0 800 330 485
Працюємо без вихідних!
Гаряча лінія
Графік роботи
Пн - Пт 08:30 - 20:00
Сб - Нд 10:00 - 17:00
Пишіть в чат:
Для отримання інформації щодо існуючого замовлення - прохання використовувати наш внутрішній чат.

Щоб скористатися внутрішнім чатом:

  1. Авторизуйтеся у кабінеті клієнта
  2. Відкрийте Ваше замовлення
  3. Можете писати та надсилати файли Вашому менеджеру

«Управління виробничим потенціалом сільськогосподарських підприємств» (ID:599395)

Тип роботи: курсова
Сторінок: 54
Рік виконання: 2019
Вартість: 100
Купити цю роботу
Зміст
ВСТУП………………………………………………………………… 3 РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ПРОЦЕСУ УПРАВЛІННЯ ВИРОБНИЧИМ ПОТЕНЦІАЛОМ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ……………………………………………………………... 5 1.1. Загальні аспекти формування та використання виробничого потенціалу підприємств…………………………………………………….. 5 1.2. Особливості формування виробничого потенціалу сільсько-господарського підприємства………………………………………………. 15 РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ПРОЦЕСУ УПРАВЛІННЯ ВИРОБНИЧИМ ПОТЕНЦІАЛОМ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ…… 22 2.1. Діагностика та оцінка виробничо-ресурсного потенціалу сільськогосподарських підприємств……………………………………………. 22 2.2. Оптимізація процесу інвестування розвитку виробничого потенціалу сільськогосподарських підприємств…………………………….. 32 РОЗДІЛ 3. ОСНОВНІ НАПРЯМИ ПОКРАЩЕННЯ ПРОЦЕСУ УПРАВЛІННЯ ФОРМУВАННЯМ ТА ВИКОРИСТАННЯМ ВИРОБ-НИЧОГО ПОТЕНЦІАЛУ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИ-ЄМСТВ……………………………………………………………………….. 43 3.1. Концепція удосконалення управління формуванням та вико-ристанням виробничого потенціалу підприємства……………………… 43 3.2. Ключові шляхи розвитку виробничого потенціалу сільськогосподарських підприємств…………………………………………………… 47 ВИСНОВКИ 50 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 51 ДОДАКИ 54
Не підійшла ця робота?
Ви можете замовити написання нової роботи "під ключ" із гарантією
Замовити нову
Зразок роботи
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ПРОЦЕСУ УПРАВЛІННЯ ВИРОБНИЧИМ ПОТЕНЦІАЛОМ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ 1.1. Загальні аспекти формування та використання виробничого потенціалу підприємств Формування конкурентоспромож¬ного потенціалу підприємства безпо-середньо пов'язано з його виробничими можливос¬тями. Для успішного вивчення та дослідження виробничого потенціалу підприємства доцільно визначити його склад і структуру. У процесі дослідження поглядів вчених-економістів на дефініцію «ви-робничий потен¬ціал», зроблені такі узагальнення поняття: - це система відповідним чином орга¬нізованих і спрямованих на досяг-нення поставлених цілей ресурсів підприємства, яку складають відповідні системи: персонал, матеріально-технічна та організаційно-управ¬лінська підсистеми; - це сукупність вартісних та натурально-речових характеристик виробни-чої бази, яка виражається в потенційних можливостях виробляти продукцію певного складу, техніч¬ного рівня та якості в необхідних обсягах. Під виробничим потенціалом підприєм¬ства деякі вчені розуміють су-купну можли¬вість промислового підприємства забезпечу¬вати на основі наявних ресурсів максимально можливі обсяги виробництва товарів і послуг: «...під виробничим потенціалом розуміється максимальна можливість випускати конкурен¬тоспроможну продукцію, підвищувати ефек-тивність діяльності на основі раціонального використання всіх видів ресурсів» 8, с. 184. С. Іщук стверджує, що виробничий потен¬ціал промислового підпри-ємства - це складна, організована, динамічна система, яка фор¬мується з мно-жини елементів, що перебува¬ють у взаємозв'язку та взаємодії і виконують різні функції в процесі виготовлення продукції необхідної якості та в терміни, визначені рин¬ком 18, с. 11. Диспропорції, що складаються у розвитку і використанні окремих видів ресурсів, різке падіння обсягів виробництва промислової продукції, звуження потенційних можливос¬тей України зумовлює