Зразок роботи
Вступ
Підприємство в умовах ринкової економіки є основним господарюючим суб’єктом ринку. Ефективність підприємницької діяльності торговельного підприємства певною мірою визначається станом та кон’юнктурою ринків, на яких працює або з яким взаємодіє підприємство.
Підприємство в умовах ринку є незалежною, автономною, господарюючою одиницею, діяльність якої передбачає свободу власників підприємства в розподілі та використанні отриманого прибутку, розпорядженні власним майном та капіталом. Майнові права підприємства перебувають під охороною Закону.
У теперішній час прибуток є основним фінансовим показником, а його одержання – головним завданням підприємницької діяльності. Однак, абсолютний розмір прибутку не відображає прибутковості підприємства. Для оцінки рівня прибутковості підприємства розраховують рівень рентабельності підприємства.
Обсяг прибутку і рівень рентабельності є найважливішими показниками для оцінки фінансово – економічного стану підприємства, тому ці показники завжди були об’єктами теоретичних та практичних досліджень. Загальні питання визначення сутності та обсягу прибутку і рівня рентабельності досліджувались багатьма вченими – економістами, зокрема дані показники розглянуті в працях М. Білухи, А. Мазаракі, Н. Ушакової, М.Чумаченка, Ф.Бутинця, В.Осипова, С. Покропивного, Є. Мниха, І. Бойчика, Л. Лігоненка, Л. Кукурудзи, І. Смоліна. Але багато принципово важливих теоретичних положень, пов’язаних з основними показниками рентабельності залишаються дискусійними.
Недостатнє вивчення сутності рівня рентабельності і факторів впливу на суму прибутку і рівень рентабельності зумовили вибір теми курсової роботи і її актуальність.
Метою даної курсової роботи є вивчення, критична оцінка теоретичних положень прибутку і рівня рентабельності підприємства, аналіз зазначених показників і розробка на цій основі практичних рекомендацій щодо шляхів підвищення обсягу прибутку і рівня рентабельності підприємства в сучасних умовах.
Предметом дослідження є організація і методика аналізу рівня рентабельності.
Основним завданням аналізу рівня рентабельності є визначення його значення, дослідження виконання планових завдань за показниками їх динаміки, виявлення резервів підвищення рівня рентабельності на підприємстві.
Об’єктами аналізу виступають рентабельність продукції, рентабельність продаж, рентабельність активів, рентабельність власного капіталу.
1. Економічна природа та джерела утворення прибутку торговельного підприємства
Прибуток як економічний показник являє собою різницю між ціною реалізації та собівартістю продукції (товарів, послуг), між обсягом отриманої виручки та сумою витрат на виробництво та реалізацію продукції.
В торгівлі, з урахуванням специфіки виконуваних функцій і особливостей формування доходів та витрат, прибуток визначається як різниця між доходом підприємства і його поточними витратами.
Прибуток характеризує кінцевий результат діяльності підприємства, його отримання — обов'язкова умова розширеного відтворення підприємства, забезпечення самофінансування та зміцнення його конкурентоспроможності на ринку. [2, c. 449]
Прибуток виконує ряд функцій.
1. Оцінна функція. Прибуток використовується для оцінки ефекту господарської діяльності.
2. Розподільна функція. Прибуток використовується як інструмент розподілу чистого доходу суспільства (відрахування в бюджет і частка для підприємства).
3. Стимулююча функція. Прибуток є джерело формування різних фондів стимулювання трудового колективу підприємства. Створюється зацікавленість в удосконалюванні й розвитку господарської діяльності для зростання прибутку.
