Зразок роботи
Актуальність теми. Розвиток вітчизняної економіки, підвищення конкурентоспроможності промислової продукції українських підприємств неможливо забезпечити без здійснення інвестицій в інноваційну сферу. Інноваційні процеси відіграють важливу роль в успішному розвитку підприємств та держави загалом, адже від рівня цих процесів залежить їх економічний та фінансовий стан.
Дана тема є досить актуальною, так як в жорсткій постійній конкурентній боротьбі за споживача та ринки збуту продукції, підприємства повинні постійно впроваджувати інновації, удосконалювати та розробляти нові вироби, впроваджувати прогресивні технології, системи управління та реалізації продукції, що виводить їх на новий рівень розвитку, приводить суспільство до прогресу. Фінансування цієї діяльності набуває все більшого значення в ринкових умовах господарювання. Лише такий підхід дозволить економіці країни перейти до високих технологій.
Глобальна пандемія 2020 року загострила ....
1.1 Сутність інноваційної діяльності підприємств та її особливості у промисловості
Розвиток конкурентоспроможної економіки залежить від інноваційної діяльності її суб’єктів, що є відомим аргументом. Важливо уточнити терміни, які формують цей вид діяльності, оскільки їх розуміння та правильне використання пов’язані з механізмом стимулювання інноваційної діяльності, тим самим посилюючи конкурентні позиції підприємства в умовах ринку.
Базовим поняттям у термінології інноваційної діяльності є інновації. Відповідно до Закону України «Про інноваційну діяльність», інновації – це «...новостворені (застосовані) і (або) вдосконалені конкурентоспроможні технології, продукція або послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і (або) соціальної сфери»[8].
В Українській економічній енциклопедії інновація визначається як новий спосіб розробки, виробництва та продажу товарів, у такий спосіб новатор (автор інновації) та його компанія отримують перевагу над своїми конкурентами. Дослідженню інновацій та інноваційній активності присвячено чимало праць зарубіжних і вітчизняних учених, у яких існують різні погляди щодо розуміння деяких базових понять. Так, на думку О. І. Волкова, М. П. Денисенко, А. П. Гречан, потребують розмежування поняття «новація» та «інновація». Під новацією вчені розуміють «новий порядок, новий процес, новий метод, нову продукцію або технологію. Однак вони вважають, що визначення інновації є більш точним, як це пропонує російський учений Р. А. Фатхутдінов, який вважає, що «інновація — це формалізований результат фундаментальних, прикладних досліджень, дослідно-конструкторських чи експериментальних робіт у будь-якій сфері діяльності, що супроводжується підвищення ефективності. Реєстрація інновацій може здійснюватися у формі відкриттів, патентів, товарних знаків, документів (на нову або вдосконалену продукцію, технології, виробничі процеси), організації та структури виробництва, наукових методів чи принципів, результатів маркетингових досліджень. В основному це впровадження інновацій у виробництво чи споживання тощо. В інших сферах діяльності інновація ось-ось трансформується у форму інновації.
Таким чином під новацією розуміємо продукт творчості, у тому числі науково-дослідної діяльності, який має матеріальну, або нематеріальну форму, але не реалізований для виробничого чи суспільного використання.
Щербань В. М., Козубенко Л. Д. інновацією називають «вигідне використання виробничих, фінансових, комерційних чи інших інновацій у вигляді нових технологій, видів продукції та послуг, організацій, технологій та соціально-економічних рішень».
Український економіст А. А. Пересада визначає інновацію як «процес впровадження наукових ідей чи технологічних винаходів у реальне використання та отримання доходу, а також пов’язані з цим технологічні, економічні та інші соціальні зміни навколишнього середовища». Очевидно, що інновація має бути чимось новим і приносити значний дохід та інші зміни тим, хто їх застосовує. Водночас, на думку деяких вчених, особливо Ю. В. Яковця, інновація — це «якісна зміна виробництва. Вона може належати до техніки і технології, а може належати до форми організації виробництва...».
