Зміст
Вступ
Розділ 1 реструктуризація та санація, як об'єктивні передумови економічно-ефективних та соціально-справедливих трансформацій суспільної економіки
1.1 Інформаційна та нормативно-правова база з питань
реструктуризації та санації підприємств
1.2 Сутність та механізм фінансової санації
1.3 Сутність контролінгу та його роль у санації підприємства
1.4 Зміст та порядок проведення реструктуризації підприємств
Розділ 2 аналіз та оцінка фінансово-майнового стану ват «городищенське атп 17147»
2.1 Організаційно-економічна характеристика ВАТ «Городищенське АТП 17147»
2.2 Аналіз фінансово-майнового стану підприємства
2.3 Аналіз причин кризи та сильних і слабких сторін підприємства
Розділ 3 розробка та обгрунтування заходів щодо фінансового оздоровлення підприємства
3.1 Обгрунтування необхідності створення на підприємстві системи
раннього попередження і реагування - служби контролінгу
3.2 Прогноз майбутніх періодів фінансового стану ВАТ «Городищенське АТП 17147»
3.3 Розробка проекту здійснення санаційних заходів на підприємстві та оцінка його економічної ефективності
Висновки
Список використаної літератури
Додатки
Зауважимо, що банкрутство та ліквідація підприємства означають не лише збитки для його акціонерів, кредиторів, виробничих партнерів, споживачів послуг, а й зменшення податкових надходжень до бюджету, зростання безробіття, що зрештою може стати одним із чинників макроекономічної нестабільності. Істотним є те, що серед підприємств, справи про банкрутство яких перебувають на розгляді, значний відсоток становлять такі, що тимчасово потрапили в скрутне становище. Вартість їхніх активів набагато вища за кредиторську заборгованість. За умови проведення санації (оздоровлення) чи реструктуризації ці підприємства можуть розрахуватися з боргами і продовжити діяльність. Проте через недосконале законодавство, відсутність належного теоретико-методичного забезпечення санації, дефіцит кваліфікованого фінансового менеджменту та з інших суб'єктивних і об'єктивних причин багато з потенційно життєздатних підприємств, у тому числі тих, що належать до пріоритетних галузей народного господарства України, стають потенційними банкрутами.
Для вибору найефективніших форм санації, прийняття правильних рішень щодо усунення негативних процесів передусім необхідно ідентифікувати причини фінансової неспроможності суб'єкта господарювання.
Фактори, які можуть призвести до фінансової кризи на підприємстві, поділяють на зовнішні, або екзогенні (які не залежать від діяльності підприємства), та внутрішні, або ендогенні (що залежать від підприємства).
Розрізнюють три види кризи:
1. стратегічна криза (коли на підприємстві зруйновано виробничий потенціал і відсутні довгострокові фактори успіху);
2. криза прибутковості (перманентні збитки вихолощують власний капітал, і це призводить до незадовільної структури балансу);
3. криза ліквідності (підприємство є неплатоспроможним або існує реальна загроза втрати платоспроможності).
Між розглядуваними видами кризи існують тісні причинно-наслідкові зв’язки: стратегічна криза спричинює кризу прибутковості, яка, у свою чергу, приводить до втрати підприємством ліквідності. Зумовлене зовнішніми та внутрішніми факторами зменшення обсягів реалізації продукції призводить, з одного боку, до зниження прибутковості та до збитковості, а з іншого — до зниження рівня ліквідності та платоспроможності. Закономірним результатом розвитку симптомів фінансової кризи є непомірна кредиторська заборгованість, неплатоспроможність та банкрутство підприємства.
Важливою передумовою застосування правильних антикризових заходів є ідентифікація глибини фінансової кризи. Існують три фази кризи:
1. фаза кризи, яка безпосередньо не загрожує функціонуванню підприємства (за умови переведення його на режим антикризового управління);
2. фаза, яка загрожує подальшому існуванню підприємства і потребує негайного проведення фінансової санації;
3. кризовий стан, який не сумісний подальшим існуванням підприємства і призводить до його ліквідації.
Ідентифікація фази фінансової кризи є необхідною передумовою правильної та своєчасної реакції на неї.
Найдійовішим засобом запобігання банкрутству підприємства є фінансова санація. Термін «санація» походить від латинського «sаnаrе» — оздоровлення, видужання. Економічний словник тлумачить це поняття як систему заходів, здійснюваних для запобігання банкрутств промислових, торговельних, банківських монополій, визначаючи, що санація може відбуватися злиттям підприємства, яке перебуває на межі банкрутства, з потужнішою компанією; випуском нових акцій або облігацій для мобілізації грошового капіталу; збільшенням банківських кредитів і наданням урядових субсидій; перетворенням короткострокової заборгованості в довгострокову; повною або частковою купівлею державою акцій підприємства, що перебуває на межі банкрутства.
