0 800 330 485
Працюємо без вихідних!
Гаряча лінія
Графік роботи
Пн - Пт 08:30 - 20:00
Сб - Нд 10:00 - 17:00
Пишіть в чат:
Для отримання інформації щодо існуючого замовлення - прохання використовувати наш внутрішній чат.

Щоб скористатися внутрішнім чатом:

  1. Авторизуйтеся у кабінеті клієнта
  2. Відкрийте Ваше замовлення
  3. Можете писати та надсилати файли Вашому менеджеру

«Управління рекреаційними ресурсами національної економіки» (ID:599412)

Тип роботи: курсова
Дисципліна:Економіка
Сторінок: 56
Рік виконання: 2019
Вартість: 120
Купити цю роботу
Зміст
ЗМІСТ ВСТУП………………………………………………………………… 3 РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ РЕКРЕАЦІЙНИМИ РЕСУРСАМИ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ…………………. 5 1.1. Основні аспекти державного управління рекреаційними ре-сурсами……………………………………………………………………….. 5 1.2. Застосування принципів сталого розвитку в державному управлінні рекреаційно-туристичною сферою……………………………. 11 РОЗДІЛ 2. ДІАГНОСТИКА СУЧАСНОГО СТАНУ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ РЕКРЕАЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ…………………………………………………………... 18 2.1. Оцінка рівня розвитку рекреаційного потенціалу регіону……. 18 2.2. Аналіз функціонування та перспектив розвитку курортно-рекреаційної галузі………………………………………………………….. 26 РОЗДІЛ 3. ТЕНДЕНЦІЇ ПОКРАЩЕННЯ ПРОЦЕСУ УПРАВ-ЛІННЯ РЕКРЕАЦЙНИМИ РЕСУРСАМИ КРІЗЬ ПРИЗМУ ДОСВІДУ КРАЇН ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ………………………………………. 35 3.1. Шляхи оптимізації управління розвитком туристично-рекреаційного комплексу регіону………………………………………….. 35 3.2. Ключові напрями регулювання сфери рекреації і туризму в країнах Європейського Союзу……………………………………………… 42 ВИСНОВКИ…………………………………………………………... 51 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………….. 52 ДОДАКИ……………………………………………………………… 56
Не підійшла ця робота?
Ви можете замовити написання нової роботи "під ключ" із гарантією
Замовити нову
Зразок роботи
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ РЕКРЕАЦІЙ-НИМИ РЕСУРСАМИ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ 1.1. Основні аспекти державного управління рекреаційними ресурсами Вивчення основних проблем діяльності рекре¬аційно-оздоровчого комплексу регіону ґрунтується на необхідності дослідження самого поняття «рекре¬ація». Слід відзначити, що у різноманітній науковій літературі, яка вивчає проблематику рекреації (соці¬ально-економічній, медичній, географічній, держав¬но-управлінській та ін.), ще не склалося єдиного підхо-ду до визначення її сутності. Слово «рекреація» у перекладі з латині означає відновлення сил, а з французької і польської - перерву, відпочинок, розвагу, зміну дій, що не по-в'язані з трудовою діяльністю, і характеризує місце, простір, де відбуваються ці дії. Розглянемо та проаналізуємо деякі із визначень, що зустрічаються у науковій літературі. У великому тлумачно¬му словнику сучасної української мови рекреація розгля¬дається як перекладний аналог із французької та латин¬ської мови і трактується як «відпочинок, поновлення сил людини, витрачених на трудову діяльність». Визначення рекреації як суспільного явища, яке відображає ставлення з приводу відтворення і розвит¬ку життєвих сил людини, наведене В. К. Мамутовим, А. І. Амошею є недостатньо чітким і таким, що не повною мірою характеризує засоби досягнення відтворен¬ня та розвитку життєвих сил людини. Дещо звуженим є трактування рекреації В. І. Мацоли, який стверджує, що рекреація - це об'єктивно зу¬мовлений процес витрат суспільної праці, спрямованої на збереження, відновлення та розвиток функцій робо¬чої сили. На нашу думку, досить вдалим є визначення рекре¬ації М. С. Миронен-ком і І. Т Твердохльобовим, які роз¬ширили та деталізували це поняття і роз-глянули його як «сукупність явищ і відносин, що виникають у процесі ви¬користання вільного часу для оздоровчої, пізнавальної, спортивної, культурно-освітньої діяльності людей на спеціалізованих територіях, що розташовані поза насе¬леним пунктом - місцем їх постійного проживання». Єдиним недоліком цього визначення є обмеження рекреації тільки спеціалізованими територіями, оскільки із просторової точки зору рекреація може бути як актив¬ною - пов'язаною із переміщенням за межі постійного місцепроживання, так і пасивною - відпочинок поблизу постійного місце проживання. Отже, проаналізувавши усі вищевикладені визна¬чення поняття «рекре-ація» і взявши їх за основу, можна визначити рекреацію як систему