0 800 330 485
Працюємо без вихідних!
Гаряча лінія
Графік роботи
Пн - Пт 08:30 - 20:00
Сб - Нд 10:00 - 17:00
Пишіть в чат:
Для отримання інформації щодо існуючого замовлення - прохання використовувати наш внутрішній чат.

Щоб скористатися внутрішнім чатом:

  1. Авторизуйтеся у кабінеті клієнта
  2. Відкрийте Ваше замовлення
  3. Можете писати та надсилати файли Вашому менеджеру

«Управління фінансовими ресурсами національної економіки» (ID:599391)

Тип роботи: курсова
Дисципліна:Економіка
Сторінок: 57
Рік виконання: 2019
Вартість: 100
Купити цю роботу
Зміст
ЗМІСТ ВСТУП………………………………………………………………… 3 РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ПРОЦЕСУ УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВИМИ РЕСУРСАМИ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ…….. 5 1.1. Теоретичні підходи до визначення сутності фінансових ресу-рсів……………………………………………………………………………. 5 1.2. Особливості управління фінансовими ресурсами підприємства на сучасному етапі розвитку економіки України……………………... 12 РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ АКТУАЛЬНОГО СТАНУ ФІНАНСОВИХ РЕСУРСІВ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ……………………………... 18 2.1. Організаційні підходи до методики аналізу фінансових ресур-сів……………………………………………………………………………... 18 2.2. Аналіз сучасного стану управління фінансовими ресурсами через систему казначейства………………………………………………… 27 РОЗДІЛ 3. ОСНОВНІ ШЛЯХИ ПОКРАЩЕННЯ ПРОЦЕСУ УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВИМИ РЕСУРСАМИ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ 39 3.1. Напрями удосконалення механізму управління фінансовими ресурсами…………………………………………………………………….. 39 3.2. Концепція модернізації управління фінансовими ресурсами розвитку національної економіки………………………………………….. 46 ВИСНОВКИ…………………………………………………………... 53 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………….. 54 ДОДАТКИ…………………………………………………………… 57
Не підійшла ця робота?
Ви можете замовити написання нової роботи "під ключ" із гарантією
Замовити нову
Зразок роботи
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ПРОЦЕСУ УПРАВЛІННЯ ФІ-НАНСОВИМИ РЕСУРСАМИ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ 1.1. Теоретичні підходи до визначення сутності фінансових ресур-сів Трансформаційні процеси у розвитку національної економіки та активізація підприємницької діяльності в Україні вимагають підвищення ефективності управління фінансовими ресурсами підприємств. Фінансові ресурси - це найважливіший чинник економічного розвитку підприємства та еконо-мічного зростання в країні. Фінансові ресурси підприємства забезпечують безперервність процесу виробництва та реалізації продукції. При цьому важливе значення має оптимальне визначення їхньої структури, тобто спів-відношення між власними та позиковими коштами, яке не загрожує фінан-совій стійкості підприємства. Для забезпечення економічного зростання як на макро-, так і на мікрорівні підприємство повинно виважено керувати фінан-совими ресурсами, зокрема ефективно їх формувати та використовувати. Адже саме від цього залежить фінансова стабільність держави. На сьогодні ще не повною мірою розв’язано питання щодо розкриття економічної природи та категоріальної сутності фінансових ресурсів суб'єк-тів господарювання, недостатньо дослідженою залишається фінансова діяль-ність підприємств за умов трансформаційної економіки. Усе це об'єктивно потребує нових підходів до формування та використання фінансових ресур-сів як із погляду теорії, так і практики. Протягом тривалого часу вченими-економістами досліджується еконо-мічна сутність фінансових ресурсів. Проте це не втратило своєї актуальності й у сучасних умовах трансформації та розвитку ринкової економіки України. Наведемо найбільш поширені в економічній літературі тлумачення фінан-сових ресурсів як економічної категорії та визначення фінансових ресурсів підприємства, зокрема. Так, у наукових працях О. Д. Василика, К. В. Павлюка, В. Д. Базилевича, Л. О. Баластрика, Т. В. Брайчевої та ін., у яких досліджено переважно функціонування та розвиток державних фінансів, дається визначення фінансових ресурсів держави як грошових фондів, які створюються в процесі розподілу, перерозподілу й використання валового внутрішнього продукту за певний період та використовуються для забезпечення безперервності розширеного відтворення та задоволення інших суспільних потреб. Джерелом фінансових ресурсів є валовий внутрішній продукт. Фінансові ресурси розподіляються на централізовані та децентралізовані 18, с. 30-31. На думку Л. А. Дробозіної, за своїм матеріальним змістом фінансові ресурси - це цільові фонди грошових коштів, що в сукупності являють фінансові ресурси країни. Вони характеризують фінансовий стан економіки та водночас є джерелом її розвитку. Фінансові ресурси формуються за раху-нок різних видів грошових доходів, надходжень, відрахувань, а використо-вуються на розширене відтворення, матеріальне стимулювання, задоволення