необхідність вико-ристання глибинних резервів виробничих ресурсів, що виникають на стику логістичного ланцюга їх формування і використання: «технологія - техніка - матеріали - людина - витрати - результат». Сьогодні використання зазначе-них вище можливостей є ключовою проблемою розвитку економіки України. Дослідження в цій галузі ставлять завдання пошуку шляхів зниження ціни, що сплачується суспільством у вигляді одноразових вкладень і поточних витрат за кожен відсоток приросту національного доходу, поліпшення тим самим економічної бази технічного та соціального прогресу. З переходом економіки України на шлях ринкових перетворень різко розширилися межі самостійності підприємств. Тепер збіль¬шення виробничого потенціалу цілком зале¬жить від економічних можливостей і гнучкості стратегічних цілей їх розвитку. Це зумов¬лює потребу постійного пошуку резервів і нових можливостей у використанні влас¬них ресурсів. Останнє вказує на важливість об'єктивного оцінювання наявних резервів, їх параметрів і характеристик, пошуку шля¬хів ефективного використання. При цьому ресурси підприємств і ї реальні можливості повинні розглядатися як об'єкт цільового управління, а їх параметри (обсяг, структура показників, рівень використання, фактори, які на них впливають, та ефективність віддачі вкладених коштів) стають основою моделю¬вання стратегічного та тактичного розвитку виробництва й управління. Виробничий потенціал підприємства характе¬ризується як складна сис-тема ресурсів вироб¬ництва, що перебувають у взаємозв'язку і вза¬ємозалеж-ності. Використання кожного виду ресурсів повинне здійснюватися з ураху-ван¬ням таких їх системних особливостей, як інте¬грувальна здатність кожного виду ресурсу та їх сукупності в цілому, досягнення збалансова¬ного оптима-льного співвідношення між ними та їх можливостями до розвитку і сприйняття науково-технічного прогресу. Системний підхід до вивчення, оціню¬вання та використання виробничо-ресурсної бази дає змогу створити передумови й сфор¬мувати такий їх склад, якісні характеристики, такі регламенти виробничого використання і перебігу техніко-економічних процесів, які чутливо реагують на зміну ринкової ситуа¬ції, зовнішніх і внутрішніх об'єктив-них умов, характеризуються гнучкістю параметрів, які змінюються під впливом зовнішнього та вну¬трішнього середовищ. Оперування в управлінській теорії та прак¬тиці такою категорією, як ви-робничі ресурси та резерви ресурсної бази підприємства, дуже важливе з огляду на якісне та кількісне поліпшення їх раціонального використання й оптимальної віддачі витрачених на них коштів. Системне дослідження пи-тань оці¬нювання результатів використання ресурсної бази дає можливість визначити її оптимальну структуру для досягнення головних цілей під-приємства, визначити умови та забезпечити можливості практичної реалізації резервів не лише кожного елемента виробничих ресурсів окремо, а і їх ефективної взаємодії. Причому результатом такої взаємодії є значне зрос¬тання загальної ефективності та можливість одержання необхідного результату при мен¬шому обсязі ресурсної бази завдяки інтеграції продуктивних здатностей ресурсів у єдиному процесі. Створюється конкретна реальна перспектива якісної орієнтації внутрішньої структурної політики всього підпри-ємства та його окремих виробничих процесів у напрямі найбільшої ефек-тивності завдяки дешевшим і менш дефіцитним ресурсам і зростанню їх віддачі завдяки ефективному менеджменту. Системний аналіз виробничих ресурсів дає змогу краще зрозуміти суть особливостей вияву і механізм використання таких найваж¬ливіших характеристик виробничої системи, як гнучкість, виробничий потенціал, конкурен¬тоспроможність, маркетингові виробничі мож¬ливості. Дослідження змісту кожного елемента ресурсної бази підприємства, тенденції їх розвитку і форм взаємодії між ними дають можливість удосконалити систему управ¬ління виробництвом у цілому. Це стає осо¬бливо необхідним у процесі функціонування підприємства в ринкових