0 800 330 485
Працюємо без вихідних!
Гаряча лінія
Графік роботи
Пн - Пт 09:00 - 20:00
Сб - Нд 10:00 - 17:00
Пишіть в чат:
Для отримання інформації щодо існуючого замовлення - прохання використовувати наш внутрішній чат.

Щоб скористатися внутрішнім чатом:

  1. Авторизуйтеся у кабінеті клієнта
  2. Відкрийте Ваше замовлення
  3. Можете писати та надсилати файли Вашому менеджеру

Економічна характеристика суб'єкта господарювання на прикладі ТОВ "Адоніс (ID:2954)

Тип роботи: курсова
Сторінок: 53
Рік виконання: 2009
Вартість: 100
Купити цю роботу
Зміст
Тема: "Економічна характеристика суб'єкта господарювання на прикладі ТОВ "Адоніс"" З М І С Т Вступ 3 1. Загальна характеристика суб'єкта господарювання на прикладі ТОВ "Адоніс" 5 1.1. Юридичний статус і місія підприємства 5 1.2. Структура підприємства, техніко-технологічна база та організація виробництва 7 1.3. Організаційна структура управління підприємством 10 1.4. Основні показники діяльності підприємства 12 2. Характеристика основних фондів підприємства 14 2.1. Склад, стан та рух фондів 14 2.2. Ефективність використання фондів 16 3. Характеристика обігових коштів підприємства 21 3.1. Склад і структура обігових коштів 21 3.2. Ефективність використання обігових коштів 25 4. Персонал та оплата праці на підриємстві 27 4.1. Чисельність персоналу 27 4.2. Продуктивність праці 28 4.3. Оплата праці на підприємстві 30 5. Фінансові результати та ефективність діяльності підприємства 31 5.1. Витрати і собівартість продукції 31 5.2. Формування і розподіл прибутку 33 5.3. Рентабельність діяльності 35 5.4. Проблеми та шляхи їх вирішення на підприємстві 36 Висновки 39 Список літератури 41 Додатки 42 Вступ Із вступом вітчизняної економіки в ринкову стадію свого розвитку змінились форми ведення господарської діяльності. Господарюючому суб’єкту надані широкі права і можливості у реалізації своїх економічних інтересів, виборі способів організації виробництва, збуту продукції. Підвищення ефективності використання основних засобів та обігових коштів підприємств є одним з основних питань у період переходу до ринкових відносин. Від вирішення цих проблем залежить фінансовий стан підприємства, конкурентоспроможність його продукції на ринку. Для нормального функціонування підприємства, необхідна наявність визначених устаткування, транспорту, будівель і т.п.. Основні виробничі фонди, що складаються з будинків, споруджень, машин, устаткування й інших засобів праці, що беруть участь у процесі виробництва, є самою головною основою діяльності фірми. Без їхньої наявності навряд чи змогло б підприємство розпочати свою діяльність. Раціональне й ощадливе використання основних фондів та обігових коштів підприємства є на сьогодні однією з найактуальніших задач, що стоять перед підприємством. Важливу роль у виробництво сільськогосподарської продукції відіграють АПК, що є єдиною цілісною виробничо-економічною системою, яка охопила цілий ряд галузей народного господарства спеціалізованих на виробництві продовольства. Головне завдання що стоїть перед галузями АПК - це зростання сільськогосподарського виробництва, надійне забезпечення країни продук-тами харчування та сільськогосподарською сировиною, об’єднання зусиль усіх галузей комплексу для одержання високих кінцевих результатів. Надавати можливості виходу продукції АПК України на світовий ринок. Важливою умовою зміцнення економічного потенціалу в Україні є створення сучасної ринкової структури виробництва. Сьогодні країна перебуває у глибокій економічній кризі, що негативно впливає на хід реформ, особливо в АПК. В основу ринкових перетворень в АПК покладена програма роздержавлення і приватизація, а для сільськогосподарських підприємств – створення нових господарських структур та засадах приватної власності на майно і землю. Мета даної курсової роботи полягає в дослідженні складу, структури, планування і аналізу ефективної роботи підприємства. Предметом виступають основні виробничі фонди, обігові кошти та персонал підприємства, а об’єктом дослідження є підприємство, в данному випадку ТОВ "Адоніс". Актуальність теми полягає в тому, що без правильної організації виробництва, своєчасного і грамотного аналізу показників діяльності, неможливо спрогнозувати подальшу діяльність підприємства, отримати достатню суму прибутку. Курсова робота складається з п'ятьох частин. В першій частині, на прикладі ТОВ "Адоніс", ми розглянемо загальну характеристику підприємства за 2005- 2007 роки. В другій частині розкривається економічна суть основних виробничих фондів підприємства, наводиться їх структура і класифікація, проводиться структурний та динамічний аналіз основних фондів підприємства. Третя частина роботи аналізує ефективне використання обігових коштів підприємства. В четвертій частині цієї работи ми розглянемо персонал та оплату праці трудового колектива ТОВ "Адоніс". П'ята частина работи показує фінансовий результат та ефективність діяльності підприємства. 