Сутність державного регулювання в умовах ринку (ID:206292)

РОЗДІЛ 1. НЕОБХІДНІСТЬ, СУТНІСТЬ І ЗНАЧЕННЯ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ В УМОВАХ РИНКУ 1.1. Економічна роль держави, її цілі і функції в умовах ринку Роль держави у ринковій економіці на різних етапах її розвитку була неоднаковою. Майже до середини XX ст. панувала думка про те, що держава не повинна втручатися у саморегулюючу економіку. Цю позицію обґрунтувала класична політична економія, за якою функція держави зводилась до ролі нічного сторожа, який підтримує загальний порядок і оберігає спокій громадян. Такий підхід виникав на тій підставі, що ринкова економіка розглядалась як урівноважена і гармонійна. Забезпечення рівноваги здійснюється через механізм саморегулювання, що включає попит, пропозицію, ціну та конкуренцію. Втручання держави, на думку класиків політичної економії, лише заважало б його дії, порушувало б нормальний хід економіки [20, с. 405]. Визначення місця й ролі держави в умовах ринкової економіки є не тільки однією із найважливіших, але й найскладніших та дискусійних проблем. З приводу цієї проблеми немає єдиної думки ні серед учених-економістів, ні серед урядів окремих країн, ні серед різних політичних партій і рухів усередині будь-якої країни [3, с. 105]. Уряд кожної країни, крім фінансування виробництва, здійснює також низку програм соціального страхування і соціального забезпечення, ставлячи собі за мету перерозподіл доходу між різними сферами суспільної діяльності. Чимало регулюючих заходів, призначених для захисту навколишнього середовища, охорони здоров'я і праці робітників, захисту споживачів від шкідливих продуктів, забезпечення рівного доступу до вакантних робочих місць і контролю за практикою ціноутворення у певних галузях, залучають уряд практично до всіх сфер економічної діяльності [3, с. 105]. Економічні функції уряду надзвичайно різноманітні. Вони настільки широкомасштабні, що навіть важко скласти вичерпний їхній перелік. Деякі із цих функцій спрямовані на підтримку і полегшення функціонування ринкової економіки. До них, зокрема, відносять такі важливі види діяльності уряду, як забезпечення правової бази і суспільної атмосфери, які б сприяли ефективному функціонуванню ринкової економіки, а також створенню умов для конкуренції [2, с. 105]. Друга група функцій, покладених на уряд, спрямована на посилення і модифікацію дії ринкових відносин. До них передусім належать: перерозподіл ВВП і національного багатства; коригування розподілу ресурсів з метою вдосконалення структури суспільного виробництва; стабілізація економіки через широкий контроль за фінансовою, кредитно-грошовою діяльністю фізичних та юридичних осіб, аналіз економічної кон'юнктури, а також стимулювання виробничої активності. Усі вказані функції тісно взаємопов'язані та взаємообумовлені. Так, програма перерозподілу доходу на користь малозабезпечених верств населення впливає на розподіл ресурсів, оскільки ці верстви населення купують товари і послуги, які дещо різняться від товарів і послуг, що їх купують багатші верстви суспільства. У свою чергу зниження державних видатків на оборону з метою послаблення інфляційної напруженості також веде до перерозподілу ресурсів із державного сектора до колективного і приватного [3, с. 105]. 1.2. Кейнсіанська теорія державного регулювання Соціально орієнтована модель ринкової економіки почала формуватися після Великої депресії 1929-1933 рр. Теоретичне обґрунтування їй дав Дж.Кейнс. Звичайно, ні сам теоретик, ні його прихильники й послідовники не визначали теорію Дж.Кейнса саме як теорію соціально орієнтованої ринкової економіки. Але підґрунтя формування цієї моделі вже було закладене цим великим англійським економістом [16, с. 387]. Історичні умови формування кейнсіанства пов'язані з тим, що недоліки саморегулівної ринкової економіки посилювались; суспільне виробництво все частіше зазнавало кризи, що, урешті-решт, спричинило світову економічну кризу 1929-1933 рр. Дж.Кейнс став першим з економістів, хто визнав нездатність сучасної йому ринкової економіки до повного саморегулювання і, уже базуючись на цьому фундаментальному положенні, шукав вихід з тієї ситуації, в якій опинилась економіка високорозвинених країн [16, с. 387]. Дж.Кейнс не обмежився тільки узагальненим визначенням основної причини кризового стану капіталістичної економіки і тієї сили, яка здатна вивести економіку з кризи. Він розробляє і механізм втручання держави в економічне життя суспільства. Суть цього механізму полягає в тому, що держава забезпечує ефективний попит. Теоретично Дж.