Стан та перспективи розвитку зовнішньоекономічних зв’язків України (ID:380847)

ВСТУП Постановка проблеми. Зовнішньоекономічна діяльність є надзвичайно важливим чинником економічного та гуманітарного розвитку України. Загальновідомо, що розвиток міжнародних зв’язків сприяє інтенсифікації експортно-імпортних відносин на світовому ринку торгівлі товарами та послугами. Після проголошення незалежності у 1991 році Україна не стала винятком з цього правила та активізувала зовнішньоекономічну діяльність у напрямі зміцнення позицій міжнародної торгівлі. Серед найбільш вірогідних передумов посилення міжнародної торговельної діяльності варто виділити недостатність задоволення потреб споживачів на внутрішньому ринку, розвиток та глобалізацію зовнішньоторговельних відносин, покращення іміджу країни на міжнародній арені, підвищення рівня вимог та стандартів виробництва серед національних виробників, залучення інвесторів до розвитку бізнесу та товаровиробництва в країні тощо [8]. Варто також зауважити, що події 2014 року та розгортання Російською Федерацією (РФ) гібридної війни на території України стали першопричиною часткової зміни вектору міжнародної торгівлі на ринки ЄС (хоча Україна й досі демонструє найвищі показники експортно-імпортної діяльності з РФ за останні 4 роки). У зв’язку з цим виникла гостра потреба посилення заходів зовнішньоекономічної державної політики у напрямі попередження критичних для українського експорту чинників, серед яких: невідповідність якості товарів стандартам ЄС, низький ступінь обробки сировини, недостатня інвестиційно-інноваційна активність вітчизняних виробничих підприємств, низький кредитний рейтинг країни та рівень інвестиційної привабливості національної економіки, що значною мірою впливає на можливості розширення бізнесу багатьох світових транснаціональних корпорацій [18]. Безумовно, що розвиток зовнішньоекономічних зв’язків України сприяє збільшенню обсягів зовнішньоторговельних потоків, відповідно, змінюється і географія цих потоків. Останні події сприяли тому, що для України стали більш доступні ринки ЄС, Азійських країн, країн Арабського світу, США, та ін. Окрім того, завдяки глобалізації торгівлі більшість країн світу отримали можливість не лише інтенсивного зростання зовнішньоторговельних відносин, а й розміщення власних виробничих потужностей в інших країнах та зменшити, таким чином, витрати на логістику. Глобалізація, очевидно, вплинула і на зростання потреби в інтернет-торгівлі, створенні маркет-плейсів для збільшення каналів просування товарів та послуг компаній, відтак розширилися кордони торгівлі та міжорганізаційні зв’язки. Враховуючи вищенаведене тема дослідження «Стан та перспективи розвитку зовнішньоекономічних зв’язків України» є наразі актуальною. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Оскільки питання розвитку зовнішньоторговельних відносин характеризується значною динамікою, зміна індикаторів зовнішньоторговельного сальдо країни знаходиться у системній динаміці, актуальність дослідження експортно-імпортних потоків не викликає сумніву. Серед науковців, що досліджують питання зовнішньоторговельних потоків, експорто-імпортної діяльності та пріоритети трансформації зовнішньої торгівлі України відомі праці таких вітчизняних вчених: Дунська А. [3], М. Іващенко [5], Ю. Осацька, В. Тихонова, Л. Цуркан [15], О. П’янкова [18], О. Ралко [18], Л. Саркісян [22], Ю. Іщук [22], Ю. Туницька [24] та ін. Проблеми ЗЕД висвітлюються в працях цілої низки українських правознавців, зокрема, О. М. Вінника, О. В. Зайчука, С. П. Коломацької, В. В. Луця, В. Ф. Опришка, С. Г. Осики, І. Г. Побірченка, В. В. Поєдинка, Ю. С. Шемшученка, В. С. Щербини та багатьох інших науковців. У роботах зазначених вчених в різних площинах розглядаються різноманітні аспекти правового регулювання ЗЕД, що дає змогу говорити про детальну розробленість цієї сфери правової науки. Проте серед величезної кількості наукових праць у галузі правового регулювання ЗЕД бракує досліджень, у яких би розглядався сучасний стан та перспективи діяльності ЗЕД. Також різними аспектами проблеми експортно-імпортних потоків та питанням зовнішньої торгівлі присвячено роботи багатьох зарубіжних вчених, серед яких: А. Сміт, Д. Рікардо, Е. Хекшер, Б. Олін, В. Леонтьєв, П. Семюельсон, В. Рікочі та інші. Однак постійне оновлення статистичної та законодавчої інформації зумовлює та істотно прискорює потребу у дослідженнях нової якості, зокрема у виявленні тенденцій зовнішньої торгівлі України, економічній оцінці зміни показників вартісного обсягу імпорту, пошуку пріоритетних експортно-імпортних потоків України та виявленні латентних факторів зміни обсягів експорту та імпорту у розрізі товарних груп. Об’єкт дослідження – зовнішньоекономічні зв’язки України. Предмет – сучасний стан та перспективи розвитку експортно-імпортних потоків України. Метою є дослідження зміни вектору експортно-імпортних потоків України та обсягів зовнішнього торговельного обороту України в сучасному стані. Відповідно до поставленої мети були визначені наступні завдання: 1) Вивчити поняття та ознаки зовнішньоекономічної діяльності; 2) Зазначити види зовнішньоекономічної діяльності; 3) Виокремити принципи зовнішньоекономічної діяльності; 4) Розкрити сутність національного та світового господарств; 5) Навести складові структури зовнішньоекономічних зв’язків; 6) Розглянути сучасний стан зовнішньоекономічних зв’язків України; 7) Розглянути перспективи розвитку зовнішньоекономічних зв’язків України; 8) Надати методи оптимізації зовнішньоекономічних зв’язків України. Для розв’язання поставлених завдань було використано такі методи дослідження: теоретико-критичний аналіз літератури з теми дослідження; зіставлення, узагальнення і синтезування здобутої інформації тощо. ВИСНОВКИ Отже, зовнішньоекономічна діяльність – це діяльність суб’єктів господарської діяльності України та іноземних суб’єктів господарської діяльності, побудована на відносинах між ними, що має місце як на території України, так i за її межами [10, с. 88-91]. ЗЕД притаманні загальні ознаки господарської діяльності (виробництво продукції, виконання робіт, надання послуг; діяльність здійснюється на професійних засадах; отримання прибутку).