1. Загальна характеристика суб'єкта господарювання на прикладі ТОВ "Адоніс" 1.1. Юридичний статус і місія підприємства ТОВ "Адоніс" за своєю організаційно-правовою формою є товариством з обмеженою відповідальністю. Підприємство розташоване у с. Менделеєвка, вул. Менделеєва 12, Нікопольського району Дніпропетровської області. Форма власності: приватна. Організаційно-правова форма: ТОВ. Зареєстровано Нікопольською райдержадміністрацією 15 березня 2000 року. Товаpиство є правонаступником Колективного сільськогосподарського підприємства КСП "Пpогpес" і приймає майнові права та обов'язки цього підприємства в обсягах частини майна, що перейшла до Товариства на пiдставі реорганізації КСП "Прогрес". ТОВ "Адоніс" створене згідно з декретом Кабінету Міністрів "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі" від 17.05.1993 року №51-93. Головний напрямок Мендлеєвського району в сільському господарстві – зерновий та розвиток тваринництва. Серед польових землеробських культур переважають хлібні злаки. Ґрунтовий покрив сформований зонально. Виділяють дві основні зони: зона типових чорноземів і зона звичайних чорноземів. Так, кращі в області ґрунту – чорноземи типові займають 51.6% площі ріллі колгоспів і радгоспів. Клімат області характеризується жарким і сухим літом, помірковано холодною зимою з не стійким сніжним покривом і добре вираженими перехідними сезонами. Що стосується загальної обстановки по питанню про економічну ефективність при виробництві сільськогосподарської продукції та стабілізації її рівня, то відповідь напрошується сам собою, а саме: у результаті множинних експериментів над країною і її громадянами зокрема, спостерігається загальний спад виробництва і, як наслідок, зменшення його економічної ефективності. У господарствах України, а так само й у Менделеєвському районі Дніпропетровської області на даний момент дуже складна обстановка з наявністю виробничих ресурсів, з матеріальним забезпеченням, люди, що працюють у селі, по багато місяців не одержують зарплати грошима (лише продукцією). Товариство є господарським товaриством y виді товариства з обмеженою відповідальністю та: 1.Створене громадянином України (Засновником), який є його єдиним Учасником. 2.С юридичною особою приватного права, тобто може мати відокремлене майно, може від свого іменi набувати майнові та особисті немайнові права, нести обов'язки, бути позивачем та відповідачем y суді, господарському та третейському судах. 3.У своїй господарській діяльності керується чинним Законодавством України, a також внутрішніми правилами, регламентами та іншими локальними актами Товариства, затвердженими y порядку, передбаченому чинним Законодавством. 4.Має правo від свого імені вчиняти будь-які не заборонені Законом правочини, в тому числі - договори, контракти тощо. 5.Приймає участь y зовнішньоекономічній діяльності i проводить експортно-імпортні операції як в Україні, так i за кордоном, включaючи товарообмінні, посередницькі та інші господарські операції. 6.Може самостійно або разом з іншими українськими i іноземними юридичнми особами та громадянами створювати на території України i за кордоном господарські товариства та інші підприємства з правами юридичної особи, aбo набувати участі в раніше створених підприємствах шляхом придбання акцій, часток та входити до об'єднань підприємств y встановленому Законом порядку. 7.Має право створювати дочірні підприємства, філії, представництва та інші відособлені підрозділи на території України та за кордоном. 8.Є власником належного йому майна, включаючи землі (володіє на підставі Державного акту земельною ділянкою, одержаною в порядку правонаступництва від КСП "Прогрес"), гроші, цінні папери, об'єкти інтелектуальної власності та інші об'єкти права власності, що визначені Законом. 9.Може мати поточний та інші рахунки в банківських установах в національній i іноземній валютах. 10.Має круглу печатку, штампи зi cвоїм найменуванням та реквізитами, a також фірмовий бланк, знаки для товарів i послуг та іншу атрибутику, зрaзки якої затверджуються Директором Товариства. 12.Відповідає за своїми зобов'язаннями yсім майном, яке належить йому на правi власності. Товариство не відповідає за зобов'язаннями Учасника Товариства, a Учасник Товариства несе відповідальність за зобов'язаннями Товариства лише в межах вартостi вкладу y Статутний капітал Товариства. 