Зразок роботи
1.2 Визначення поняття ціна, етапи її формування та складові
В умовах ринкової економіки ціни формуються під сукупною дією багатьох факторів. Вони поділяються на внутрішні та зовнішні. Внутрішні фактори — це всі чинники (постійні, змінні, прямі, непрямі), які впливають на витрати виробництва товарів і послуг: тип товарів, що виробляються, попит на певний продукт чи послугу тощо. Зовнішні фактори - державне регулювання цін, економічна, соціальна та політична ситуація в країні, правові чинники та ін. На ціни також впливають суб'єктивні, психологічні процеси (звички, традиції, мораль тощо).
Одними з найважливіших факторів, які впливають на формування ринкових цін, є, насамперед, попит (оцінка покупцем корисності товару) і пропозиція (виробник-продавець та їх витрати на виробництво та бажання максимізувати прибуток) і конкуренція. Саме в цій системі ринкових відносин встановлюються ринкові ціни [5, c. 63].
Ринкова ціна - це ціна, яка встановлюється на ринку на основі попиту та пропозиції населення. А саме: ціна попиту, ціна пропозиції та ціна рівноваги. Ціна попиту - це найвища ціна, за якою споживачі (покупці) ще готові щось купити. Тобто ціна, офіційно заявлена покупцем, в результаті чого була зроблена безвідклична пропозиція (на товарній біржі) про придбання заявленого товару. Ціна оферти - це найнижча ціна, за якою виробник (продавець) ще може запропонувати (продати) свій товар. Тобто ціна, офіційно оголошена продавцем, в результаті чого є безвідклична пропозиція про продаж заявленого товару [6, c. 90].
Ціна рівноваги - це ціна, за якої кількість попиту дорівнює кількості пропозиції. Тобто ціна визначається шляхом досягнення балансу між ціною попиту та ціною пропозиції. Вона є результатом конкуренції між покупцями і продавцями і дає реальну інформацію про умови виробництва товарів і послуг, попит споживачів та їх задоволення. За рівноважної ціни кількість товарів і послуг, які споживачі мають намір продовжувати купувати, відповідатиме кількості, яку виробники мають намір продовжувати постачати на конкурентний ринок. Ринкова ціна визначається двома кількісними величинами: середньою собівартістю продукції і прибутком на авансований капітал. Такі ціни представляють ціну виробництва. Його формуванню сприяє міжгалузева конкуренція, яка розгортається між підприємницькими структурами за отримання найбільш вигідних умов використання капіталу. У цьому процесі капітал безперервно переміщується з однієї галузі в іншу, що призводить до змін в обсязі виробництва і, отже, до нових відносин попиту та пропозиції. Це впливає на рівень ринкової ціни. Цей потік капіталу з одного сектора (низька норма прибутку) в один (висока норма прибутку) триватиме до тих пір, поки в усіх секторах економіки не буде створена приблизно однакова економічна форма і норма прибутку не зрівняється в єдину загальну ( середня) норма прибутку. Це станеться тоді, коли товари та послуги будуть реалізовуватися за виробничими цінами. Це дозволить кожному підприємству, яке нормально працює, окупити собівартість продукції та отримати середній прибуток.
Оскільки підприємці в різних секторах економіки конкурують за найбільш вигідне використання капіталу, органічна структура та швидкість обігу капіталу є постійними факторами, тому ціна продукції має тенденцію відхилятися від вартості суспільно необхідної праці. Це формування ринкової ціни та коливання прямої економічної основи. Тому корпоративна структура повинна постійно стежити за тим, щоб індивідуальна ціна продукту була нижчою за суспільну ціну виробництва [7, c. 28].
Тоді товаровиробники продають свою продукцію за ціною виробництва, отримуючи не тільки нормальний (середній) прибуток, а й надприбуток. Отже, за умов нормальних ринкових відносин і повної (чистої) конкуренції встановлення ринкових цін не враховує бажання окремих виробників (продавців) чи споживачів (покупців), а базується на співвідношенні попиту та пропозиції та впливає на собівартість продукції. Натомість орієнтиром оптимальної економічної діяльності для них є ринкові ціни. Його рух є основою для перерозподілу різноманітних ресурсів і для переміщення капіталу з однієї галузі в іншу.
Процес формування ринкових цін на товари та послуги має такі етапи:
1) Формування завдань ціноутворення;
2) Визначення ринкового попиту на продукцію, що випускається;
3) Оцінка витрат підприємства;
4) Аналіз цін та продукції конкурентів;
5) Вибір методу ціноутворення;
6) Встановлення остаточної ціни;
7) Врахування заходів національного контролю над цінами [10, c. 183].
Розглянемо зміст кожного етапу більш детально, щоб зрозуміти, що має робити бізнес (компанія) при зміні ринкових умов, готуючись до виведення свого нового продукту на конкурентний ринок.
1. Формування завдання ціноутворення включає забезпечення зростання обсягів реалізації продукції, фінансової стійкості підприємства, збільшення своєї прибутковості і завоювання лідерства на ринку за якістю та асортиментом продукції.
2. Визначення попиту на товари та послуги включає визначення еластичності попиту на товари фірми під впливом зміни ринкових цін, тобто визначення кількості товарів, які можна продати за різних рівнів ринкових цін. Щоб виконати це завдання, вам потрібно знати, чи призведе зниження ціни до збільшення продажів.
3. Оцінка витрат. Від рівня витрат залежить фінансово-економічне становище підприємства. Тому ціна повинна забезпечити швидке покриття всіх витрат і отримання максимального прибутку в майбутньому. Треба проаналізувати ціни та товари конкурентів.
4. Аналіз ціни конкурентів і продукції. Для виконання цього завдання необхідно визначити ціни на товари, які однаково вигідні покупцям для придбання подібних товарів у різних виробників (підприємств). Тут дуже важливо знати ціну і якість товару конкурента.
5. Вибір методу ціноутворення. Раціоналізація цін у системі ринкової економіки базується на використанні цілого комплексу методів ціноутворення. Основні методи ціноутворення можна поділити на такі: витратний метод, метод цільового прибутку, конкурентно-орієнтований метод, метод витратного маркетингу та ін.
6. Встановлення остаточної ціну. Рівень ціни, запропонований покупцеві, повинен забезпечувати компенсацію всіх витрат на виробництво і збут з урахуванням характеристик і якості продукції підприємства, ціни товарів-замінників, а також ціни і якості товарів конкурентів.
7. Розглянення заходів державного контролю цін. Держава розробляє і приймає закони для регулювання основних правил ціноутворення. Найважливішим фактором є державне регулювання цін. Здійснюється на основі адміністративного (прямого) та економічного (непрямого) методів. Прямий метод полягає у встановленні певного порядку ціноутворення, непрямий – це вплив на ціну через фінансову, податкову, грошово-кредитну, бюджетну та митну політику. Національна цінова політика спрямована на регулювання трансакційних відносин між суб’єктами ринку для забезпечення необхідного паритету цін між галузями та видами економічної діяльності, а також стабільності оптових і роздрібних цін у національній економіці[8, c.9].
Магістр