Прибуток як економічний показник поєднує інтереси держави, підприємства, господарюючого суб'єкта, працівника і власника. Прибуток, як якісний показник, відображає зміни обсягів господарської діяльності, рівня використання ресурсів, поєднує в собі всі сторони діяльності підприємства. [1, 154]
У процесі управління прибутком торговельного підприємства використовують різні класифікації:
1. Залежно від виду діяльності, завдяки якій отримано прибуток, виділяють:
– прибуток від реалізації товарів та платних торговельних послуг (прибуток від торговельної діяльності);
– прибуток від реалізації продукції неторгової діяльності (виробничої, транспортної, посередницької та інше);
– прибуток від реалізації майна, що є власністю підприємства (основних фондів, нематеріальний активів);
– прибуток від проведення позареалізаційних операцій, у складі якого виділяють: прибуток від інвестиційної діяльності; прибуток від орендних операцій; прибуток від інших позареалізаційних операцій.
Обсяг прибутку за кожним видом діяльності формується як сальдо доходів та витрат на її проведення. [7, c.703]
1. Залежно від порядку визначення розрізняють:
– балансовий прибуток, який характеризує кінцевий результат проведення всіх видів діяльності та є сумою отриманих прибутків (збитків);
– оподаткований прибуток, обсяг якого визначається як різниця між валовими доходами та валовими витратами підприємства – платника податку на прибуток, зменшений на суму амортизаційних відрахувань;
– чистий прибуток, який характеризує обсяг прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства після сплати податку на прибуток та інших податків, обов’язкових платежів та зборів, що сплачуються за рахунок прибутку.
2. Залежно від методики оцінки визначають номінальний та реальний прибуток.
Номінальний прибуток характеризує фактично одержану величину прибутку. Реальний прибуток – це номінальний прибуток, перерахований з огляду на інфляцію. Він характеризує реальну купівельну спроможність чистого доходу, отриманого підприємством.
3. Залежно від мети визначення розрізняють бухгалтерський та економічний прибуток.
Бухгалтерський прибуток відповідає обсягу балансового прибутку. Економічний прибуток являє собою різницю між виручкою від реалізації та всіма витратами підприємства, в тому числі витратами втрачених можливостей. Економічний прибуток менший від бухгалтерського на величину неявних витрат підприємства.
4. Залежно від розмірів прибуток підприємства характеризується як мінімальний, цільовий або максимальний прибуток.
Такі види прибутку пов’язані з визначенням обсягів діяльності, досягнення яких обумовлює знаходження підприємства в зоні збитковості, беззбитковості або прибутковості.
Беззбитковості підприємство досягає при таких обсягах діяльності, коли при інших рівних умовах доходи від реалізації дорівнюють загальній сумі витрат обігу. Графічна інтерпретація точки беззбитковості при проведенні торговельної діяльності може бути представлена наступним чином (рис. 1.1.)
Рис. 1.1. Графічна інтерпретація точки беззбитковості підприємства
Під мінімальним розуміється прибуток, розмір якого після уплати податків задовольняє уявлення власників підприємства про мінімальний рівень рентабельності на вкладений капітал. [11, c.303]
Сума мінімального прибутку може бути розрахована наступним чином:
,
де – частка прибутку, яка сплачується в б’юджет у вигляді податків та обов’язкових платежів;
– мінімальний рівень рентабельності капіталу, відсотків;
К – обсяг інвестованого капіталу
Визначення обсягу діяльності, що забезпечує одержання мінімальної рентабельності здійснюється за формулою:
,
де – обсяг товарообороту, що забезпечує одержання мінімального прибутку
Під нормальним розуміється прибуток, котрий відповідає нормі прибутку на капітал (НКП), що в середньому склалася на ринку.
Кількісно розмір нормального прибутку ( ) розраховується наступним чином:
,
де – капітал підприємства
Під необхідною розуміється сума прибутку, яка відповідає потребам підприємства в коштах на виробничий та соціальний розвиток, що утворюються за рахунок прибутку після сплати податків.
Поняття „максимальний прибуток” пов’язане з реалізацією мети поведінки підприємства на ринку. Підприємство, яке намагається максимізувати одержуваний прибуток, мусить, з одного боку, визначити доцільність нарощування обсягів діяльності, з другого – розрахувати обсяг діяльності, що дозволяє одержати максимально можливий прибуток.
Магістр