1.2. Структура підприємства, техніко-технологічна база та організація виробництва ТОВ "Адоніс" створене з метою задоволення суспільних та особистих соціально-економічних інтересів Учасника i членів Трудового колективу Товаpиства шляхом здійснення агропромислової діяльності, a caмe виробництво, переробка та реалізація сільськогосподарської продукції та іншої господарської діяльності у порядку, передбаченому чинним Законодавством України, чим і займає чинне місце і відіграє важливу роль в агропромисловому комплексі України. Цiлями діяльності Товариства є систематичне здійснення незабороненої Законами підприємницької діяльності, виконання робіт i надання послуг щодо ведення сільського господарства на території України та за кордоном, з метою одержання прибутку на вкладений капітал Учасника за рахунок застосування нових технологій, ефективного використання землі та високого рівня організації виробництва та продуктивності праці. Основнi види дiяльностi Товариства: Ш вирощування зернових, технічних та решти культур, не віднесених до інших класів рослинництва; Ш розведення великої рогатої худоби; Ш розведення свиней; Ш промислове виробництво риби; Ш виробництво неочищеної олії та жирів; Ш виробництво борошна; Ш неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; Ш роздрібна торгівля на ринках. ТОВ "Адоніс" є виробничим підприємством, що здійснює свою діяль-ність на основі господарського розрахунку і самоокупності, має власний баланс. Предметом економічної діяльності Товариства є:  агропромислова діяльність: закупівля y фізичних і юридичних осіб, вирощування, збирання i зберігання, переробка i реалізація сільсько-господарської продукції як власного виробництва, так i придбаної; здійснення операцій з давaльницькою сировиною;  виробництво продукції рослинництва i тваринництва, a також їі переробка і реалізація,звіроводство та здійснення маркетингу з цих видів сільськогосподарської діяльності;  виготовлення та реaлізація малогабаритної сільськогосподарської та промислової техніки, інструментів, дрібного інвентарю, предметів побуту аграрнопромислового призначення;  ветеринарне обслуговування худоби власного виробництва та інших агроформувань i фізичних осіб;  реалізація y порядку oптової торгівлі переважно продовольчим асортиментом будь- яких видів сільськогосподарської продукції, y тому числі ліцензованих;  переробка та реалізація відходів виробництва i напівфабрикатів аграрних підприємств;  посередництво в торгівлі корисними кополинами i хімікатами;  надання матеріально-технічної та агросервісної допомоги та посередницьких послуг іншим юридичним i фізичним особам по обробітку землі та збиранню врожаю;  виpобництво та реалізація: • технологічних ліній з переpобки сільськогосподарської та промислової продукції; • засобів малої механізації та запасних частин до сільськогосподарської та промислової техніки; • сільськогосподарського та промислового інвентарю і інструментарію; • автотранспортних засобів та запасних частин; • гербицідів, мінеральних добрив, насіння; • препаpaтів медичного та ветеринарного призначення; • племінної i робочої худоби та птиці; • комбікормів; • ветеринарних пpeпapaтів, зоотехнічних засобів та інших товарно- матеріальних цінностей сільськогосподарського призначення;  технічне обслуговування та ремонт автомобілів;  надання послуг iз збуту сільськогосподарської продукції, виробленої підприємством на товарному ринку; пошук партнерів, сприяння y встановленні робітничих контактів між українськими та зарубіжними діловими колами. ТОВ "Адоніс" у своїй виробничій структурі має таке майно, яке перейшло у його володіння від КСП "Прогрес": • свинарники; • коровник; • млин з обладненням для переробки зернових культур; • забійний цех; • цех для виготовлення комбікорму; • сільськогосподарська техніка: плуги, культиватори, сіялки, комбайни, трактори, вантажні машини, зерномолотилка, бульдозера. 1.3. Організаційна структура управління підприємством ТОВ "Адоніс" в своїй роботі використовує лінійний тип організації управління. Лінійний тип організаційної структури управління характеризується лінійними формами зв'язкy між ланками управління і, як наслідок, концентрацією всього комплексу функцій управління та вироблення управлінських дій в одній ланці управління. Сутність лінійного управління полягає в тому, щo очолює кожен виробничий підрозділ керівник (орган), який здійснює всі функції управління. Кожен працівник підрозділу безпосередньо підпорядковується тільки цьому керівнику (органу). B свою черту, останній є підзвітним вищому органу. Підлеглі виконують розпорядження тільки свого безпосереднього керівника. Вищий орган (керівник) не має права віддавати розпорядження робітникам, минаючи їх безпосереднього керівника (тобто реалізується принцип единоначальності