Зразок роботи
РОЗДІЛ 1. РИНКОВА ІНФРАСТРУКТУРА ЯК ЕКОНОМІЧНА КАТЕГОРІЯ
1.1 Сутність ринкової інфраструктури
Однією з основних передумов ефективної та конкурентоспроможної діяльності суб'єктів економіки є розвинута інфраструктура ринку. Розвиток ринкової інфраструктури є запорукою усунення організаційно-економічних обмежень для налагодження взаємодії між суб'єктами ринку і забезпечує системну єдність усіх інститутів ринку - від структур, що безпосередньо здійснюють товарне виробництво, до механізмів взаємодії між сферою виробництва й обігу, виробниками й споживачами. Тобто ефективне функціонування ринку як засобу координації економічних дій та взаємодії економічних суб'єктів, що ґрунтується на ціновій системі та конкуренції, безпосередньо залежить від постійно відтворюваного ринкового середовища, важливим елементом якого є ринкова інфраструктура.
Вперше цей термін розглядався в дослідженнях західних економістів і мав декілька варіантів тлумачення свого походження. Деякі пов’язували його походження з будівельним виробництвом і трактували інфраструктуру як основу, фундамент будівлі; інші – з військовою сферою як комплекс споруд, комунікацій, які забезпечували успішність проведення військових операцій (полігони, майданчики, аеродроми, радіолокаційні пости тощо).
У будь-якому випадку інфраструктура розглядалась як підпорядковане, обслуговуюче утворення, покликане забезпечувати ефективне ведення військових дій, а у мирний час – підтримувати обороноздатність держави [6].
Згодом таке тлумачення «перекинулось» і на національне господарство в цілому і почало трактуватись як комплекс галузей, покликаних обслуговувати промислове і сільськогосподарське виробництво, тобто базові сфери економіки. Також в цьому напрямку інфраструктура розглядалась як сукупність інституцій та об’єктів, необхідних для забезпечення функціонування галузей матеріального виробництва та умов життєдіяльності суспільства загалом. Тому виділялось лише дві складові інфраструктури: виробничу (транспортні комунікації, порти, мости, склади, енергетичне господар
Дзюбик С. Д., Ривак О. С. зазначають таке визначення інфраструктури: це сукупність інститутів, які прискорюють та полегшують укладання і здійснення ринкових угод [6].
На думку Федоренко В. Г., інфраструктура ринку - це система установ, підприємств, організацій і служб, які забезпечують рух товарів і послуг, грошей, цінних паперів, робочої сили [11].
Ажнюк М.О., Передрій О.С. пропонують таке визначення інфаструктури: система підприємств і організацій, які забезпечують рух товарів, капіталів, робочої сили, цінних паперів та надання послуг [1].
Суть інфраструктури слід розглядати з урахуванням таких підходів, як хронологічний, генеалогічний, структурно-логічний і функціональний.
Як зазначалось вище, на сьогодні немає чіткого тлумачення терміну «ринкова інфраструктура». Згадані вище та інші дослідники розглядають ринкову інфраструктуру з різних точок зору, роблячи акцент на тій чи іншій її складовій. Однак, проаналізувавши та підсумувавши певні трактування, можна
погодитись з тим, що «ринкова інфраструктура» – це сукупність інститутів, які забезпечують матеріально-технічні, фінансові і трудові умови для відтворювального процесу, розміщення і функціонування суб’єктів господарювання
Ринкова інфраструктура визначається як каркас ринку, що являє собою розгалужену і взаємозалежну мережу підприємств і господарств для обслуговування процесів обміну і руху товару, а також як сукупність технічних засобів та устаткування, які забезпечують ринкові процеси. Вона значно впливає на розвиток економіки завдяки підвищенню ефективності процесів товарного і грошового обігу та надання суб'єктам господарювання комплексу ринкових послуг, що створюють сприятливі умови для розвитку бізнесу.
Ринкова інфраструктура повинна бути пропорційна рівню розвитку виробництва на кожному етапі розвитку суспільства. Сучасна економіка вимагає наявності потужних промислових і торгово-складських комплексів, інформаційно-комерційних мереж, високоефективних засобів фінансово-кредитних розрахунків тощо. Особливо важливе значення ринкова інфраструктура має для розміщення продуктивних сил та економічного розвитку регіонів.
Отже, ринкова інфраструктура - це сукупність особливих інститутів, що виконують функції надання спеціалізованих послуг суб'єктам господарювання з метою створення для них нормальних умов для функціонування, найкращої реалізації їх інтересів та подальшої інтеграції у єдину економічну макросистему.
Інфраструктура розвивається у певних суспільних формах. Такими формами, передусім, є окремі (державна, приватна і колективна) та змішані типи власності, що утворюються внаслідок поєднання двох або більше типів власності. Якщо йдеться про інфраструктуру за умов капіталістичного способу виробництва, то суспільною формою діяльності людей у базових галузях, що формують економічну інфраструктуру, є, передусім, відносини економічної власності між власниками об'єктів інфраструктури і найманими працівниками з приводу привласнення результатів цієї діяльності. 3 урахуванням цього капіталістичну інфраструктуру можна визначити як сукупність базових галузей (або матеріальну основу економічної системи) та сукупність економічних відносин (передусім, відносин економічної власності), що виникають і розвиваються у процесі діяльності людей щодо використання об'єктів інфраструктури та привласнення умов і результатів такої діяльності, а також державного регулювання цих галузей [2].