заходів, які пов'язані із використанням вільного часу для оздоровчої, спортив¬ної та культурно-пізнавальної діяльності, що спрямовані на збереження та відтво-рення фізичного, психологічного та духовного стану здоров'я людини та її життєвих сил 2, с. 93-94. Аналізуючи рекреацію та рекреаційну діяльність, слід відзначити, що ці поняття мають подвійний зміст. По-перше, рекреація - це відпочинок лю-дини, відпо¬відно, рекреаційна діяльність - це поведінка людини, направлена на задоволення своїх потреб. По-друге, ре¬креація - це галузь невиробничої сфери, а рекреаційна діяльність - розвиток державою, суспільними та іншими організаціями системи заходів щодо задоволення ре¬креаційних потреб членів суспільства. Оскільки рекреація є видом соціальної діяльності людини, то вона ви-конує комплекс суспільних функцій, серед яких виділяються наступні: меди-ко-біологічна, соціально-культурна, економічна, суспільно-політична та природоохоронна. Здійснення вищеперерахованих функцій рекреації можливе лише за наявності від¬повідних рекреаційних ресурсів та їх освоєння, а також якісному державному управлінні рекреаційною сферою. Рекреаційні ресурси можна визначити як об'єкти та явища антропоген-ного та природного походження, що використовуються для оздоровлення, відпочинку та туризму. Основними їх властивостями є лікувально-оз-доровче значення, естетична привабливість, художня та історична цінність і унікальність. Фахівці виділяють три типи рекреаційних ресурсів: природні, істори-ко-культурні та соціально-економічні. Під природними рекреаційними ресурсами розуміють фактори, речовини та властивості компонентів природ¬ного середовища, які мають сприятливі для рекреацій¬ної діяльності якісні та кількісні параметри: використо¬вуються або можуть використовуватися для організації відпочинку, туризму, лікування та оздоровлення. До них відносяться: лікувальні та оздоровчі фактори багатоці¬льового призначення (ліси, лікувальні кліматичні місце¬вості, поверхневі води), лікувальні речовини (лікувальні води, грязі, озокерит), а також рекреаційні властивості гірських і передгірських ландшафтів, природоохоронні території. Історико-культурні рекреаційні ресурси - це куль¬турна спадщина, створена людиною, яка має суспіль¬но-виховне значення, являє собою пізна-вальний інте¬рес і може бути використана для задоволення духовних потреб населення (історико-архітектурні та історичні пам'ятки, унікальні сучасні споруди, спортивні та куль¬турні об'єкти, традиційні промисли і ремесла, пам'ятки народної творчості). Це, в свою чергу, передбачає увагу до них з боку держави, зокрема, у контексті розвитку соціогуманітарної сфери України, про що нині говорять науковці галузі державного управління. Соціально-економічні рекреаційні ресурси являють собою матеріально-технічну базу рекреаційних об'єктів, частину матеріального виробництва, яка безпосеред¬ньо забезпечує потреби рекреації, об'єкти інфраструк¬тури, які використовуються рекреацією, а також зайняті у рекреаційному господарстві трудові ресурси. Рекреаційна діяльність є цілісною системою із ви¬робництва і реалізації рекреаційних послуг або рекре¬аційного продукту. Рекреаційні послуги - це комплекс лікувально-оздоровчих, соціально-культурних та турис¬тичних послуг наданих на певному рекреаційному під¬приємстві. У результаті критичного аналізу літературних дже¬рел, виокремлено наступні специфічні риси та особли¬вості рекреаційного продукту. 1. Нерозривність виробництва та споживання послуг. Процеси вироб-ництва та споживання рекреаційного продукту збігаються у часі й просторі, тобто рекреаційні послуги виробляються у момент їх споживання і зазви¬чай не існують відособлено від виробника і споживача. 2. Неможливість зберігання рекреаційних послуг. На¬дання певних ви-дів послуг можливе лише за наявності певного комплексу умов, у першу чергу із урахуванням фактору часу, оскільки ці послуги не можна зберігати з метою їх наступної реалізації чи транспортування до іншого регіону. У зв'язку з цим суттєво зростає роль проведення досліджень стосовно попиту на рекреаційні ресурси та можливостей використання наявних і потен-ційних ресурсів. Держава, на наше переконання, не має стояти осторонь цих процесів. 3. Протиріччя статичності пропозиції та динамічності попиту. Оскільки підприємства рекреаційної сфери зна¬ходяться у місцях розташування рекреаційних ресурсів, то споживання рекреаційних послуг відбувається у міс¬ці їх локалізації. Тому рекреаційний продукт не пере-носиться до інших районів, де знаходиться споживач, відповідно, пропозиція являється статичною. Перемі¬щення споживача послуг певного виду - передумова їх споживання. Звідси виникає протиріччя між статичною пропозицією та динамічним попитом. 