керівництва). Окремі спеціалісти допомагають лінійному керівнику збирати та обробляти інформацію, аналізувати господарську діяльність, готувати управлінські рішення, але caмi вказівок та інструкцій керованому об'єкту не нaдають. Така схема підпорядкування i звітності є основою лінійного управління. При цьому ланки лінійного управління в цілому відповідають ланкам вироб-ництва, між якими встановлюються прості та чіткі взаємозв'язки ( рис. 1). Рис. 1 Лінійний тип організації структури управління Переваги лінійного типу управління: • встановлення чітких та простих зв'язків між підрозділами; • єдність і чіткість розпоряджень; • узгодженість дій виконавців; • підвищення відповідальності керівника за результати діяльності очолюваного підрозділу; • оперативність у прийнятті рішень; • отримання виконавцями пов'язаних між собою разпоряджень і завдань, забезпечених ресурсами; • особиста відповідність керівника за кінцеві результати діяльності свого підрозділу. Недоліки лінійного типу управління: • високі вимоги до керівника, який повинен мати різнобічні знання та досвіт з усіх функцій управління і сфер діяльності, що в свою чергу обмежує його можливості, щодо ефективного управління організацією; • перевантаження інформацією, великий потік документації, безліч контактів з підлеглими, вищими та суміжними організаціями; • відсутність спеціалістів з окремих функцій управління; • невідповідальність зростаючим вимогам сучасного виробництва. 1.4. Основні показники діяльності підприємства Основні фінансово-економічні показники ТОВ "Адоніс" наведені в таблиці №1. Показники 2005 2006 2007 Відхилення абс відн Обсяг реалізованої продукції, тис. грн 2324.6 2647.5 3196.9 +872,3 136% Вартість основних фондів, тис. грн 773 1535 1955.5 +1182,5 253% Вартість оборотних фондів, тис. грн 348 246 370 +22 11% Рентабельність активів, % 5 37 39 +34 78% Рентабельність операційної діяльності, % 10 48 29 +19 29% Рентабельність власного капіталу, % 6 42 40 +36 67% Чисельність працюючих, чол. 68 64 51 -17 75% Таблиця №1. Основні економічні показники підприємства Аналізуючи таблиці 1 видно, що ТОВ "Адоніс" значно прискорює темп росту виробництва при тому воно зменьшило чисельність працівників. Збільшився обсяг реалізованої продукції порівняно 2007 рік до 2005 року на 872.3 тис. грн., т.б. на 136%; вартість основних фондів на 1182.5 тис.грн., т.б на 253%; вартість оборотних фондів на 22 тис. грн., т.б. на 11%; прицьому чисельність працюючих зменьшилася на 17 чоловік, т.б. на 25%. Взагалом по підприємству рентабельність значно збільшилась порівняно з 2005 роком, але за 2007 рік вона помітно зменьшилась відносно до 2006 року. ТОВ "Адоніс" є постачальником м'яса, зернових культур, основна частина зернових культур направлена на вигодовування тварин, розрахунок з арендаторами за надання земельних ділянок ( обща площа 1000 га). Основними споживачами м'яса, т. б. партнерами є "Глобінський м'ясокомбінат" Полтавської області, "Дніпровські ковбаси" Новомосковської області, "Золочівський м'ясокомбінат" Львівської області. Нажаль, на сьогоднішній день потужності підприємства використовуються лише на 55%. Це спричинено різким зменшенням обсягу заготівлі ВРХ і свиней за рахунок зменшення поголів’я у господарствах. Випуск основних видів продукції за 2005-2007 рр. подаються в таб. № 2. Найменування Обсяг виготовленної продукції 2005 2006 2007 Продукція рослиництва: пшениця, ц 13919 11281 7167 ячмінь, ц 4733 8180 1298 горох, ц 689 827 - соняшник, ц 3100 2593 1680 Продукція тваринництва: велика рогата худоба, гол. 8 - - свині, гол 1600 2081 2108 Таблиця №2. Основні види продукції З даних таблиці 2 видно, що за остані ріки обсяг виробництва продукції підприємства різко впав, а саме зменшилося вирощування зернових культур і припинилося вигодовування ВРХ, проте збільшилося поголів'я свиней. 2. Характеристика основних фондів підприємства 2.1. Склад, стан та рух фондів Основні фонди – це економічна форма сукупності матеріально-речових цінностей, що діють протягом тривалого періоду, які цілком і в незмінній натуральній формі споживаються у виробничих і невиробничих процесах і постійно втрачають свою вартість по частинам, переносячи її на готову продукцію. Вони характеризують рівень розвитку продуктивних сил, матеріальною основою організаційно-технологічних процесів. Зростання основних фондів, якісне вдосконалення конкретних видів засобів праці, поліпшення виробничої і галузевої структур та ефективне використання їх в усіх галузях виробництва є важливою передумовою створення матеріально-технічної бази, підвищення продуктивності праці і зростання матеріального добробуту населення. За роллю у процесі виробництва і способом перенесення вартості на