умовах з метою підвищення його конкурентоспроможності, що зумовлюється темпами відновлення про¬дукції, індивідуалізацією й ускладненням її характеристик завдяки зменшенню витрат на виробництво та забезпеченню доступної для споживача ціни. Наявність конкурентоспроможного вироб¬ничо-ресурсного потенціалу промислового підприємства - гарантія економічної життєз¬датності й забезпечення досягнення еконо¬мічних цілей його розвитку 10, с. 86-88. Економічна категорія «виробничі ресурси», «виробничий потенціал» у тех¬нічній, суспільно-політичній та економічній літературі відомі давно. Вони розгляда¬ються в працях Л. Абалкіна, В. Авдєєнка, В. Кузьменка та багатьох інших учених, де висвітлюється поняттєвий апарат, структура, оцінка величини аспектів. Водночас у біль¬шості праць подані результати досліджень соціалістичної системи господарювання, а виробничий потенціал і його резерви розгля¬даються в масштабах народного господар-ства чи галузі. Формулювання поняттєвих категорій виробничих ресурсів, їх значущість і використання розглядаються для розробки шляхів підвищення ефективності викорис¬тання ресурсів на макрорівні. Врахування системних особливостей виробничих ресур¬сів на рівні промислового підприємства прак¬тично не здійснюється. Це зумовлено тим, що у вітчизняній еко¬номічній науці переважав підхід до вивчення підприємства як механічного з'єднання ізо¬льованих та об'єктивно не пов'язаних між собою виробничих ресурсів і факторів. Так, багато праць присвячено дослідженню спе¬цифіки та пошуку шляхів збільшення ефек¬тивності використання основних фондів, тру¬дових ресурсів, обігових коштів, інформації тощо. У менших масштабах розроблялися економічні проблеми використання техноло¬гій. Промислові підприємства з їх виробни¬чим потенціалом як сукупністю елементів, що перебувають у діалектичному зв'язку та вза¬ємозумовленості та функціонують як єдине ціле, для оціню-вання резервів його викорис¬тання (в економічних дослідженнях соціаліс¬тичної економіки) як спеціальний об'єкт дослі¬дження практично не вибиралися. На нашу думку, в сучасних умовах дослі¬дження шляхів економічного розвитку підпри¬ємств має починатися з об'єктивної оцінки наявних марке-тингових, організаційних мож¬ливостей і ресурсної бази підприємства, а та-кож резервів наявного потенціалу. Науковий і практичний пошук шляхів виходу з економіч¬ної кризи та стабілізації економічного розви¬тку на мікрорівні в межах окремого підприєм¬ства доцільно розглядати як одне з головних завдань підвищення рівня управління еконо¬мікою держави. При цьому потрібно перехо¬дити від поверхового фрагментарного роз¬гляду складових до їх сукупності, до розуміння нових можливостей і властивостей ресурсів за їх об'єднання в єдину ресурсну базу. Осо¬бливу увагу треба звернути на процеси вну¬трішньої взаємодії як усередині кожного елемента-ресурсу як окремої підсистеми, так і об'єднанню окремих видів ресурсів між собою в єдине ціле - ресурсне забезпечення підпри-ємства. На нашу думку, в умовах розширення видів ресурсів, що залучаються у виробни¬цтво, і зростання їх дефіцитності резерви промислового виробництва слід шукати не в додатковому спожи-ванні матеріальних, тех¬нічних, трудових та інших видів ресурсів, а у ви-користанні їх інтегральних здатностей, в оцінці та забезпеченні високої ефективності використання кожного виду ресурсів, установ¬ленні граничних нормативів ефективності, у створенні умов для повної реалізації наявних резервів 20, с. 105-106. Виробни¬чі ресурси доцільно розглядати на рівні окремо взятого під-при¬ємства. При цьому досліджувати їх, з одного боку, як складові елементи (матері¬альні, технічні, трудові й організаційні) потен¬ціалу підприємства, з іншого - як самостійні об'єкти управління ефективністю викорис¬тання ресурсів виробничої системи. Одним із перших в економічній літературі поняття ресурсів використав у своїх працях радянський учений-економіст Л. Анчишкін. Досліджуючи виробничий потенціал, він включив до нього перелік