Роль банків у формуванні оборотних коштів підприємств агропромислового комплексу (на матеріалах ЧГРУ „Приватбанк”) (ID:26763)

Вступ Розділ і. Теоретичні аспекти фінансового забезпечення оборотними коштами сільскогосподарських підприємств 1.1. Формування оборотних коштів сільськогосподарських підприємств 1.2. Банківське кредитування сільськогосподарських товаровиробників: сучасний стан і проблеми розвитку 1.3. Проблеми забезпечення сільськогосподарського виробництва оборотними коштами Розділ іі аналіз фінансового стану чгру “приватбанк” та його діяльності у напрямку забезпечення оборотними коштами сільскогосподарського виробництва 2. 1. Загальна характеристика кредитної діяльності КБ “Приватбанк” 2.2. Характеристика фінансової діяльності ЧГРУ „Приват Банк” та її основні показники 2.3. Аналіз грошово-кредитної політики комерційних банків на території Черкаської області з врахуванням аграрної спрямованості регіону Розділ ііі. Шляхи вдосконалення забезпечення оборотними конштами підприємств агропромислового комплексу 3.1. Модульна система кредитно-фінансового забезпечення сільськогосподарських товаровиробників 3.2. Оптимізація структури основних і оборотних засобів як важливий чинник забезпечення конкурентоспроможності аграрних підприємств 3.3. Обгрунтування вибору варіанту залучення коштів підприємством для формування оборотного капіталу 3.4. Удосконалення економічного механізму кредитування сільськогосподарських товаровиробників Висновки Список використаних літературних джерел: Поряд із нарощуванням капіталу та ресурсної бази комерційних банків невідкладного розв’язання потребує завдання удосконалення структури банківської системи. Відсутність у ній таких необхідних елементів як кооперативний банківський сектор спеціалізованих банків (іпотечного, аграрного, інвестиційного) створює диспропорції у кредитуванні окремих секторів, насамперед аграрного, і регіонів економіки України. Одним із напрямів поліпшення структури банківського сектора є заходи, спрямовані на відкриття кордонів і спрощення процедури доступу філій іноземних банків на вітчизняний фінансовий ринок, а також сприяння створенню банків з участю іноземного капіталу. Результатом цього буде загострення конкуренції на кредитному ринку, що спонукатиме вітчизняні комерційні банки розширювати коло банківських операцій та клієнтської бази, освоювати нові сегменти ринку, знижувати вартість і поліпшувати якість банківських послуг, впроваджувати нові технології тощо. Ці кількісні та якісні зміни позначаться й на кредитному обслуговуванні сільськогосподарських товаровиробників. Нині в Україні функціонує 182 комерційних банки. З них лише 19 – з іноземним капіталом, у тому числі 7 – із 100 %-м іноземним капіталом. При цьому, у Польщі, Угорщині, багатьох інших країнах (за винятком Росії) іноземні банки володіють понад 60 % усіх активів. Зростанню обсягів і поліпшенню умов кредитування виробників сільськогосподарської продукції сприятиме застосуванню ринкових методів стимулювання кредитної активності комерційних банків, які враховують інтереси суб’єктів кредитних відносин. Йдеться про необхідність податкового стимулювання кредиторів, які здійснюватимуть окремі види довгострокових (понад 5 років) кредитних вкладень, зокрема у впровадження нових ресурсозберігаючих технологій у сільськогосподарське виробництво, кредитування інших пріоритетних напрямів розвитку галузі. Ці методи мають прийти на зміну адміністративних (втручання в кредитну політику окремих банків шляхом доведення необхідних обсягів кредитування сільськогосподарських товаровиробників, визначення максимального розміру ставок за кредитами, за якими надаватиметься кредитна субсидія), що застосовуються нині. На нашу думку, застосування щодо кредитора стимулюючих заходів є виправданим через високу ризикованість довгострокового кредитування галузі, обмеженість банківських кредитних ресурсів і наявність альтернативних позичальників, зокрема підприємств сфери торгівлі та промисловості із швидкою оборотністю капіталу й помірними кредитними ризиками. Розвитку кредитних відносин в аграрному секторі сприятиме і повніше використання потенціалу діючої з 2000 року цільової програми фінансової підтримки сільськогосподарських та інших підприємств АПК через механізм здешевлення кредитів. Для цього механізм кредитної субсидії необхідно удосконалити у напрямі: підвищення його доступності для позичальників; подовження строків кредитування на умовах здешевлення кредитів принаймні до 5 років; розширення напрямів цільового використання субсидованих кредитів, зокрема впровадження за рахунок кредитних коштів ресурсозберігаючих та інших передових технологій у сільське господарство, кредитування інших пріоритетних напрямів розвитку галузі. Потреба у підвищенні доступності механізму кредитної субсидії зумовлена наявністю