створюваний продукт засоби виробництва поділяють на засоби праці і предмети праці. Засоби праці (трактори, комбайни, будівлі) тривалий час беруть участь у процесі виробництва, зберігаючи при цьому натуральну форму, поступово зношуються і частинами переносять свою вартість на вироблену продукцію. Предмети праці (насіння, корми, пальне) беруть участь в процесі праці протягом одного виробничого циклу і свою вартість повністю переносять на заново створений продукт. За характером участі у виробництві основні фонди поділяються на виробничі і невиробничі основні засоби та виробничі основні фонди несільськогосподарського призначення. До виробничих належать засоби, які безпосередньо пов’язані з виробництвом, переробкою і реалізацією продукції. Розрізняють виробничі основні фонди сільськогосподарського призначення, які використовують у сільськогосподарському виробництві, і несільськогосподарського призначення, тобто фонди підсобних підприємств, торгівлі, громадського харчування. Невиробничі основні засоби безпосередньої участі у виробництві не беруть. Це об’єкти житлово-комунального господарства, школи, лікарні, дитячі дошкільні заклади. Основні фонди сільськогосподарського призначення поділяються на такі групи(види): 1) будівлі; 2) споруди; 3) передавальні устаткування; 4) машини і обладнання – всього у тому числі: а) силові машини і обладнання, з них трактори; б) робочі машини і обладнання, з них комбайни та інші сільсь-когосподарські машини і знаряддя, вимірювальні і регулювальні прилади, пристрої і лабораторне обладнання; 5) транспортні засоби, з них автомобілі вантажні; 6) виробничий і господарський інвентар; 7) робоча худоба; 8) продуктивна худоба; 9) багаторічні насадження, з них молоді насадження, полезахисні лісові смуги; 10) капітальні витрати на поліпшення земель(без споруд); 11) інструмент та інші основні засоби. Крім того, основні виробничі фонди поділяють на фонди рослинництва, тваринництва та загального призначення (які беруть участь у виробництві як рослинницької, такі тваринницької продукції). Для того щоб вивчити структуру товарної продукції, розміри землекористування, зайнятість працівників, необхідно виповнити таблиці. Напрямок спеціалізації характеризується структурою і складом товарної продукції за 2005 - 2007 роки (табл.3) Галузі і види продукції 2005 2006 2007 В середн за три роки тис. грн. структура, % тис. грн. структура, % тис. грн. структура, %.. тис. грн. структура, % Продукція рослинництва разом, в тому числі: 366.9 15.8 789.2 29.8 1236.8 38.7 797.6 28.1 - зерно; 200.8 8.6 537 20.3 653 20.4 463.6 16.45 - соняшник; 157.2 6.8 238.9 9.0 570.8 17.9 322.3 11.16 Інша продукція рослинництва 8.9 0.4 13.3 0.5 13 0.4 11.7 0.4 Продукція тваринництва разом, в тому числі: 1955.9 84.2 1853.6 70.2 1960.1 61.3 1923.2 71.9 - велика рогата худоба; 1.7 0.1 22.4 0.8 - - 8 0.3 - свині; 1952.8 84.0 1819.6 68.7 1960.1 61.3 1910.8 71.3 Інша продукція тваринництва 1.4 0.1 20.8 0.7 - - 7.4 0.3 Разом по господарству 2324.6 100,0 2647.5 100,0 3196.9 100,0 2723 100,0 Таблиця 3.Структура і склад товарної продукції в ТОВ "Адоніс". Згідно таблиці 3 можна зробити такі висновки, що структура товарної продукції в середньому за три роки продукції рослинництва склала – 28.1%, в тому числі: зерно – 16.45%, соняшник – 11.16%, а інша продукція рослинництва склала – 0.4%. Товарна продукція тваринництва в середньому за три роки склала – 71.9%, в тому числі: велика рогата худоба – 0.3%, свині – 71.3%, а інша продукція тваринництва – 0.3%. Можна зробите таке зауваження, що в порівнянні з 2005 по 2007 роки структура товарної продукції значно, подекуди, збільшилося. Зробивши загальні висновки можна сказати, що господарство як в галузі рослинництва, так і в галузі тваринництва є прибутковим. Але більш прибутковим є продукція рослинництва. В цілому за три роки в ТОВ "Адоніс" вартість продукції рослинництва збільшилась на 430.7 тис.грн. А в загалі по господарству – 398.4 тис.грн.. 2.2. Ефективність використання фондів Основними джерелами даних для економіко-статистичного аналізу ефективності виробництва є річні звіти сільськогосподарських підприємств, оперативна статистична звітність, данні первинного і бухгалтерського обліку, а також спеціальні статистичні спостереження. Джерелами даних про основні засоби є періодична та разова статистична звітність. Важливим джерелом статистичної інформації є переписи і спеціальні обліки сільськогосподарських машин та знарядь. Забезпеченість основними фондами та їх використання характеризують слідуючи показники: розмір та структура основних виробничих фондів, динаміка основних фондів, озброєність праці основними фондами (фондоозброєність), розмір та структура