Зразок роботи
Про формування стратегічних ресурсів на підприємстві можна казати тоді, коли певні категорії ресурсів після оцінювання їх економічної ефективності свідчать про забезпечення його конкурентоспроможності. Наявність внутрішніх компетенцій, сформованих на основі стратегічних ресурсів, дозволяє стверджувати про наявність конкурентних переваг. Тобто, на процес формування стратегічних ресурсів впливає не лише якість ресурсів, а й їх конкурентоспроможність на ринку порівняно з такими ж категоріями ресурсів інших компаній. Таким чином, ефективною буде та бізнес-модель, яка здатна використати потенціал стратегічних ресурсів для формування конкурентних переваг, відмінних, від тих, що мають конкуренти. У процесі функціонування компанія повинна орієнтуватись на створення конкурентно значущих ресурсів усередині власної моделі бізнесу, а також шукати шляхи їх залучення ззовні (придбання, ресурсного обміну із партнерами в межах альянсів тощо).
Залежно від рівня доступності (поширеності) ресурсу серед конкурентів, а також його значущості для формування бізнес-моделі, можна виділити три їх групи: 1 група (найбільша кількість балів) — стратегічні ресурси, що є недоступними конкурентам; 2 група (середня кількість балів) — стратегічні ресурси, що є доступними основним конкурентам компанії; 3 група (найменша кількість балів) — ресурси, що стали широко доступними в галузі та втратили статус стратегічних.
Необхідність визначення стратегічних ресурсів обумовлена тим, що у процесі своєї діяльності більшість компаній не порівнюють свої ресурсні можливості із стратегічними цілями, а це знижує імовірність їх досягнення. Важливим завданням управління стратегічними ресурсами є розкриття потенціалу кожного з них, тобто їх оцінювання.
Вважається, що підприємство має близько двадцяти ключових бізнес-процесів, від виконання яких залежить його успіх на ринку. А загальна кількість бізнес-процесів підприємства може досягати кількох сотень.
Одним з перших основних етапів побудови процесно-орієнтованої організації і управління діяльністю підприємства є виділення й класифікація бізнес-процесів. Основу для класифікації бізнес-процесів становлять чотири базові категорії:
– основні бізнес-процеси;
– забезпечуючи бізнес-процеси;
– управлінські бізнес-процеси;
– бізнес-процеси розвитку.
Основними бізнес-процесами є ті процеси, які орієнтовані на виробництво продукції або надання послуг, що представляють цінність для клієнта, та забезпечують одержання доходу для підприємства. Як правило, основних бізнес-процесів на підприємстві порівняно небагато.
Існує два визначення, що описують технологію Workflow:
1) Workflow – це автоматизація (повна або часткова) бізнес-процесу, за якої документи, інформація або завдання передаються для виконання необхідних дій від одного учасника до іншого відповідно до набору процедурних правил.
2) Система управління workflow – це система, яка описує, створює и управляє потоком робіт (по суті, бізнес-процесом) за допомогою програмного забезпечення, що працює на одній або кількох машинах workflow, які можуть інтерпретувати опис процесу, взаємодіяти з учасниками потоку робіт і за необхідністю викликати відповідні програмні додатки та інструментальні засоби [3].
Виникнення технології Workflow у світі стало результатом поступового переходу від функціонально-орієнтованої організації до процесно-орієнтованої. При цьому основна увага фокусується не скільки на окремих функціях бізнесу, як на самому процесі. Як уже показала світова практика, впровадження подібної технології суттєво скорочує тривалість робочих циклів і дозволяє звести до мінімуму час реакції на запити клієнтів і на зміну ситуації на ринку.
Магістр