конкурсного відбору позичальників, яким здійснюватиметься здешевлення кредитів за критеріями, більшість з яких не стосуються кредитних відносин (відсутність заборгованості із виплати заробітної плати, орендної плати тощо). Це позбавляє можливості в одержанні кредитної субсидії саме для тих позичальників, кому вона потрібніша. Тому, на нашу думку, єдиними критеріями відбору потенційних позичальників-суб’єктів механізму здешевлення кредитів мають бути: з позиції кредитора – їх кредитоспроможність, а з позиції держави – використання кредитних коштів на цілі, передбачені програмою. Необхідність подовження строків дії програми кредитної субсидії, розширення напрямів її цільового використання та підвищення доступності для суб’єктів кредитування потребує збільшення суми коштів, передбачених у Державному бюджеті України на фінансування цієї програми. За розрахунками вчених Національного наукового центру „Інститут аграрної економіки”, програма здешевлення кредитів потребує бюджетного фінансування в сумі 600 млн. грн. [42], тоді як на 2005 рік у державному бюджеті передбачено на ці цілі 350 млн. грн. [4]. Таким чином, розв’язання проблеми підвищення ролі банківського кредитування у економічному розвитку сільського господарства потребує комплексного підходу, який має ґрунтуватись на проведенні за державної підтримки системних заходів, спрямованих на: - поліпшення фінансового стану сільськогосподарських товаровиробників і підвищення на цій основі їхньої кредитоспроможності через дієвий ціновий механізм підтримки рівня доходів виробників сільськогосподарської продукції; - стимулювання зміцнення й укрупнення банківської системи, нарощування її капіталу та ресурсної бази; - створення необхідної кредитної інфраструктури (Аграрного банку, Фонду кредитної підтримки, систем реального страхового захисту виробників сільськогосподарської продукції та іпотечного кредитування під заставу землі); - податкове стимулювання довгострокового інвестиційного кредитування аграрного сектору; - удосконалення діючого механізму здешевлення кредитів у напрямі подовження строків його дії, розширення напрямів цільового використання, підвищення доступності для суб’єктів кредитування та збільшення обсягу коштів, передбачених на ці цілі в державному бюджеті. Для підприємства, яке вирішує питання вибору фінансування, при сприятливому правовому та податковому середовищі фінансовий лізинг є ефективним механізмом залучення капіталу для оновлення основних виробничих засобів і може розглядатися в якості альтернативи довгостроковому банківському кредитуванню. Якщо кредит передбачає для підприємства наступну схему: гроші – придбання майна - експлуатація майна – продукт – продаж продукту – гроші – відсотки за кредит – повернення кредиту; то схема фінансового лізингу: договір лізингу – експлуатація майна – продукт – продаж продукту – лізингові платежі – перехід майна у власність підприємства. Питання порівняльної оцінки ефективності лізингових операцій, у порівнянні з використанням кредиту для придбання устаткування, має досить велике значення. Тому на сьогодні питання про виявлення зони ефективності лізингових операцій, у порівнянні з використанням кредиту, є вкрай важливим. Для оптимізації джерел фінансування інвестиційного проекту можна використовувати різні критерії, основними з яких є показники „часу” та „ціни”. Метою оптимізації є вибір одного або кількох джерел за критеріями з врахуванням інвестиційних обмежень. Процедура оптимізації джерела фінансування для поповнення оборотних коштів включає наступні етапи: 4) аналіз і оцінка інвестиційних обмежень; 5) розрахунок ефективності використання інвестиційних ресурсів для кожного джерела; 6) вибір оптимального способу фінансування. З точки зору лізингоодержувача, який намагається реалізувати інвестиційний проект, проблема зводиться до пошуку вигідних (дешевих) джерел фінансування, що може бути сформульовано наступним чином: що вигідніше, придбання необхідних необоротних активів у власність або їх отримання на умовах фінансового лізингу? Фінансовий лізинг в Україні, на умовах його стимулювання державним сектором, має переваги, порівняно з придбанням основних виробничих фондів із використанням банківського кредиту, та виступає ефективним механізмом придбання основних засобів. Тому лізингова схема фінансування капіталовкладень у розширення матеріально-технічної бази підприємств, за умови оптимізації лізингової діяльності з нашого погляду, вигідніша, ніж така форма фінансування як банківський кредит. Економічна ефективність від впровадження пропозицій така: Дохід КБ від кредитної діяльності „Приватбанк” до впровадження пропозицій 9888,0 тис. грн. Надходження від надання у фінансовий лізинг підприємству „Вторма-Черкаси” =52292,21грн Надходження від надання кредиту на закупівлю обладнання сільськогосподарським