурсом, що швидко вчиться та легко адаптується до змін. У контексті забезпечення задовільного рівня зайнятості молоді, що наразі є одним із пріоритетних завдань державної політики, принципового значення набуває проактивна політика щодо залучення молодих осіб до творчої діяльності, активної участі в житті суспільства. Кабінету Міністрів України рекомендовано: в плані заходів щодо реалізації Концепції Державної цільової соціальної програми «Молодь України» на 2016-2020 рр. [23] передбачити запровадження механізмів, спрямованих на стимулювання підприємницької ініціативи молоді і мотивацію роботодавців до працевлаштування молодих спеціалістів та створення пільгових умов отримання ліцензій на певні види діяльності для молоді; прискорити прийняття Концепції державної політики у сфері професійної освіти та розробити необхідний для її реалізації план заходів; відновити роботу Міжгалузевої ради з професійно-технічної освіти при Кабінеті Міністрів України; розглянути питання про створення спеціального фонду підготовки робітничих кадрів. Міністерству освіти і науки запропоновано: розробити рекомендації для ВНЗ та ПТНЗ щодо створення спеціальних умов для здобуття освіти студентами, які офіційно працевлаштовані за майбутньою спеціальністю [23]; розробити і затвердити спрощений порядок визнання здобутих в іноземних вищих навчальних закладах наукових ступенів; зорієнтувати навчальний процес у навчальних закладах на збільшення практичної підготовки молоді та розвиток затребуваних професійних компетенцій і запровадити ефективну систему розподілу на практику та стажування молоді під час та після закінчення навчання; розробити план заходів щодо відновлення професійно-технічної освіти в Україні, що передбачатиме запровадження системи прогнозування попиту на робочу силу за конкретними професіями з урахуванням регіональних особливостей, розробку механізму заохочення місцевими територіальними громадами підготовки робітничих кадрів, удосконалення механізмів освітнього відбору для навчання у вищих навчальних закладах, формування сприятливого середовища для розвитку держано-приватного та соціального партнерства на засадах співфінансування й спільного управління закладами професійної освіти, застосування практики об’єднання фінансових, матеріальних та організаційно-управлінських ресурсів сусідніх територіальних громад на утримання ПТНЗ для підготовки робітничих кадрів [23]. Міністерству освіти і науки спільно з Міністерством соціальної політики запропоновано запровадити регулярне аналітичне дослідження актуальних на ринку праці професійних компетенцій та здійснювати на його основі корегування змісту навчальних курсів та дисциплін в закладах освіти та професійної підготовки. Державній службі зайнятості запропоновано створити підрозділ з питань сприяння забезпечення продуктивної зайнятості молоді.