Тому ознаки ЗЕД можна виявляються шляхом аналізу відповідних вимог ГК України (в тому числі статей 377-389) та Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність». Стаття 4 Закону України від 16 квітня 1991 року «Про зовнішньоекономічну діяльність» визначає види зовнішньоекономічної діяльності, які здійснюють в Україні суб’єкти такої діяльності. Під видом зовнішньоекономічної діяльності розуміється діяльність, при здійсненні якої виникають зовнішньоекономічні відносини, що перебувають в одному правовому режимі і тому регулюються одними й тими самими правовими нормами. Аналіз видів ЗЕД дозволяє збагнути правову сутність поняття зовнішньоекономічної діяльності. Принципи зовнішньоекономічної діяльності – це керівні начала, що визначають спрямованість правового регулювання зовнішньоекономічних відносин. Спеціальні принципи ЗЕД закріплює ч. 2 ст. 377 ГК, з деталізацією переліку у ст. 2 ЗУ «Про зовнішньоекономічну діяльність» [21]. Виділяють такі принципи ЗЕД: принцип суверенітету народу України у здійсненні зовнішньоекономічної діяльності, принцип свободи зовнішньоекономічного підприємництва, принцип юридичної рівності і недискримінації, принцип верховенства закону, принцип захисту інтересів суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності та принцип еквівалентності обміну. Категорія «національне господарство», як самостійна, може розглядатись тільки у контексті й з розумінням її як автономної частини національної економіки. Слід констатувати пряму їх взаємозалежність та приналежність. Однак окрім національного господарства, існує й світове – система взаємопов’язаних національних господарств, в основі якої – міжнародний поділ праці, різні економічні й політичні відносини. Воно охоплює всі країни, звідси – його неоднорідність і внутрішня суперечливість. Зазвичай, зовнішньоекономічні зв’язки класифікують на види та форми [14]. Внаслідок російської окупації окремих територій України відбулася географічна зміна експортних та імпортних потоків зі сходу на захід [15]. Як наслідок, Україні досі не вдалося відновити обсяги експорту товарів на захід, через невідповідність стандартів якості та сертифікації вітчизняних товарів та низьку кількість продукції з високим ступенем обробки. Беручи до уваги все вищезазначене можна сказати, що задля збільшення доступу до ринків ЄС, США та інших країн Україні необхідні стратегічні зміни вектору торговельних відносин та переорієнтації експортно-імпортних потоків України через науково-аналітичне обґрунтування нормативів, зміну складу та номенклатури виробництва продукції, її якості та сертифікації. Водночас покращення виробничих потужностей сприятиме забезпеченню високого ступеня обробки продукції та її конкурентоспроможності на зовнішніх ринках. З вищенаведеної інформації можна дійти висновку, що зі вступом в СОТ Україна відкрила свій ринок для закордонних країн, які дають їй можливість проводити свою зовнішньоторговельну політику, збільшувати та зменшувати обсягу імпорту та експорту. Звісно, ця політика нашої країни з країнами-членами СОТ діє саме на перевагах, які пропонує нам СОТ. Таким чином, перспективними напрямами зовнішньоторговельної політики України слід вважати зовнішньо орієнтовану стратегію, спрямовану на якомога ширшу інтеграцію економіки України з міжнародною торговельною спільнотою. В ідеалі така стратегія має включати скасування усіх ввізних та імпортних мит і податків, а також усунення всіх нетарифних бар’єрів. Основними елементами зовнішньо орієнтованої стратегії можна вважати такі заходи [12]: – митно-тарифні інструменти (використання мита, митних зборів для регулювання зовнішньоторговельних потоків встановленням мита на певні товари і послуги (роботи); – контингентування і ліцензування зовнішньоторговельних операцій. Контингентування означає встановлення певних квот на експорт чи імпорт окремих товарів або товарних груп; – стимулювання експорту, розвиток експортного потенціалу країни; – запровадження державної монополії на зовнішню торгівлю або надання виняткових прав державним органам чи певним приватним фірмам на здійснення окремих видів зовнішньоторговельних операцій. У сучасних умовах дедалі виразнішою є тенденція до розширення форм регулювання зовнішньої торгівлі, що зумовлено інтенсифікацією процесів інтернаціоналізації виробництва, зростанням значення зовнішньоекономічної діяльності для економіки країни [18]. Мало того, потрібно скасувати субсидії на виробництво та іншу пряму і непряму конкретну галузеву підтримку, а також лібералізувати ринок капіталу, щоб забезпечити рівні умови діяльності як вітчизняних, так і іноземних інвесторів. Шляхом повного використання своїх порівняльних переваг у такому лібералізованому середовищі Україна матиме максимальну користь від міжнародної торгівлі в короткостроковій та довгостроковій перспективі.