підприємствам =46408,96 грн. Находження від надання кредиту виробникам сільськогосподарської продукції за компенсаційною схемою 5535 тис. грн. Надходження від кредитування підприємств АПК, після впровадження пропозицій 15521,70 тис. грн. Прибуток банку від кредитних операцій збільшиться на 56,3% Враховуючи все вищевикладене, для поліпшення економічної ефективності держава повинна сприяти створенню і розвитку ринків капіталу. Обмежений доступ до кредитів і, отже, до сучасних технологій не дає можливості сільськогосподарським підприємствам використовувати виробничий потенціал повною мірою. Як показав аналіз, краща оснащеність робочої сили приведе до значного поліпшення технічної ефективності. З метою поліпшення ефективності розподілу ресурсів необхідно забезпечити здорову конкуренцію на ринках сільськогосподарської продукції, оскільки конкурентні ринки є найбільш гнучким і ефективним механізмом розподілу ресурсів. Необхідно також забезпечити доступність інформації про ситуацію на ринках, що дало б можливість виробникам робити прогнози розвитку сільськогосподарської продукції і ні їх основі правильно визначати вид виробничої діяльності. пряма підтримка виробників, наприклад через субсидування кредитів або списання боргів може не привести до поліпшення ефективності в економічному розумінні цього слова, оскільки вона стимулює керівників підприємств уживати різних заходів для одержання державної підтримки в результаті чого вони забувають про своє основне завдання – необхідність поліпшувати ефективність ведення господарства. Перелік графічного матеріалу Таблиця 1.1. Обсяги і структура кредитів, наданих комерційними банками України галузі сільськогосподарського господарства у 1999-2005 роках, млн. грн. Таблиця 1.2. Динаміка кредитування сільськогосподарських підприємств у 2001-2005 роках Рис. 1.1. Динаміка структури кредитів комерційних банків України, наданих суб’єктам господарювання за галузями економіки у 1998-2004 роках. Рис. 1.2. Обсяг підтримки сільськогосподарського виробництва з Державного бюджету України Рис. 1.3 Динаміка обсягів реалізованої пшениці та цін на неї у липні листопаді у 2003 та 2005 роках Рис. 1.4 Динаміка обсягів реалізованого ячменю та цін на нього у липні-листопаді 2003 та 2005 років. Рис. 1.5. Валова продукція сільського господарства у грошовому виразі Рис. 1.6. Динаміка індексів цін на сільськогосподарську продукцію та матеріально-технічні ресурси, що споживаються в сільському господарстві 2001-2005 роках (у відсотках до попереднього року) Рис. 1.7. Витрати на виробництво зерна Рис.1.8. Забезпечення застави Таблиця 2.1. Структура кредитно - інвестиційного портфелю за станом на 01.01.2006 р. (млн.грн) Таблиця 2.2. Значення основних показників ПриватБанку за даними Асоціації українських банків станом на 01.01.2006 року: Таблиця 2.3 Баланс ЧФ КБ „ПриватБанк” станом на 01.01.2006 року. Таблиця 2.4. Основні фінансові показники діяльності ЧФ КБ ПриватБанк станом на 01.01.2006 р. Таблиця 2.5 Темпи приросту обсягів наданих кредитів підприємствам АПК Черкаської області в розрізі комерційних банків Таблиця 2.6. Класифікація виданих комерційними банками кредитів підприємствам АПК Черкаської області за ступенями ризику в розрізі позичальників на 01.12.2005р. Рис. 2.1. Класифікація виданих комерційними банками кредитів підприємствам АПК Черкаської області за ступенями ризику в розрізі позичальників на 01.12.2005р. Рис. 3.1. Динаміка залежності ефективності агропромислового комплексу України від нормотворчої діяльності органів державного управління Рис. 3.2. Модульна система кредитно-фінансового забезпечення сільськогосподарських підприємств Рис. 3.3. Механізм форвардного кредитування Рис. 3.4. Залежність між плечем фінансового важеля і коефіцієнтом конкурентоспроможності досліджуваних аграрних підприємств, розрахованим через ринкову частку підприємства (ЧР) Рис. 3.5. Залежність між плечем фінансового важеля і коефіцієнтом конкурентоспроможності досліджуваних аграрних підприємств, розрахованим методом, що ґрунтується на теорії ефективної конкуренції (ТЕК) Рис. 3.6. Залежність між плечем фінансового важеля і коефіцієнтом конкурентоспроможності досліджуваних аграрних підприємств, розрахованим методом бенчмаркінгу (БМ) Рис. 3.7. Залежність між плечем фінансового важеля і його диференціалом Таблиця 3.1. План погашення кредиту Таблиця 3.2. Розрахунок критерію для ТОВ „Вторма-Черкаси”. Таблиця 3.3. Розрахунок елементів складу лізингового платежу Таблиця 3.2. Розрахунок критерію для ТОВ „Вторма-Черкаси” Таблиця 3.5. Розрахунки теперішньої величини потоку грошових платежів у випадку фінансового лізингу Таблиця 3.6. розрахунок нинішньої величини потоку грошових платежів у випадку використання банківського кредиту Рис. 3.8. напрями удосконалення механізму кредитування сільськогосподарських підприємств