Кейнс пов'язує сукупний попит з інвестиціями. Збільшуються останні, і зростає сукупний попит [16, с. 387]. Кейнсіанство стало теоретичним обґрунтуванням для багатьох високорозвинених країн і привело до значних позитивних економічних і соціальних наслідків. Особливо воно поширилось у тих країнах, де при владі були соціал-демократи як, наприклад, у Швеції. Ідея втручання держави в економічне життя збігається з ідеологією соціал-демократів. При цьому, реалізуючи у своїй економічній політиці прагнення до справедливості, захисту прав найманих робітників і дрібних товаровиробників, вони помітно посилили, а головне, реалізували на практиці соціальну спрямованість державного регулювання. Разом із розвитком демократії це, урешті-решт, і призвело до формування моделі соціально орієнтованої ринкової економіки [16, с. 387]. Але теорія державного регулювання, побудована на кейнсіанстві, уже наприкінці 70-х р. XX ст. почала давати збій і зазнавала потужної критики з боку економістів. Ознакою кризи стало падіння темпів виробництва, наростання економічних криз, посилення інфляції та її негативних соціально-економічних наслідків [16, с. 387]. 1.3. Сутність, необхідність та принципи державного регулювання економіки. Суб’єкти та об’єкти державного регулювання економіки Причиною регулювання державою ринкової економіки є така ринкова невдача, як неефективність конкуренції, тобто неспроможність ринкового механізму саморегулювання забезпечити вільну конкуренцію і обмежити діяльність монополій. Щоб ринкова економіка саморегулювалась, або, як зазначав А. Сміт, щоб працювала "невидима рука", повинна існувати конкуренція. Однак практика показала, що в процесі свого функціонування вона породжує свою протилежність або антипод - монополію. Конкуренція усуває з ринку неефективних виробників, що приводить до зменшення їх кількості. Водночас відбувається збільшення розмірів тих підприємств, що виграють конкурентну боротьбу, або процес концентрації виробництва. Утворюються підприємства-гіганти, що за своєю потужністю перевищують можливості багатьох дрібних підприємств. Такі підприємства, які пропонують все більший обсяг виробництва продукції, починають встановлювати на ринку свою економічну силу, що проявляється у їх здатності впливати на ринкову кон'юнктуру, насамперед, на рівень ціни. В результаті складається ситуація, за якої конкуренція стає неефективною, що приводить до збоїв у механізмі саморегулювання ринкової економіки [16, с. 405]. Другою причиною втручання держави в процеси розвитку стала ринкова невдача, що полягає в нездатності ринку забезпечити задоволення так званих суспільних благ або товарів колективного споживання. Ринковий механізм орієнтує на задоволення індивідуальних запитів, тобто на виробництво приватних благ, які, будучи спожиті однією особою, не можуть одночасно бути спожитими іншими [16, с. 405]. Третьою ринковою невдачею, що зумовлює державне регулювання ринкової економіки, є так звані зовнішні ефекти, або екстерналії. Ринковий механізм ефективно функціонує тоді, коли ціна товару дорівнює суспільним витратам його виробництва, а цінність для покупця співпадає з вигідністю цього товару для суспільства. Але не завжди витрати виробництва і вигоди споживання знаходять повне відображення у ринкових цінах. Нерідко виникають ситуації, коли дії виробників та споживачів впливають на третіх осіб, тобто тих, хто не є учасником угоди [16, с. 406]. Державне регулювання економіки - це вплив держави на діяльність суб'єктів господарювання та кон'юнктуру ринку з метою забезпечення нормальних умов для функціонування ринкового механізму, розв'язання екологічних та соціальних проблем. Це форма цілеспрямованого впливу держави на функціонуючу економічну систему з метою забезпечення або підтримання певних процесів, змін економічних явищ та їх зв'язків. Практика державного регулювання ринкової економіки виробила і його критерії та межі [16, с. 406]. Важливим критерієм регулювання ринкової економіки державою є забезпечення свободи і вигоди обміну як для покупця та продавця, так і для третіх осіб. Цей принцип насамперед стосується регулювання зовнішніх ефектів, або екстерналій. Так, власники нафтопереробних заводів і власники бензозаправних станцій завжди домовляться між собою як покупці і продавці. Але держава повинна встановити такі норми укладання угод між ними, щоб не постраждала економічна обстановка, тобто треті особи, що пов'язані з користуванням довкілля [16, с. 406]. Другим критерієм державного регулювання економіки є повна інформація про кон'юнктуру ринку, про всі товари, їх якість та ціни. Третім критерієм державного регулювання є поєднання ринку і справедливості. Ринкові відносини формально створюють для всіх членів суспільства рівні можливості [16, с. 406].