Зразок роботи
1.2. Інтелектуальний потенціал як складова забезпечення інноваційного розвитку України
Основу формування в Україні інноваційного типу розвитку, який базу-ється на інтелектуальних та інформаційних техно¬логіях виробництва, складає розвиток людського капі¬талу.
При цьому інноваційний потенціал підприємства повинен враховувати фінансовий, інтелектуальний, орга¬нізаційно-управлінський і інформаційно-методичний потенціал підприємства, які, в свою чергу, будуть впли¬вати на мотивацію праці, культуру виробництва, створю¬ючи сприятливі умови для змін у соціальних відносинах як в державі, так і на підприємствах зокрема.
Безпосередніми складовими політики, спрямованої на всебічний розвиток людського капіталу в Україні як чин¬ника інноваційного розвитку, зокрема, мають бути:
– запровадження стимулів до індивідуальних інвес¬тицій в людський капітал, зокрема, вирахування з бази оподаткування особистих витрат на за-ходи з охорони та зміцнення здоров’я, освіту для себе та членів сім’ї, виплат до фондів пенсійного та медичного страхування тощо;
– запровадження податкових стимулів до інвестицій у самозайнятість: повне вилучення з бази оподаткування індивідуальних витрат на розвиток особистого підсобного господарства в сільській місцевості, придбання капіталь¬них товарів для ведення індивідуального підприємництва, здійсне-ння внеску у створення малого підприємства чи господарського товариства;
– регулювання пропозиції робочої сили на ринку праці, забезпечення професійної підготовки та підви¬щення якості робочої сили у відповідності до структурних змін, які відбуваються в економіці, вдосконалення фінан-сового забезпечення політики зайнятості, зміна акцентів на користь активних статей витрат;
– недопущення зниження освітнього рівня населення України та змен-шення охоплення населення (насамперед дітей шкільного віку) освітніми послугами;
– всебічний розвиток системи просвіти населення, професійної підго-товки та перепідготовки, підвищення кваліфікації та післядипломного на-вчання, популяризації новітніх знань у науковій та науково-технологічній сфе¬рах тощо;
– забезпечення з використанням мережі державних вищих освітніх за-кладів підвищення кваліфікації керів¬них кадрів державних і приватних підприємств щодо основних положень сучасної теорії і практики менедж-менту, бухгалтерського обліку, фінансового планування, управління персо-налом, маркетингу тощо.
Розвиток економіки, заснованої на інтелекті, вимагає підготовки та за-лучення висококваліфікованих дослідни¬ків і фахівців для забезпечення сус-пільного господарства країни наукоємними високотехнологічними розробками, спрямованими на вирішення питання енергетичної і сиро-винної незалежності держави.
У той же час, за роки реформування економіки України вітчизняна наука потрапила під вплив негативних факто¬рів, які гальмують розвиток її технічного й економічного прогресу, зокрема, це – низька інноваційна сприятливість промисловості України, що проявляється в обмеженому попиті вітчизняних підприємств на результати наукової та науково-технічної діяльності ВНЗ та НДІ, недостатнє бюджетне фінансування наукових досліджень і розро¬бок; низька соціально-економічна привабливість роботи науковців у державних закладах, фізичне і моральне ста¬ріння переважної частини матеріально-технічної бази наукових установ.
Як результат, за статистичними даними за останні 10 років чисельність фахівців, які виконували наукові та науково-технічні роботи у вузівському секторі, скороти¬лася більш ніж на 60% і прийняла загрозливий характер для інноваційного розвитку країни та її економічної неза¬лежності.
У 2015 р. підготовку аспірантів та докторантів здій¬снювали 490 та 283 наукових установ відповідно, в яких навчалось 28,5 тис. аспірантів та 1,8 тис. докторантів. У 2015 р. випущено 493 аспіранти та 563 докторанти. Із загаль-ної кількості випущених тільки кожний чет¬вертий аспірант і кожний третій докторант захистили дисертацію.
Якщо взяти до уваги, наприклад, Тернопільську область, то у 2015 р. із 92 випущених аспірантів 40 захистили дис¬ертацію, а із 3 докторантів, які завершили навчання, – тільки одна захищена докторська дисертація. Загалом, у 2015 р. кількість аспірантів становила 439 осіб, а док¬торантів – 24 особи.
Досліджуючи поставлену проблематику, то доцільно звернути увагу на обсяги капітальних інвестицій на про¬фесійну, наукову, технічну діяльність та освіту за 2012– 2015 рр. (рис.1.5).
Магістр