Для кращого розуміння сутності ринкової інфраструктури зупинимось на різних підходах до трактування цього терміну. В економічній літературі виділяють кілька підходів до розуміння поняття ринкової інфраструктури, які знайшли своє відображення в певних концепціях (рис. 1.1) [2].
Рис. 1.1 – Характеристика підходів до розуміння сутності ринкової інфраструктури
Концепція накладних витрат є домінуючою у більшості досліджень питань формування та розвитку ефективної ринкової інфраструктури. Ключовим постулатом концепції є: ринкова інфраструктура – це основа функціонування ефективної ринкової економіки, головною функцією якої є створення сприятливого клімату для функціонування приватного капіталу. Причому, в поле зору прихильників і послідовників цієї концепції потрапляють організаційно-економічні аспекти розвитку інфраструктури, а фінансові аспекти залишаються поза їх увагою [2].
Сутністю інституційної концепції ринкової інфраструктури є розуміння її як сукупності економічних агентів сфери обігу, причому основна увага приділяється економіко-правовим та організаційним функціям у взаємодії ринкових суб’єктів. Тому основною функцією ринкової інфраструктури, згідно концепції, є забезпечення економічних зв’язків між суб’єктами ринку [2].
Ця концепція має два напрями розвитку:
а) аналіз складу та елементів ринкової інфраструктури;
б) дослідження інституційної структури економічної системи в цілому з виділенням таких її інститутів ринкової інфраструктури, які мають вплив та визначають розвиток всього ринку.
Розподільна концепція ґрунтується на розумінні ринкової інфраструктури як системи каналів розподілу товарів, тобто сукупності суб’єктів, зайнятих доведенням товарів від виробників до споживачів. Вони зайняті обслуговуванням процесів обміну і руху продукції. Дана концепція досить повно відображає всі аспекти дослідження ринкової інфраструктури – функціональний, галузевий і просторовий аспекти товарного руху.
Маркетингова концепція має в основі розуміння ринкової інфраструктури як сукупності видів діяльності по обслуговуванню всієї системи ринків, формуванню попиту на товари і послуги, сприяють їх реалізації на ринку [2].
Логістична концепція розглядає ринкову інфраструктуру як систему об’єктів, транспортних і технічних засобів, які забезпечують просування товарів на ринок. Вона передбачає раціоналізацію транспортно-складських процесів, матеріальних, фінансових та інформаційних потоків у сфері обігу. Ґрунтуючись, в основному, на матеріально-технічному аспекті руху товарів, логістична концепція не приділяє належної уваги проблемам внутрішніх і зовнішніх взаємозв’язків суб’єктів ринку. Тому порушується принципове розуміння ринкової інфраструктури як єдиної системи [2].
Ринкова інфраструктура як сукупність інституцій характеризується певними ознаками:
1) інфраструктура є сектором економіки загального призначення, тобто її елементи можуть в рівній мірі використовуватись всіма суб’єктами ринкових відносин: від підприємств малого бізнесу до транснаціональних корпорацій будь-якої галузевої приналежності і виду діяльності, а також державних інституцій;
2) об’єкти ринкової інфраструктури вимагають значних початкових інвестицій на їх створення, тобто є досить капіталомісткими, причому термін окупності таких фінансових вкладень значний;
3) об’єкти ринкової інфраструктури характеризуються одночасним «колективним» користуванням;
4) ринкова інфраструктура суттєво впливає на ефективність процесу виробництва матеріальних благ, хоча не є його безпосереднім учасником;
5) сукупність об’єктів ринкової інфраструктури є мінливою, тобто зі зміною чергових етапів економічного розвитку суспільства їх перелік також змінюється.
Отже, очевидним є те, що ринкова інфраструктура має істотний вплив на функціонування економічної системи в цілому. Оскільки головною функцією інфраструктури є забезпечення всього економічного процесу, її можна розглядати на трьох рівнях: мікро-, мезо- та макрорівнях (рис. 1.2).
Рис. 1.2 – Рівні ринкової інфраструктури
На мікрорівні інфраструктуру слід розглядати як сукупність інженерно-технічних об’єктів, які створюють матеріально-речові умови для функціонування окремих підприємств або галузей та сприяють протіканню у них відповідних технологічних процесів (енерго- і теплопостачання, водопостачання та водовідведення, внутрішньозаводський транспорт тощо).
На мезорівні інфраструктура є сукупністю як матеріально-речових елементів (дороги, енерго-, водо-, теплопостачання, зв’язок та ін.), так і певних інститутів (заклади охорони здоров’я, культури, відпочинку тощо), які знаходяться на певній території і забезпечують належні умови життєдіяльності її населення.
На макрорівні інфраструктура розглядається як сукупність загальних для всього суспільства економічних і соціальних умов, які забезпечують його повноцінне функціонування та задоволення потреб його членів, їх розвиток
Інфраструктура цього рівня є дуже складною і об’єднує в собі такі види:
- виробнича інфраструктура (транспорт, зв’язок, наука, електроенергетика, дорожнє господарство та ін.);
- соціально-побутова (житлово-комунальне господарство, соціальне забезпечення населення, освіта, охорона здоров’я тощо);
- інституціональна (банки, страхові компанії, біржі, фонди та ін.).
Кожен із цих видів інфраструктури відіграє свою роль у суспільному житті та розвитку ринку, але їх об’єднує те, що потребу у них мають всі без винятку види діяльності та населення.
Магістр