енергетичних засобів, забезпеченість тракторами, комбайнами, іншими сільськогосподарськими машинами, фондовіддачі, фондомісткості. Фондоозброєність праці знаходиться діленням середньорічної повної початкової вартості основних виробничих засобів сільськогосподарського призначення на середньорічну чисельність працівників, зайнятих в сільськогосподарському виробництві. Фондоозброєність праці 2005 рік = 701,5/68 =10,32 Фондоозброєність праці 2006 рік = 1154/64 = 18,03 Фондоозброєність праці 2007 рік = 1745,25/51 = 34,22 Фондовіддача в сільському господарстві визначається, як відношення вартості валової сільськогосподарської продукції до середньорічної вартості основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення (виробнича фондовіддача). Розмір цього показника залежить як від виходу, так і від розміру і складу основних засобів. Так, недостача окремих видів основних засобів, наприклад збиральної техніки, складських приміщень, позначається на використанні інших їх видів у виробництві та збереженні продукції. Фондовіддача 2005 рік = 2324,6/701,5= 3,31 Фондовіддача 2006 рік = 2647,5/1154 = 2,29 Фондовіддача 2007 рік = 3196,9/1745,25= 1,83 Фондомісткість в сільському господарстві визначається як відношення середньорічної вартості основних виробничих засобів сільськогоспо-дарського призначення з розрахунку на 100 грн. до вартості валової сільськогосподарської продукції. В процесі аналізу цей показник можна розкласти по видам фондів, що дає змогу конкретизувати висновки і порівняти фактичну фондомісткість з плановою, нормативною. Фондомісткість 2005 рік = 701,5/2324,6 = 0,30 Фондомісткість 2006 рік = 1154/2647,5 = 0,44 Фондомісткість 2007 рік = 3196,9/1745,25 = 1,83 Показники фондовіддачі та фондомісткості обернено пропорційні. Залежно від того, вартість яких виробничих фондів (основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення або всіх основних фондів) використано в розрахунках, фондовіддача може бути виробничою і повною. Щоб прослідити динаміку забезпечення виробничими ресурсами і роз-міри підприємства необхідно зробити розрахунки, які зроблені в таблиці 4. Показники 2005р. 2006р. 2007р. 2007р. до 2005р., % Загальна земельна площа, га. в тому числі : 994,26 973,0 957,5 96,30 - рілля 928,46 907,0 957,5 103,13 - пасовища 65,8 66,0 - 100,30 Середньорічна чисельність праців зайнятих в с/г чол. 68 64 51 75 Середньорічна вартість осн засобів тис, грн: 701,5 1154 1745,25 248,79 Фондоозброєність, тис.грн. 10,32 18,03 34,22 331,59 Фондомісткість, тис. грн. 0,30 0,44 1,83 610 Фондовіддача, тис. грн. 3,31 2,29 1,83 55,29 Таблиця 4. Динаміка показників забезпеченості виробничими ресурсами і розміри підприємства. Згідно таблиці 4 можна прослідити, що загальна земельна площа по господарству зменшилась на 36,76 га, тобто у 2005 році вона склала 994,26 га, а у 2007 році – 957,5 га, тобто зменшилась на 4% . В наслідок цього відбувається зниження сільськогосподарських угідь. Також можна виявити що, середньорічна чисельність працівників нажаль зменшилась у 2005 році вона склала 68 чол., а в 2007 році – 51 чол., тобто на 17 чол. Середньорічна вартість основних виробничих фондів зросла, в порівняні з 2005 роком на 1043,75 тис.грн., тобто на 148%, в тому числі основні виробничі засоби сільськогосподарського призначення. Вартість оцінки основних засобів дає можливість розрахувати показники їх руху та відображення зросту надходження, вибуття належності(знос), інтенсивності обновлення та інше. Показники зросту характеризують темпи розширення основних засобів в результаті їх зміни і розраховуються співвідношенням вартості основних засобів на кінець аналізуємого періоду до їх вартості на початок аналізованого періоду. Коефіцієнт зросту (2005) = 773/631 = 1,23 Коефіцієнт зросту (2006) = 1535/773 = 1,99 Коефіцієнт зросту (2007) = 1955,5/1535 = 1,27 Показники надходження (введення) основних засобів показує інтенсивність їх обновлення та розраховуються співвідношенням вартості основних засобів, що надійшли на протязі аналізованого періоду до їх вартості на кінець даного періоду. Коефіцієнт надходження (2005) = 142/773 = 0,18 Коефіцієнт надходження (2006) = 762/1535 = 0,50 Коефіцієнт надходження (2007) = 451,4/1955,5 =0,003 Показники оновлення основних фондів розраховується співвідношенням вартості нових фондів до вартості фондів на кінець аналізованого періоду. Показники вибуття основних засобів показує інтенсивність їх вибуття і розраховується співвідношенням вартості основних засобів, що вибули на протязі аналізуємого періоду до їх вартості на його початок. Коефіцієнт вибуття (2007) = 30,9/1535 = 0,02 Співвідношення між показниками обновлення і вибуття основних засобів показує ступінь інтенсивності їх обновлення. Додатковими показниками стану основних фондів є коефіцієнт зносу та коефіцієнт придатності. Коефіцієнт зносу розраховується відношенням суми зносу до балансової вартості основних засобів. Коефіцієнт зносу (2005) = 204/773 = 0,264 Коефіцієнт зносу (2006) = 295/1535 = 0,19 Коефіцієнт зносу (2007) = 489,5/1955,5 = 0,25 Коефіцієнт придатності розраховується відношенням залишкової вартості до балансової вартості основних засобів. Коефіцієнт придатності (2005) = 569/773 =0,736 Коефіцієнт придатності (2006) = 1240/1535 =0,81 Коефіцієнт придатності (2007) = 1466/1955,5 = 0,75 Сума показників коефіцієнта зносу та коефіцієнта придатності повина дорівнювати 1. 