Управління організаційними змінами (ID:159571)

Представлена ​​робота складається з трьох розділів, вступу і висновку. Перша глава включає теоретичний матеріал, що стосується основних питань організаційних змін. Тут розкриті поняття, розглянуто передумови та фактори організаційних змін. У другому розділі представлені різні моделі управління організаційними змінами. В третьому розділі курсової роботи вивчаються проблеми опору організаційним змінам. В укладанні формулюються висновки. При написанні роботи використовувалася економічна література вітчизняних та зарубіжних авторів. Розділ 1. Сутність організаційних змін Дослідження і публікації за проблемою У «Новому тлумачному словнику української мови» зазначено, що зміна – це : Змінювання;перехід,перетворення чогось у щось якісно інше; заміна когось, чогось кимось, чимось іншим. Науковці відокремлюють три етапи фундаментальних змін в організаціях, що відбулися в ХХ ст. і мають справді історичне значення. Перший етап – відокремлення управлінських функцій від власників і перетворення управління на професійний вид діяльності. Другий етап – поява, починаючи з 20-х років, командно – адміністративних організацій з вертикальною ієрархією і високим рівнем централізації рішень. Третій етап – перехід до організацій з переважанням горизонтальних структур і зв’язків, інформаційних технологій, що ґрунтуються на широкому використанні спеціальних знань і системних методів прийняття рішень. В умовах стрімкого розвитку техніки і технології виробництва, динамічних змін споживчих властивостей продуктів і послуг, безпрецедентного росту комунікацій і взаємозалежності в управлінні, принципову важливість здобуває прагнення до організаційних змін та інновацій як до можливості перешкоджати застою і забезпечувати ефективне використання всіх наявних ресурсів. У літературі існує поняття, що зміни – це різні типи нововведень, які можуть вміло поєднуватись у різних напрямах, а саме: зміна цілей організації, структури, техніки, технологічних процесів, конструкцій виробів тощо. Здатність організацій до розвитку значною мірою забезпечується вмінням менеджерів налагоджувати ефективні взаємозв’язки із ключовими чинниками бізнес – середовища. Водночас, не менше значення має здатність внутрішнього середовища організації змінюватись відповідно до нових стратегічних цілей, що виникають на якісно іншому етапі її розвитку. Не існує універсального типу організаційної структури, який би забезпечував максимальну ефективність управління на всіх стадіях розвитку організації. Тому внаслідок зміни визначальних ситуаційних чинників, коли організаційна структура перестає адекватно реагувати на їх вплив, мають відбуватися і організаційні зміни.