АНАЛІЗ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ УКРАЇНИ ТА МЕХАНІЗМ ЇХ СТИМУЛЮВАННЯ
2.1 Оцінка конкурентних позицій України у сфері інновацій та ключових напрямів розвитку підприємств
У теперішньому часі існує ціла низка міжнародних індексів, які враховують індикатори інноваційної діяльності у побудові рейтингів країн і регіонів. Серед таких інтегральних оцінок: Індекс глобальної конкурентоспроможності, Індекс інноваційного розвитку за Bloomberg, Глобальний індекс інновацій, Європейське інноваційне табло.
У таблиці 2.1. наведено позиції України у міжнародних індексах.
Таблиця 2.1 - Україна у глобальному вимірі індикаторів інноваційного розвитку
Рік 2014 2015 2016 2017 2018 2019
Індекс глобальної конкурентоспроможності
(Global Competitiveness Index) 84 76 79 85 81 85
Глобальний індекс інновацій (Global
Innovation Index) 63 64 56 50 43 47
Індекс інноваційного розвитку за Bloomberg
(The Bloomberg innovation index) 42 33 41 42 46 53
- продуктивність праці 50 48 50 50 50 60
- технологічні можливості 47 40 46 47 48 58
- рівень витрат на дослідження та розробки у
ВВП 43 39 45 44 47 54
- ефективність вищої освіти 5 5 5 4 21 28
- патентна активність 27 25 28 27 27 35
- кількість високотехнологічних підприємств 35 31 36 34 32 35
- концентрація дослідників 44 39 42 44 46 48
Європейське інноваційне табло (European
scoreboard innovation) 34 35 35 35 36 36
Згідно зі Звітом про глобальну конкурентоспроможність Всесвітнього економічного форуму за 2019 рік, Україна посідає 85 місце серед 137 країн, які досліджувалися. За складовими показника, що характеризує ефективність ринку (основний фактор на етапі зростання інвестицій (індустріалізації)), Україна посідає 101 місце із 137 країн за ефективністю товарного ринку, 120 та 86 місце за ефективністю фінансового ринку в аспекті ефективності ринку праці. Інновація займає 118 місце за ринковими інститутами та 90 місце за рівнем розвитку бізнесу. Серед важливих факторів розвитку промисловості сприятливим є лише розмір наявного ринку (Україна посідає 47 місце за місткістю ринку) та освіта – 35 місце. Незважаючи на велику кількість науковців та інженерів, а також частку людей з вищою освітою, оцінки України за «інноваційність» посередні, а значення «відносини між університетами та науково-дослідною індустрією» та «технічна готовність» низькі. Проблемним показником є «вихідні інвестиції та передача технологій»[44].
Згідно з індексом інноваційного розвитку Bloomberg за 2019 рік, Україна посідає 53 місце серед 60 країн, які досліджувалися. При цьому в Україні найгірша продуктивність праці (60-е місце), що свідчить про низький рівень використовуваних технологій і низьку додану вартість виробленої продукції. Україна посідає трійку лідерів за технологічними можливостями (58-е) та 54-е місце за витратами на НДДКР у ВВП. При цьому зберігає високу позицію: 28 місце за ефективністю вищої освіти та 35 місце за патентною діяльністю, що означає потенціал розвитку.
European Innovation Scoreboard (EIT) порівнює інноваційну діяльність Європейського співтовариства, країн-кандидатів на вступ до ЄС та інших країн. У EIT Україна входить до групи «Інноватори, що розвиваються» разом із Болгарією, Македонією та Румунією. Проведений компонентний аналіз показує, що Україна має багато нереалізованих можливостей для інновацій та розвитку, особливо у сферах комерціалізації інновацій та захисту прав інтелектуальної власності. Основними перевагами України є вигідне географічне розташування, великий ринок, наявність глибокої та всеосяжної зони вільної торгівлі між Україною та ЄС, високий рівень людського розвитку[48].
За даними звіту про Глобальний індекс інновацій (Global Innovation Index), у 2018 році Україна посіла у рейтингу найвищу позицію за останні сім років - 43 місце, серед 126 країн світу, покращивши його порівняно з 2017 роком на сім позицій. Проте у 2019 році рейтинг України за рівнем розвитку інноваційної сфери знову дещо знизився (47 місце).