2005 рік - 0,264+0,736 = 1 2006 рік - 0,19+0,81 = 1 2007 рік - 0,25+0,75 = 1 Річна вартість основних фондів розраховується по формулі: ОФ (2005) = (534+568)/2 = 551 ОФ (2006) = (569+1240)/2 =904,5 ОФ (2007) = (1240+1466)/2 =1353 З розрахунків видно, що вартість основних засобів виробницта сутєво збільшилась порівняно з 2005 роком. 3. Характеристика обігових коштів підприємства 3.1. Склад і структура обігових коштів Оборотні фонди підприємства мають матеріально-речову та вартісну форми. У практиці планування і обліку господарської діяльності до складу оборотних фондів включають: виробничі запаси; незавершене виробниц-тво та напівфабрикати власного виготовлення; видатки майбутніх періодів. Виробничі запаси становлять найбільшу за величиною частину оборотних фондів. До них відносяться запаси сировини, основних і допоміжних матеріалів, покупних напівфабрикатів, палива і пального, тари, ремонтних деталей і вузлів, малоцінних інструментів, господарського інвентаря (реманенту) та інших предметів, а також аналогічних предметів, що швидко спрацьовуються. Незавершене виробництво — це предмети праці, обробка (переробка) яких не завершена у тому або іншому виробничому підрозділі підприємства. Вони перебувають безпосередньо на робочих місцях або ж у процесі транспортування від одного робочого місця до іншого. До напівфабрикатів власного виготовлення відносять ті предмети праці, що повністю оброблені (перероблені) у даному виробничому підрозділі підприємства, але потребують подальшої обробки в інших підрозділах (наприклад, поковки, штамповки, відливки та інша продукція заготовчого виробництва). Видатки майбутніх періодів являють собою грошові витрати, що мають місце у даному періоді часу, але відшкодовуються за рахунок собівартості продукції у наступні періоди. До них відносяться витрати на підготовку виробництва, освоєння випуску нових виробів, раціоналізацію і винахідництво, придбання науково-технічної та економічної інформації, передплату періодичних видань тощо. Оборотні виробничі фонди містять у собі: • Предмети праці (сировину, основні матеріали і покупні напівфабри-кати, допоміжні матеріали, паливо, тара, запасні частини і т.п.); • Засоби праці із малим терміном служби (малоцінні, швидкознос. предмети й інструменти); • Незавершене виробництво і напівфабрикати власного виготовлення (предмети праці, що вступили у виробничий процес: матеріали, деталі, вузли і вироби, що знаходяться в процесі обробки чи зборки, а також напівфабри-кати власного виготовлення не закінчені повністю виробництвом). • Витрати майбутніх періодів (нематеріальні елементи оборотних фондів, що включають витрати на підготовку й освоєння нової продукції які виробляються в даному періоді, але відносяться на продукцію майбутнього періоду; наприклад, витрати на конструювання і розробку технології нових видів виробів, на перестановку устаткування). До фондів обігу відносяться : • Кошти підприємства, вкладені в запаси готової продукції, товари відвантажені, але не оплачені; • Кошти в розрахунках; • Грошові кошти в касі і на рахунках. Розмір оборотних коштів, зайнятих у виробництві, визначається в основному тривалістю виробничих циклів виготовлення виробів, рівнем розвитку техніки, досконалістю технології й організації праці. Сума засобів обігу залежить головним чином від умов реалізації продукції і рівня організації системи постачання і збуту продукції. За джерелами формування оборотні кошти поділяються на власні і залучені. Власні оборотні кошти – це кошти, що постійно знаходяться в розпорядженні підприємства і сформовані за рахунок власних ресурсів (прибуток і ін.). У процесі руху власні оборотні кошти можуть заміщатися коштами, що є по суті частиною власних, авансованих на оплату праці, але тимчасово вільними (у зв'язку з одноразовістю виплати заробітної плати). Ці кошти називаються прирівняними до власних, або стійкими пасивами. Залучені оборотні кошти - кредити банку, кредиторська заборгованість та інші пасиви. Залежно від методів планування оборотні