соціальних та інших потреб суспільства. Фінансові ресурси держави є матеріальними носіями фінансових від-носин. Реальне формування фінансових ресурсів починається на стадіях розподілу та перерозподілу валового внутрішнього продукту та національ-ного доходу країни. Основними джерелами формування державних фінансо-вих ресурсів є податки й інші доходи бюджетів, кошти позабюджетних фон-дів, ресурси підприємств та ін. Інші науковці, які спрямовують свої дослідження головним чином на вивчення фінансів підприємства, розглядають фінансові ресурси як сукуп-ність грошових коштів суб’єктів господарювання (фондів, доходів, накопи-чень), що перебувають у розпорядженні підприємств і мають цільове спря-мування. Існує й інший підхід, де науковці під фінансовими ресурсами мають на увазі не лише грошові кошти, а й кошти, авансовані в основні й оборотні засоби. Прихильники даного підходу розуміють фінансові ресурси більш широко за рахунок тієї їх частини, яка матеріалізована в активах підприємства 7, с. 24. Так, А. М. Поддєрьогін та інші автори під фінансовими ресурсами розуміють «грошові кошти, що є в розпорядженні підприємств, до яких на-лежать грошові фонди й та частина грошових коштів, яка використовується в не фондовій формі. Основними джерелами фінансових ресурсів є власні та залучені кошти підприємства» 21, с. 17. Романенко О. Р. вважає, що «фінансові ресурси є матеріальним утіленням фінансових відносин на рівні господарських суб’єктів. Під ними слід розуміти акумульовані підприємством грошові кошти з різних джерел, які надходять у господарський обіг і призначені для покриття його потреб» 18, с. 32. Опарін В. М. розглядає фінансові ресурси як фінансову категорію та вважає, що «це сума коштів, спрямованих в основні та оборотні засоби підприємства. Вони характеризують фінансовий потенціал, тобто можливість підприємства у проведенні витрат з метою отримання доходу. Фінансові ресурси поряд з трудовими і матеріальними є важливою складовою ресурсної забезпеченості підприємств» 14, с. 9. На думку Л. О. Лігоненко, Н. М. Гуляєвої, Н. А. Гринюк та ін., «фінан-сові ресурси підприємства - це сукупність грошових коштів, сформованих із метою фінансування розвитку підприємства в майбутньому періоді. Роль фі-нансових ресурсів у діяльності підприємства полягає у тому що вони є одним із основних факторів виробництва, формують його виробничий потенціал разом із трудовими та матеріальними ресурсами; здатні генерувати дохід у різ-них сферах діяльності підприємства; в процесі свого функціонування забезпечують інтереси різних суб’єктів економічних відносин (власників, персоналу, держави); свідчать про ступінь ефективності господарської діяльності підприємства». Багато авторів, розглядаючи фінансові ресурси як сукупність грошових коштів суб’єктів господарювання, наголошують, що треба при цьому розріз-няти категорії фінансів і грошей, виходячи з їх економічної сутності та функцій. Так, на думку О. Д. Василика, «не всі грошові ресурси є фінан-совими ресурсами. Поняття «грошові ресурси» значно ширше, але фінансові ресурси виступають завжди у грошовій формі. Грошові ресурси стають фі-нансовими ресурсами тоді, коли вони концентруються у відповідні фонди, для яких встановлено порядок створення й використання». Колчина Н. В., Поляк Г. Б., Павлова Л. П. та ін. поряд із фінансовими ресурсами виділяють таке поняття, як «капітал», тобто, частину фінансових ресурсів, що вкладена у виробництво та приносить дохід після завершення обороту. Іншими словами, вони розглядають капітал підприємства як пере-творену форму фінансових ресурсів. Фахівці-практики, що працюють у сфері фінансових відносин, стверд-жують, що в умовах ринкової економіки фінансисти оперують частіше по-няттям «капітал», що є реальним об’єктом, на який можна постійно впливати з метою отримання нових доходів фірми. У цій ролі капітал для фінансиста - об’єктивний фактор виробництва. Отже, капітал - це частина фінансових ре-сурсів, що введені фірмою в оборот і приносять доходи від цього обороту. У такому сенсі капітал є перетвореною формою фінансових ресурсів. Принципова відмінність між фінансовими ресурсами та капіталом фірми полягає в тому, що в будь-який момент фінансові ресурси більші або дорівнюють капі-талу фірми. При цьому рівність означає, що у фірми немає ніяких фінансових зобов’язань і всі наявні фінансові ресурси перебувають в обігу 6, с. 51-52. Не менш цікаве й висловлювання В. М. Опаріна: «Є підстави стверд-жувати, що поняття «капітал» і «фінансові ресурси» - близькі за змістом. Водночас між капіталом і фінансовими ресурсами наявні суттєві відмінності. З одного боку, не вся сума капіталу виконує функції фінансових ресурсів, що пов’язані із забезпеченням виробничого процесу. А з другого - не всі фінан-сові ресурси набувають ознак капіталу» 14, с. 8. Сума джерел формування активів підприємства, зафіксована в пасиві балансу, являє собою капітал підприємства. Власний, позиковий і залучений капітал, який