Управління витратами в забезпеченні конкурентоспроможності продукції (ID:37241)

ВСТУП РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ ВИТРАТАМИ В ЗАБЕЗПЕЧЕННІ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОЇ ПРОДУКЦІЇ 1.1. Сутність витрат, їх склад та характеристика 1.2. Значення та методи управління витратами підприємств в конкурентному середовищі 1.3. Роль управління витратами в підвищенні конкурентоспроможності продукції РОЗДІЛ 2 ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ УПРАВЛІННЯ ВИТРАТАМИ В ЗАБЕЗПЕЧЕННІ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПРОДУКЦІЇ………………21 2.1. Організаційно – економічна характеристика підприємства 2.2. Дослідження системи управління витратами підприємства 2.3. Оцінка конкурентоспроможності продукції підприємства ВИСНОВКИ СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ДОДАТКИ Фактори, що впливають на витрати можна об’єднати в такі групи: фактори, що відображають підвищення технічного рівня виробництва; фактори, що відображають удосконалення організації виробництва і праці; фактори, що відображають зміну структури і обсягу виробництва; фактори покращення використання природних ресурсів; галузеві та інші фактори. Важливим фактором зниження витрат є структура матеріальних витрат, оскільки в ній закладено розподіл різних видів матеріальних ресурсів, і власне оптимізація структури матеріальних витрат сприяє раціональному їх розподілу, що є особливо актуальним для харчової галузі, яка характеризується високим рівнем матеріаломісткості. Враховуючи те, що харчові підприємства характеризуються значними обсягами виробничо-господарської діяльності, особливу увагу слід звернути і на такий фактор, як співвідношення між темпами росту витрат і темпами росту обсягу виробництва. При збільшенні обсягу виробництва можна знизити рівень витрат на одиницю продукції як за рахунок постійних витрат, так і за рахунок витрат, що зростають меншими темпами, ніж обсяг виробництва (витрати на допоміжні матеріали, ремонт тощо). В харчовій галузі, яка характеризується неоднорідністю, складністю та громіздкістю технологічних циклів виробничо-господарської діяльності вагомими чинниками зміни собівартості є також техніка та технологія, автоматизація та механізація виробництва. Питання пошуку резервів зниження витрат повинне вирішити впровадження на підприємстві системи управління витратами. Під системою управління витратами розуміється цілісний комплекс взаємопов’язаних компонентів, який забезпечує оптимальне використання ресурсів на виробництво та підвищує конкурентоспроможність підприємства. Предметом управління витратами є витрати підприємства у всьому їх різноманітті. Першою особливістю витрат як предмета управління є їх динамізм. Вони знаходяться в постійному русі, зміні. Так, в ринкових умовах господарювання постійно змінюються ціни на сировину і матеріали, комплектуючі деталі й вироби, тарифи на енергоносії і послуги (зв’язок, транспорт і т. д.), оновлюється продукція, переглядаються норми споживання матеріальних і трудових витрат, що впливає на собівартість продукції і рівень витрат. Тому розгляд витрат в статиці скоріш умовно-аналітичний і не відображає їх рівня у реальному житті. Інформацію викривлює інфляційний процес, який породжує криза. Друга особливість витрат як предмета управління полягає в їх різноманітті, що вимагає застосування широкого спектра прийомів і методів в управлінні ними. Різноманіття витрат виявляється при їх класифікації і дозволяє, по-перше, виявити ступінь впливу окремих витрат на економічні результати діяльності підприємства, по-друге, оцінити можливість впливу різних заходів на рівень тих або інших видів витрат і, нарешті, відносити на виріб тільки ті витрати, які необхідні для його виготовлення і реалізації. Не менше важливе і складне завдання – віднесення витрат на виробничі підрозділи і окремі види діяльності підприємства, тим більше, що дістала розвиток методологія центрів відповідальності. Третя особливість витрат полягає у складності їх вимірювання, обліку і оцінки. Абсолютно точних методів вимірювання і обліку витрат не існує, але існує можливість і є доцільність рухатись шляхом уточнення витрат. Четверта особливість – це складність і суперечність впливу витрат на