ресурсів, що у разі їх використання у виробничому процесі набу¬вають форми факторів виробництва. Ресурси підприємств у радянській економічній літера¬турі найчастіше ототожнювали з категоріями «потенціал», «ресурсний потенціал», «еконо¬мічний потенціал», «потенціал промислового підприємства». Слово «потенціал» в «Економічному слов¬нику» трактується як «еконо-мічний потенціал народного господарства», що характеризу¬ється кількістю трудових ресурсів, якістю їх підготовки, обсягом виробничих потужностей промисловості та будівельних організацій, потенційних можливостей лі-сового господар¬ства, наявністю транспортних засобів, довжи¬ною транспортних магістралей, розвитком галузей невиробничої сфери, досягненнями науки, техніки й ресурсами розвіданих корис¬них копалин. Д. Шевченко розглядав виробничий потенціал різних рівнів господа-рювання, від¬значаючи при цьому, що він відрізняється один від одного такими особливостями, як масштабність, характер діяльності та рівень зайнятості. Таким чином, у багатьох дослі¬дженнях періоду соціалістичної економіки проблема оцінювання ресурсів народного господарства та визначення напрямків підви¬щення ефективності їх використання вирішу-валася на макрорівні. При цьому як загальна характеристика часто використовувалася категорія «продуктивні сили суспільства». Забезпечення високої мобільності й ефективності використання наяв-них на під¬приємствах ресурсів повинно базуватися на повному та об'єктив-ному оцінюванні рівня й наявності невикористаних ресурсних мож¬ливостей. Останнього можна досягти поси¬ленням економічної роботи в напрямку кількісного і якісного вивчення ресурсної бази підприємств з урахуванням її обсягу, достатності, ефективності використання та наявності реальних резервів. Насамперед, на нашу думку, її слід розглядати як само¬стійний і систематичний процес в управлінні виробництвом, що містить у собі різні аспекти економічного аналізу та економічного оціню¬вання тенденцій вико-ристання ресурсів, в оперативному встановленні причин і факто¬рів, що вплинули на зміну очікуваних резуль¬татів діяльності підприємства. Проблема полягає у відсутності достатньо об'єктивних критеріїв оціню-вання вкладу кож¬ного виду виробничих ресурсів у досягнення економічних цілей підприємства в умовах ринку. Це перешкоджає розвитку аналітич¬ної бази прийняття управлінських рішень і розробці тактики та стратегії використання ресурсного потенціалу. Формування методичного апарату оцінювання ефектив¬ності використання та рівня участі ресурсного забезпечення у форму-ванні прибутку підпри¬ємства має починатися з їх вивчення, систе¬матизації та класифікації на окремі самостійні групи. З цією метою можна використовувати групування ресурсів за факторами, що визна¬чаються в економіці як фактори виробництва. За цим принципом можна виділити технічні, трудові та матеріальні складові. Крім того, необхідно виділити також такі, що забезпе¬чують об'єднання та використання перших трьох груп у єдиному виробничому процесі, зокрема: фінансові, інформаційні, організа¬ційні та просторові ресурси. Незважаючи на те, що вони різні за своєю економічною при¬родою та роллю у виробничій системі, вони перебувають у тісному зв'язку один з одним і є обов'язковими елементами виробничо-комерційного циклу. При цьому, залучені до виробничого процесу одночасно, вони набу¬вають нових властивостей, яких кожен з них окремо не має 2, с. 72-73. Визначено, що виробничий потенціал як економічна категорія має свою структуру й певні особливі процеси, які характерні для його розвитку. На думку С. Іщук, еле¬мент виробничого потенціалу - це виробни¬чий ресурс, який стає складовою частиною виробничого процесу. Елементами вироб-ничого потенціалу підприємства можна вва¬жати всі ресурси, які так чи інакше пов'язані з функціонуванням підприємства. Вибір най¬важливіших із їх величезної кількості є досить складною проблемою, про що, зокрема, свід¬чить існування різних поглядів щодо складу виробничого потенціалу 18, с. 14.