Вважаємо, що наведене в словнику тлумачення цілей санації та механізму її проведення, перелік санаційних заходів не є достатньо чіткими. Адже попередження банкрутства ще не означає оздоровлення та повного виходу підприємства з фінансової кризи. Наведений перелік заходів є неповним і не розкриває принципових методологічних підходів до вибору тих чи інших форм санації.
Особливе місце у процесі санації посідають заходи фінансово-економічного характеру, які відбивають фінансові відносини, що виникають у процесі мобілізації та використання внутрішніх і зовнішніх фінансових джерел оздоровлення підприємств.
Джерелами фінансування санації можуть бути кошти, залучені на умовах позики або на умовах власності; на поворотній або безповоротній основі.
Метою фінансової санації є покриття поточних збитків та усунення причин їх виникнення, поновлення або збереження ліквідності й платоспроможності підприємств, скорочення всіх видів заборгованості, поліпшення структури оборотного капіталу та формування фондів фінансових ресурсів, необхідних для проведення санаційних заходів виробничо-технічного характеру.
Санаційні заходи організаційно-правового характеру спрямовані на вдосконалення організаційної структури підприємства, організаційно правових форм бізнесу, підвищення якості менеджменту тощо. У цьому контексті розрізняють два види санації:
1. санація зі збереженням існуючого юридичного статусу підприємства-боржника.
2. санація зі зміною організаційно-правової форми та юридичного статусу підприємства, яке підлягає санації (реорганізація).
Виробничо-технічні санаційні заходи пов’язані насамперед з модернізацією та оновленням виробничих фондів, зі зменшенням простоїв та підвищенням ритмічності надання послуг, скороченням технологічного часу, поліпшенням якості послуг та зниженням їх собівартості, вдосконаленням асортименту послуг, що випускається, пошуком та мобілізацією санаційних резервів у сфері послуг. Оскільки санація підприємства пов’язана, як правило, зі скороченням зайвого персоналу, велике значення мають санаційні заходи соціального характеру. Особливо це стосується фінансового оздоровлення підприємств-гігантів. В такому разі звільнення працівників може призвести до соціальної нестабільності в регіоні. Саме тому слід вести помірковану політику звільнення у взаємозв’язку із реалізацією соціального плану проекту санації. Тут можуть бути передбачені такі заходи, як створення та фінансування системи перепідготовки кадрів, пошук і пропозиція альтернативних робочих місць, додаткові виплати з безробіття, надання звільненим працівникам позик тощо.
Стійке фінансове становище підприємства залежить насамперед від поліпшення таких якісних показників, як продуктивність праці, рентабельність сфери послуг, фондовіддача. Раціональному розміщенню засобів підприємства сприяє гарна організація матеріально-технічного забезпечення сфери послуг, оперативна діяльність по прискоренню грошового обігу. У той же час фінансові утруднення підприємства, відсутність засобів для своєчасних розрахунків можуть вплинути на стабільність постачань, порушити ритм матеріально-технічного постачання. У зв'язку з цим аналіз фінансового стану підприємства й аналіз виробничого боку його діяльності повинні взаємно доповнювати один одного.
Благополучний фінансовий стан підприємства - це важлива умова його безперервного й ефективного функціонування. Для його досягнення необхідно забезпечити постійну платоспроможність суб'єкта, високу ліквідність його балансу, фінансову незалежність і високу результативність господарювання.
Для цього необхідно вивчати численні показники, які характеризують всі сторони діяльності підприємства (сферу послуг, його потенціал, організацію, реалізацію, фінансові операції, рух грошових потоків) для виявлення глибинних причин зміни фінансового становища. Застосування багатобічного комплексного аналізу фінансового стану підприємства створює реальні передумови для керування окремими показниками, і відповідно і для посилення їхнього впливу на поліпшення фінансового клімату.
Фінансовий стан підприємства необхідно аналізувати з позицій і короткострокової, і довгострокової перспектив, тому що критерії його оцінки можуть бути різні. Стан фінансів підприємства характеризується розміщенням його засобів і джерел їхнього формування, аналіз фінансового стану проводиться з метою встановити, наскільки ефективно використовуються фінансові ресурси, що знаходяться в розпорядженні підприємства. Фінансову ефективність роботи підприємства відбивають забезпеченість власними оборотними коштами і їхня схоронність, стан нормованих запасів товарно-матеріальних цінностей, стан і динаміка дебіторської і кредиторської заборгованості, оборотність оборотних коштів, матеріальне забезпечення банківських кредитів, платоспроможність.
Стійке фінансове становище підприємства залежить насамперед від поліпшення таких якісних показників, як продуктивність праці, рентабельність виробництва, фондовіддача
Задачами санації і санаційного аудиту насамперед є оцінка фінансового аналізу, перевірка витрати засобів по цільовому призначенню, виявлення причин фінансових утруднень, можливостей поліпшення використання фінансових ресурсів, прискорення обороту засобів і зміцнення фінансового становища.