економічний результат. Наприклад, підвищити прибуток підприємства можна за рахунок зниження поточних витрат на виробництво, яке, проте, забезпечується підвищенням капітальних витрат на НДДКР, техніку і технологію. Високий прибуток від виробництва продукції нерідко значно скорочується через високі витрати на її утилізацію тощо. Виконання функцій управління в повному обсязі за всіма елементами виробничого процесу складає цикл дії управляючої підсистеми (суб’єкт управління) на керовану підсистему (об’єкт управління). Суб’єктами управління витратами виступають керівники і фахівці підприємства і виробничих підрозділів (виробництв, цехів, відділів, ділянок тощо). Окремі функції та елементи управління витратами виконуються службовцями підприємства безпосередньо, або за їх активної участі. Функції управління витратами первинні щодо виробництва, тобто для досягнення певного виробничого, економічного, технічного або іншого результату спочатку потрібно зробити необхідний обсяг витрат. Тому метою управління витратами є правильне визначення величини витрат, що плануються для досягнення певного результату найекономічнішим способом. Оскільки в умовах ринкової економіки основним результатом діяльності підприємства є прибуток, то критерієм оцінки ефективності управління витратами на підприємстві є його відношення до суми витрат на виробництво і реалізацію продукції, робіт і послуг. На підприємствах система управління витратами має бути включена у розробки економічної політики, яка поєднує обґрунтоване ціноутворення, організацію ресурсозбереження, оптимізацію адміністративно-управлінських витрат, розподілу доходів тощо. При формуванні цін повна собівартість послуг розраховується як планова величина. Поняття повної собівартості використовується виключно з метою ціноутворення. У бухгалтерському обліку собівартість обмежена поняттям «собівартості реалізованих послуг». Операційні витрати є витратами періоду і не є складовими собівартості реалізованих послуг. Для цілей ціноутворення підприємство може розраховувати окремо такі структурні складові повної собівартості: виробнича собівартість, собівартість реалізованих послуг, операційна собівартість. Планування витрат, які включаються до повної собівартості продукції, виконується як для цілей ціноутворення, так і для розробки поточних (річних) операційних, фінансових бюджетів та середньо-, довгострокових техніко-виробничих та фінансових планів. В економічній практиці переважно використовуються дві основні методики планування (калькулювання собівартості): розрахунково-аналітичний метод планування за техніко-економічними факторами та нормативний метод. Нормативний метод використовується у більшості випадків. Суть цього методу полягає в тому, що планування та контроль за рівнем витрат здійснюється виходячи з розрахунків прогресивних, технічних та економічно-обґрунтованих норм використання сировини, матеріалів, електроенергії, палива, та інших витрат в розрахунку на одиницю реалізованої послуги. Побудова системи управління витратами значною мірою залежить від галузі, типу та виду продукції виробництва, характеру його організації та технологічного процесу. Саме це визначає порядок формування витрат, їх групування та систематизацію, побудову системи управління (планування, аналіз, синтез, контроль та моніторинг), спосіб розрахунку конкретного виду продукції, формування інформаційних потоків тощо. Оскільки практично неможливо розробити державні або галузеві нормативи для планування всіх статей витрат, то підприємствам рекомендовано встановлювати індивідуальні норми використання ресурсів у розрахунку на одиницю виробленої (або реалізованої) продукції при використанні нормативного методу. Ці норми є технічно та економічно обґрунтованими тоді, коли вони враховують особливості господарювання певного підприємства і дозволяють забезпечувати продукцію нормативної якості. Оцінка рівня цін на продукцію підприємств, оцінка потенціалу та особливостей ринку дозволяє вивчити можливості диференціації рівня цін з урахуванням споживчих переваг (потреб) щодо якості продукції та якості обслуговування споживачів. Треба відзначити ще один важливий принцип управління витратами: формування цінової політики включає формування конкурентного рівня цін. Процес