формує, з одного боку, фінансові ресурси підприємства та бере участь у фінансуванні його активів, а з іншого - є зобов’язанням перед конкретними власниками - державою, юридичними та фізичними особами. Таким чином, ми бачимо, що одні автори виділяють фінансові ресурси з доходів підприємства, другі - із його капіталу, а треті - і з капіталу, і з доходу одночасно. Василик О. Д., вважає, що для науково обґрунтованого визначення поняття фінансових ресурсів треба чітко визначити ті критерії, яким воно повинне відповідати. До них належать джерела створення, форми виявлення, цільове призначення. У фінансовій енциклопедії дається визначення фінансових ресурсів як коштів, що перебувають у розпорядженні підприємств, до яких відносяться грошові фонди, частина грошових коштів, що використовується в не фондо-вій формі, цінні папери, валютні цінності. Розмір, склад та структура фінан-сових ресурсів підприємства зумовлюється обсягом виробництва та його ефективністю. Від розміру фінансових ресурсів залежить зростання виробництва та соціально - економічний розвиток підприємства, оскільки їх ефективне використання визначає платоспроможність, ліквідність, фінансову стійкість підприємства. Фінансові ресурси підприємств посідають одне з чільних місць у відтворювальному процесі, формуванні власних грошових фондів і фінансових ресурсів держави (ресурсів бюджетних та позабюджетних централізованих фондів). Унаслідок цього фінансові ресурси підпри-ємств перебувають під постійним фінансовим контролем. Формування фінансових ресурсів повинно базуватися на дотриманні певних принципів, а саме: урахування перспектив розвитку господарської діяльності підприємства; забезпечення відповідності обсягу залучених фінан-сових ресурсів обсягу сформованих активів; забезпечення високоефективного використання фінансових ресурсів під час господарської діяльності під-приємства, що передбачає дотримання певної відповідності між складовими фінансових ресурсів і напрямами їх використання; забезпечення оптималь-ності структури джерел фінансування з позиції ефективного їх функціо-нування - цей принцип передбачає формування певного співвідношення між власними та позиковими ресурсами підприємства; забезпечення мінімізації витрат щодо формування фінансових ресурсів із різних джерел - реалізація цього принципу пов'язана з розрахунком вартості кожної окремої складової фінансових ресурсів та залучення його із таких джерел, які б забезпечували мінімальні витрати з формування та використання певних видів власних та позикових фінансових ресурсів. Інноваційний розвиток економіки України зумовлює необхідність все-бічного дослідження проблем фінансування суб’єктів господарювання, зок-рема процесів формування та використання фінансових ресурсів як основи фінансового забезпечення господарської діяльності підприємств. За таких умов важливим стає застосування сучасних механізмів, принципів, ефектив-них методів, інструментів в управлінні підприємствами для фінансування необхідного обсягу витрат та забезпечення бажаного рівня доходів. Необхідність дослідження процесів формування, розміщення та вико-ристання фінансових ресурсів підприємств зумовлена, насамперед, основни-ми принципами, пов’язаними з проблемами забезпечення ефективної діяль-ності та досягнення динамічної рівноваги із зовнішнім середовищем, пошу-ком шляхів виживання підприємств за умов розвитку ринку та інтеграційних процесів, нових факторів їх успіху в конкурентному середовищі. Саме тому на сучасному етапі розвитку національної економіки дедалі вагомішого значення набуває процес управління фінансовими ресурсами підприємств, оптимізації джерел їх формування та ефективного використан-ня, оскільки вони є основними у функціонуванні й подальшому розвитку підприємств. Таким чином, порівняльний аналіз різних теоретичних трактувань сут-ності економічної категорії «фінансові ресурси» дозволив виокремити еко-номічну характеристику фінансових ресурсів держави та дати більш чітке визначення фінансових ресурсів суб’єктів господарювання як сукупності грошових коштів (фондів, доходів, нагромаджень), які є одним з основних чин-ників виробництва (разом із трудовими та матеріальними ресурсами), формуються в процесі фінансово-господарської діяльності з внутрішніх і зовніш-ніх джерел, перебувають у розпорядженні підприємств і мають цільове спрямування, використовуються для фінансування процесу розширеного відтво-рення, визначають фінансовий потенціал підприємства, а також забезпечують інтереси різних суб’єктів економічних відносин (власників, персоналу, держави). Фінансові ресурси підприємства можна також розглядати як власний, позичений та залучений грошовий капітал, який використовується підприєм-ством для формування своїх активів та здійснення фінансово-господарської діяльності з метою отримання відповідного доходу, прибутку, а також виконання фінансових зобов’язань перед усіма суб’єктами господарювання, із якими підприємство взаємодіє 22, с. 47-49.