4. Можливість пакетування рекреаційних послуг. Існує можливість на-дання на певному рекреаційному об'єкті різних видів взаємодоповнюючих рекреаційних послуг з необхідним урахуванням їх сумісності і роз¬робкою відповідних засобів щодо їх територіального та часового розмежування 6, с. 21-22. Для дослідження сутності поняття «локальний ре¬креаційно-оздоровчий комплекс» проаналізуємо види рекреаційної діяльності та форми рекреації. В. К. Євдокименко стверджує, що з точки зору органі¬зації управління рекреаційним процесом, рекреаційний комплекс слід представляти у вигляді трьох підсистем: санаторно-курортної, туристичної і відпочинкової. І. М. Школа виділяє такі субгалузі рекреаційної сфери - туризм, відпо-чинок, спорт і санаторно-курортне лікування. І. В. Смаль виділяє три форми рекреації: туризм, лі¬кування і відпочи-нок, а В. С. Кравців наводить такі види та підвиди рекреаційної діяльності: санатор¬но-курортна (кліматолікування, бальнеологія, грязелі¬кування), оздо-ровча (купально-пляжна, прогулянкова), спортивна (туристичний, мислив-ський, гірськолижний, альпіністський, водний та ін.) і пізнавальна. Аналіз літературних джерел, що вивчають рекре¬аційну діяльність, за-свідчує наявність різних підходів щодо визначення рекреаційно-оздоровчого комплексу. Деякі вчені наводять визначення рекреаційного комп¬лексу, інші - рекреаційно-туристичного. Е. В. Рогатенюк розглядає рекреаційний комплекс як функціонально-територіальну систему, що є водночас основою і формою розвитку регіона-льного економічного простору, виділяючи при цьому три групи організацій¬но-структурних одиниць регіонального рекреаційного комплексу: 1) рекреаційні за призначенням - курортні установи та туристські організації; 2) організаційно-структурні одиниці, що забезпечу¬ють рекреаційну ді-яльність - підприємства інфраструк¬тури рекреаційного регіону та підприємс-тва ринкової інфраструктури; 3) органи управління рекреаційною діяльністю у ре¬гіоні, функції яких полягають у нормативному, методич¬ному та організаційному забезпеченні. Д. С. Стеченко розглядає рекреаційно-туристичний комплекс у двох аспектах: 1) як міжгалузевий комплекс у складі сфери послуг, де виникають і набувають розвитку економічні відноси¬ни з виробництва, обміну і споживання рекреаційно-ту¬ристичного продукту; 2) як складову соціальної інфраструктури територій різного рівня, що становить комплексну систему (мере¬жу) підприємств і закладів із вироб-ництва, просування і реалізації рекреаційно-туристичних послуг 14, с. 1320. Отже, локальний рекреаційно-оздоровчий комплекс можна визначити як частину господарства регіону, пов'я¬зану з використанням територіальних особливостей для оздоровлення людини через організацію відпочинку та лікування з метою відновлення її життєвих сил. Проаналізувавши вищевикладене можна зробити висновок, що рекреація як система заходів, пов'язаних із використанням вільного часу для оздоровчої, спор¬тивної та культурно-пізнавальної діяльності на спеці-алізованих територіях, що спрямовані на збереження і відтворення фізичного, психологічного та духовного стану здоров'я людини та її життєвих сил, набуває на сучасному етапі розвитку суспільства особливого зна¬чення. Вона сприяє відновленню та розвитку фізичних і духовних сил людини, її працездатності та здоров'я. Рекреаційна діяльність є цілісною системою із виробництва і реалізації рекреаційних послуг або ре¬креаційного продукту, якому притаманні певні специфіч¬ні риси: нерозривність виробництва і споживання по¬слуг; неможливість зберігання рекреаційних послуг; протиріччя статичності пропозиції та динамічності попиту. На даний час актуальною проблемою є формування такої системи дер-жавного управління рекреаційними ресурсами, яка б відповідала реаліям сьогодення, меті реалізації функцій рекреації і задоволення рекреацій¬них потреб населення та забезпечувала узгодження соціальних, економічних та екологічних інтересів дер¬жави, суб'єктів господарювання, окремих громадян та суспільства в цілому. Перспективи подальших досліджень, на нашу думку, пов'язані з розробкою концептуальних основ форму¬вання регіональної політики розвитку рекреаційно-оз¬доровчої сфери та впровадження ефективних методів її державного регулювання 19, с. 69-70.