формування цін включає такі елементи: визначення повної собівартості продукту; планування прибутку; визначення ціни; розподіл витрат і прибутку між групами продукту. Витрати як показник діяльності підприємства є засобом управління стійкістю підприємства. Управління витратами на підприємстві може бути подано як системно- мережеву модель, у якій взаємодіють центри відповідальності. У механізмі управління витратами економічні принципи реалізуються через організаційну систему. Організація – найважливіший елемент ефективного управління витратами. Вона встановлює, яким чином на підприємстві управляють витратами, тобто хто це робить, в які терміни, з використанням якої інформації і документів, якими способами. Визначаються місця виникнення витрат, норми витрат і центри відповідальності за їх дотримання. Розробляється ієрархічна система лінійних і функціональних зв’язків керівників і фахівців, що беруть участь в управлінні витратами, яка має бути сумісна з організаційною і виробничою структурою підприємства. Управлінські функції: координація і регулювання витрат; активізація і стимулювання (мається на увазі вибір таких способів дії на учасників виробництва, які спонукали б їх дотримуватись встановлених планом витрат і знаходити можливості їх зниження); облік, як елемент управління витратами, необхідний для підготовки аналітичної інформації та оцінки ефективності господарських дій, – знаходиться на недостатньому рівні розвитку і потребують не тільки підвищення кваліфікації кадрів, але й нових знань з економіки та нового рівня інформаційного забезпечення. Підбиваючи підсумки, слід зазначити, що аналіз витрат як елемент функції контролю й оперативного коригування рішень допомагає оцінити ефективність використання всіх ресурсів підприємства, виявити резерви зниження витрат на виробництві, зібрати інформацію для підготовки планів і ухвалення раціональних управлінських рішень у сфері витрат. Функція контролю є частиною моніторингу в системі управління витратами і забезпечує зворотний зв’язок – порівняння запланованих і фактичних витрат. Ефективність контролю обумовлюється коригуючими управлінськими діями, спрямованими на приведення фактичних витрат у відповідність із запланованими або на уточнення планів, якщо вони не можуть бути виконані внаслідок об’єктивної зміни виробничих умов. Отже, управління витратами – це динамічний процес, що включає управлінські дії, метою яких є досягнення високого економічного результату діяльності підприємства. Прямий зв’язок «витрати – ціни» має структуровані особливості. Крім того, завдання управління витратами має вирішуватись на усіх рівнях управління, як на рівні підприємства, так і в місцях утворення витрат. У структурних підрозділах слід шукати додаткові ресурси зниження поточних витрат, а на рівні підприємства – впроваджувати стратегію ефективного ресурсозбереження у довгостроковій перспективі. Заходи щодо їх зниження повинні бути скоординовані, щоб, по-перше, гарантувати якість продукції, по-друге – мотивувати персонал до пошуку прихованих резервів. Таким чином, побудова ефективної системи управління витратами дозволить знизити витрати, уникнути понаднормативних втрат, підвищити конкурентоспроможність як реалізованого товару на ринку, так і підприємства в цілому. Перелік табличного і графічного матеріалу: Таблиця 1.1 Класифікація витрат підприємства Рис.1.1 Взаємозв’язок елементів системи управління витратами з функціями управління Рис.2.1 Організаційна структура ПАТ «Ватутінський м’ясокомбінат» Таблиця 2.1 Основні фінансово – економічні показники діяльності ПАТ «Ватутінський м’ясокомбінат» Таблиця 2.2 Загальна сума витрат підприємства Таблиця 2.3 Поділ витрат підприємства на змінні і постійні в 2009-2011 роках Таблиця 2.4 Оцінка доцільності зміни сум змінних витрат підприємства Таблиця 2.5 Оцінка беззбитковості виробництва і реалізації підприємства Рис.2.2 Визначення точки беззбитковості підприємства в 2011 році графічним методом Таблиця 2.6 Оцінка показників вагомості експертами Таблиця 2.7 Результати порівняльної оцінки конкурентів Таблиця 2.8 Підсумкові дані аналізу результатів експертної оцінки Таблиця 2.9 Аналіз окремих факторів конкурентоспроможності Таблиця 2.10 Індекс якості продукції підприємств - конкурентів