В аналітичній доповіді Міністерства освіти і науки України щодо досліджень інновацій та трансферу технологій зазначено, що переваги країни включають: створення знань та результати досліджень, співвідношення патентів походження до ВВП за паритетом купівельної спроможності, корисні моделі за джерелами і купівельна спроможність. Відношення ВВП, розрахованого за номіналом, витрат на комп'ютерне програмне забезпечення у відсотках від загального ВВП та експорту інформаційних та комунікаційних послуг у відсотках від загальної торгівлі. За даними Національного бюро статистики, продукція сектору інформаційних технологій склала понад 3% ВВП, а загальний дохід галузі — понад 3,5 мільярда доларів США, еквівалентний кількості продукції високого рівня. Порівняльний аналіз стану інноваційної системи України щодо світового рівня на основі міжнародних показників показує, що Україна має високий освітній і науковий потенціал, може здійснювати різноманітні інновації у формі ідей, досліджень, патентів.
Стратегія розвитку інноваційної діяльності до 2030 року визначає такі конкурентні переваги України:
згідно з індексом глобальної конкурентоспроможності, ємність ринку висока, якість вищої, середньої та професійно-технічної освіти висока, але є проблеми із залученням та утриманням талантів, професійною підготовкою та іншими характеристиками;
основою інноваційної конкурентоспроможності України є людський капітал, тобто знання та вміння, якими володіють люди, які дозволяють їм створювати вартість у світовій економічній системі. За даними Global Innovation Index, його ефективне впровадження є основною конкурентною перевагою.
До основних бар’єрів для розвитку інновацій в Україні відносять такі:
недосконалість інституцій, зокрема політичного, регуляторного та бізнес-середовища;
слабкий розвиток інфраструктури, у тому числі інноваційної, на що вказують низькі значення показника валового нагромадження капіталу у відсотках до ВВП, показники екологічної стійкості.
European Innovation Scoreboard (EIT) та European Innovation Scoreboard (EIS) — це системи індикаторів, які вимірюють технологічний розвиток європейських країн і використовуються для аналізу інноваційних сфер європейських країн.
1) людські ресурси,
2) дослідницькі системи,
3) інноваційне середовище;
4) фінанси і підтримка інновацій;
5) витрати на інновації;
6) інноватори;
7) зв`язки;
8) інтелектуальна власність;
9) вплив на зайнятість;
10) вплив на експорт.
Промисловість є фундаментом для реалізації інноваційних ідей в економіці кожної країни та забезпечення її конкурентоспроможності. Саме ця галузь забезпечує інші сектори економіки виробничими технологіями і є базовою для технологічної модернізації. На промисловість в структурі ВВП припадало у 2019 році 24%, у тому числі, 12% - на переробну промисловість. Зниження обсягів промислового виробництва стало основним фактором падіння ВВП напркінці 2019 року (рисунок 2.1)
Висновки до розділу
Проведені дослідження дозволили сформулювати такі висновки:
1. Реалізація інноваційної діяльності є одним з основних чинників конкурентоспроможності продукції ПП «Фабрика меблів «Нова», вона забезпечує ефективність використання виробничих ресурсів, підвищує ступінь адаптованості підприємства до зовнішнього середовища, розширює його можливості щодо виходу на нові ринки продукції, створює умови довгострокової стабільності.
2. Аналіз організації комерційної діяльності підприємства ПП «Фабрика меблів «Нова» дозволив виявити істотний недолік - недостатня увага приділяється інноваційному розвитку маркетингу підприємства, що тягне за собою серйозне гальмування темпів розвитку як самого підприємства в цілому, так і його інноваційної діяльності зокрема.
3. Ефективним є створення підрозділу інноваційного розвитку на новій основі, з набором спеціального новаторського колективу, який необов’язково має бути чисельним, із залучення діючих працівників служби маркетингу, що дозволить підприємству більш раціонально використовувати свої кошти, працювати прибутково, забезпечувати високий рівень рентабельності і мати високий коефіцієнт інноваційної активності.
Магістр