Проблеми соціально-економічного розвитку гірських територій (ID:512098)

1.2. Економічна конкурентоспроможність Гори створюють специфічні, надзвичайно складні умови для проживання та ведення сільського господарства, тому проблема зайнятості є надзвичайно гострою, і як результат - низький рівень матеріального добробуту жителів гір. Пом'якшення цих та інших негативних процесів через розширення зайнятості та розвитку інфраструктури, сприятиме розвиток туризму з відповідною організацією обслуговування, де може бути залучено місцеве населення. У цьому контексті просто не існує розумної альтернативи відпочинку. Економічна конкурентоспроможність рекреаційної сфери. Світовий досвід показує, що туризм є високоприбутковою галуззю економіки. Наприклад, в Іспанії вона забезпечує 17 мільярдів доларів США, що дорівнює 30% річного експорту цієї країни. Звичайно, хоча економічні показники внутрішнього туризму далекі від закордонних, хоча в Карпатах є деякі центри, в економічній структурі яких лідирує рекреаційна галузь. На мою думку, необхідність реформування та розвитку рекреаційної галузі Карпат має бути визнана на всіх рівнях влади, оскільки це єдиний найбільш перспективний спосіб вирішення соціально-економічних проблем цього регіону, та гірських територій. Але це не означає, що, примушуючи економічні процеси в цьому напрямку, бажані результати будуть досягнуті негайно. Для цього потрібні обґрунтовані рішення та продумані практичні дії. Тому розвиток рекреації в регіоні розглядається в контексті структурної перебудови його господарського комплексу, в довгостроковій моделі якої ця галузь повинна стати однією із профільних. Природний потенціал відпочинку органічно доповнюється багатим арсеналом пам’яток історії, культури, архітектури, який також привабливий для іноземних туристів, як для відпочинку, так і для здоров’я, духовного збагачення. Карпатський регіон - одна з найбагатших територій України на пам’ятки історії та культури, найдавніша з яких розташована у Дністровському та Закарпатському регіонах. На території чотирьох областей під охорону взято понад 6 тис. пам’яток архітектури IX-XIX століть. Таким чином, оцінка рекреаційного потенціалу території показує, що її якісні та кількісні параметри у поєднанні з географічними та економічними показниками є важливими об’єктивними передумовами розвитку рекреаційного комплексу гірських районів. А це значний приплив капіталу, тісні зв’язки з іншими державами та головне - створення широкої мережі робочих місць [9]. Прикладом розвитку рекреації, туризму та спорту для Карпат можуть бути Австрійські Альпи, адже щороку тут відпочиває близько 9 мільйонів людей. Щорічний дохід від туризму та галузі дозвілля в цій альпійській країні (на душу населення) становить понад 100 доларів США. Але для цього австрійці зробили все необхідне для транспорту та зв’язку, а також комфорту проживання в будь-якому куточку країни [7]. Такі керівні принципи мають бути включені до державних програм соціально-економічного розвитку Карпатського регіону в цілому, та гірських районів, які повинні реалізовувати ідею забезпечення соціально-економічного прогресу своєї території шляхом державної підтримки пріоритетних галузей регіональної економіки, і особливо рекреації [4]. РОЗДІЛ ІІ ПРОБЛЕМИ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ ГІРСЬКИХ ТЕРИТОРІЙ 2.1. Аналіз проблем законодавчого регулювання розвитку гірських територій Розглядаючи правове регулювання розвитку гірських територій Карпатського регіону України, важливо враховувати положення Рамкової конвенції про захист та сталий розвиток Карпат, прийнятої 22 травня 2003 р. У Києві на 5-та конференція міністрів довкілля Європи. Навколишнє середовище для Європи та затверджена Верховною Радою України 7 квітня 2004 р. Рамкова конвенція про захист та сталий розвиток Карпат [16,19]. Ці документи окреслюють коло існуючих проблем соціально-економічного розвитку гірських районів та пропонують напрями їх вирішення, визначають уповноважені органи, їх компетенцію щодо виконання запланованих заходів. Державна програма сталого розвитку Українських Карпат повинна стати практичним інструментом реалізації соціально-економічної політики на гірських територіях цього регіону. Програма повинна складатися виключно з пріоритетних інвестиційних проектів соціального, економічного, культурного та екологічного розвитку гірських районів із визначеними строками, обсягами та джерелами фінансування [1]. Актуальною проблемою у правовому полі соціально-економічного розвитку гірських районів продовжує залишатися невідповідність прав та обов'язків місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, особливо на регіональному рівні, певним питанням розвитку цих районів, що призводить до компетенції. Наявність значної кількості делегованих повноважень позбавляє органи місцевого самоврядування організаційно-правової незалежності через те, що делеговані повноваження практично стають не правом, а обов'язком.