Керівництво підприємства увесь час знаходиться перед необхідністю вибору. Воно повинно здійснювати вибір оптимальної ціни реалізації, приймати рішення в галузі кредитної й інвестиційної політики та інше, намагаючись домогтися такого положення, щоб уся діяльність підприємства в комплексі була б рентабельна і забезпечувала б необхідні грошові поповнення.
Прийняття рішень в таких областях як, наприклад, придбання елементів основного капіталу, кадрова політика, визначення асортименту послуг, що випускаються, відноситься до довгострокового планування. Такі рішення визначають діяльність підприємства на багато років вперед і повинні бути відбиті в довгострокових планах (бюджетах), де ступінь деталізації є досить невисокий. Довгострокові плани являють собою свого роду рамкову конструкцію, складеними елементами якої є короткострокові плани. План санації це і є довгостроковий план діяльності підприємства направлений на вихід підприємства з кризи.
Кредитори уважно стежать за цими показниками, щоб бути впевненими, що підприємство може оплатити свої короткострокові боргові зобов’язання і покрити зафіксовані платежі доходами.
Таким чином, проведений санаційний аналіз підприємства дає змогу оцінити, наскільки підприємство готове до погашення своїх боргів і відповісти на запитання, наскільки воно є незалежним з фінансового боку, збільшується або зменшується рівень цієї незалежності, чи відповідає стан активів і пасивів підприємства цілям його господарської діяльності.
З наведеного аналізу можна зробити наступні висновки:
1. підприємство знаходиться в глибокій фінансовій кризі;
2. темп росту основних фінансових показників незначний ;
3. без вагомих змін у процесі роботи підприємства і застосування реформаторських мір процес санації на підприємстві може затягтися на кілька десятків років.
Підприємство може розраховувати на допомогу з боку кредиторів, тому що вони заінтересовані в беззбитковій діяльності ВАТ «Городищенське АТП 17147». З огляду на вище сказане можна сказати, що ВАТ «Городищенське АТП 17147» має реальну змогу подолати кризу, вийти на беззбитковий режим діяльності, уникнути банкрутства (ліквідації) підприємства.
Перелік графічного матеріалу
Рис. 1.1 Класична модель процесу фінансового оздоровлення підприємства
Рис. 1.2 Процедура санації боржника
Рис. 1.3 Загальновживаний порядок реструктуризації підприємства (організації)
Рис. 1.4 Можливі варіанти проведення реструктуризації суб’єктів господарювання
Рис. 1.5 Категорійність підприємств, що реорганізуються та ліквідуються
Рис. 1.6 Типовий комплекс організаційно-економічних заходів із реструктуризації підприємств (організацій)
Таблиця 2.1 Техніко-економічна характеристика ВАТ «Городищенське АТП 17147» за 2006 – 2008 рр.
Таблиця 2.2 Аналітична характеристика засобів (майна) ВАТ «Городищенське АТП 17147» за 2006 – 2008 рр.
Таблиця 2.3 Оцінка власних та позичених коштів ВАТ «Городищенське АТП 17147» за 2006 – 2008 рр.
Таблиця 2.4 Оцінка майнового стану ВАТ «Городищенське АТП 17147» за 2006 – 2008 рр.
Таблиця 2.5 Показники фінансової стійкості ВАТ «Городищенське АТП 17147»за 2006 - 2008 роки.
Таблиця 2.6 Перевірка ліквідності балансу за 2006 – 2008 рр.
Таблиця 2.7 Аналіз платоспроможності ВАТ «Городищенське АТП 17147» за 2006 – 2008 р.
Таблиця 2.8 Характеристика показників платоспроможності підприємства за 2006 – 2008 рр.
Таблиця 2.9 Оцінка ділової активності підприємства за 2006 – 2008 рр.
Таблиця 2.10 Показники рентабельності ВАТ «Городищенське АТП 17147» за 2006 – 2008 рр.
Таблиця 2.11 Аналіз дебіторської та кредиторської заборгованості ВАТ «Городищенське АТП 17147» за 2006 – 2008 рр.
Рис. 2.1 Матриця SWOT – аналізу
Рис. 3.1 Послідовність досягнення дій при проектуванні будь-якої організаційної структури
Рис. 3.2 Структурний склад контролінгової служби на підприємстві
Таблиця 3.1 Дебіторська заборгованість ВАТ «Городищенське АТП 17147» станом на 01.01.2009 р., тис.грн.
Таблиця 3.2 Об'єкти й напрямки інвестицій
Таблиця 3.3 Аналіз витрат на маркетинг підприємства в рік
Таблиця 3.4 Змінні витрати на виробництво продукції в місяць
Таблиця 3.5 Постійні витрати на надання послуг в рік
Таблиця 3.6 Розрахунок чисельності та фонду оплати праці працюючих (грн.)
Таблиця 3.7 Основні показники ефективності проекту
До роботи є звіт з практики, автореферат, звітність
Магістр