кошти поділяються на нормовані та ненормовані. Необхідність розподілу оборотних коштів на нормовані й ненор¬мовані випливає з економічної доцільності досягнення найліпших результатів за найменших витрат. Встановлення нормативів за окремими статтями оборотних коштів уможливлює забезпечення безперервної діяльності підприємства за умови оптимальних вироб¬ничих запасів, розмірів незавершеного виробництва, залишків гото¬вої продукції. До нормованих оборотних коштів належать оборотні кошти у виробничих запасах, незавершеному виробництві та витратах май¬бутніх періодів, у залишках готової продукції на складах підпри¬ємств. Ненормовані оборотні фонди включають фонди обігу за винят¬ком готової продукції на складі. Виробничі запаси створюються на підприємстві для забезпечен¬ня безперервного процесу виробництва і реалізації продукції. У складі виробничих запасів найбільшу питому вагу мають сировина, матерiали й покупнi напiвфабрикати. Процес розрахунку обігових кошт, потребуємих підприємству для нормального виробництва продукції називається нормуванням обігових коштів. Норматив власних оборотних коштів у виробничих запасах визначається шляхом множення денної потреби у певному виді матеріальних ресурсів на норму запасу дня: Нв з = Д*Здн (3.1) Незавершене виробництво – один з найважливіших напрямків авансу-вання оборотних коштів. Питома вага в промисловості перевищує 20 % загальної вартості оборотних коштів. Незавершеним виробництвом уважають незавершене виготовлення продукції на всіх стадіях виробничого процесу з моменту першої операції і до здачі готової продукції на склад. Його обсяг залежить від типу виробництва, тривалості виробничого циклу, розподілу витрат протягом виробничого циклу. Норматив оборотних коштів для незавершеного виробництва визначається за формулою: Ннз в = (Ср*Тц*Кнз)/360 (3.2) де Ннз в – норматив власних оборотних коштів у незавершаному виробництві, Ср – собівартість річного випуску продукції, Тц – тривалість циклу виготовлення продукції, Кнз – коефіцієнт наростання затрат. Коефіцієнт наростання затрат – це відношення втрат у незавершеному виробництві до всієї собівартості готової продукції. Кн в= (См+0,5*Сд)/Св п (3.3) де Кнз – коефіцієнт наростання затрат, См – витрати в собівартості продукції, Сд – решта супутніх витрат, Св п - виробнича собівартість виробу. До готової продукції належать вироби, завершені виробництвом, прийняті технічним контролем підприємства і здані на склад або прийняті замовником, відповідно до затвердженого порядку приймання продукції. Обсяги готової продукції на складі мають бути оптимальними щодо тривалості виробничого циклу, умов реалізації продукції і порядку її оплати. Норматив оборотних коштів для готової продукції визначається як добуток норми оборотних коштів у днях і одноденного випуску товарної продукції в плановому році за виробничою собівартістю: Нгп = Вд*Здн (3.4) Тепер розглянемо показники ефективності використання оборотних коштів в данних таблиці 5. Показник 2005 2006 2007 Відх % Норматив власних оборотних коштів у виробничих запасах 19,188 20,763 43,48 44 Норматив оборотних коштів для незавершеного виробництва 2433,922 2180,853 3331,492 73 Норматив оборотних коштів для готової продукції 13,371 12,363 35,647 37 Згідно розрахунків таблиці 5 видно, що норматив власних оборотних коштів у виробничих запасах збільшився порівняно з 2005 роком на 24,292 грн., т.б. на 44%. Норматив власних оборотних коштів у незавершеному виробництві збільшився на 897,57 грн., т.б. на 73%. Норматив оборотних коштів для готової продукції збільшився на 22,276грн., т.б. на 37%. 3.2. Ефективність використання обігових коштів Для характеристики ефективності використання оборотних кош¬тів на підприємствах використовуються різноманітні показники, найважливішим з яких є швидкість обертання. Коефіцієнт оборотності оборотних коштів – характеризує кількість оборотів оборотних коштів за визначений період: Коб = РП/Ссноз (3.5) де Коб – коефіцієнт оборотності (оборот/рік), РП – реалізована продукція, Сзноз – середньорічні залишки нормованих оборотних засобів. Коб 2005 рік = 2324,6/729=3,189 Коб 2006 рік = 2647,5/621=4,263 Коб 2007 рік = 3196,9/993=3,219 Коефіцієнт завантаження оборотних коштів є оберненим до коефіцієнта обертання показником і визначається за формулою: К зав = Сзноз/РП (3.6) де Кзав — коефіцієнт завантаження оборотних коштів, Сзноз – середньорічні залишки нормованих оборотних засобів. Він характеризує участь оборотних коштів у кожній гривні реалізованої продукції. Що менше оборотних коштів припадає на 1 грн. обороту, то ліпше вони використовуються. К зав 2005 рік = 729/2324,6=0,314 К зав 2006 рік = 621/2647,5=0,235 К зав 2007 рік = 993/3196,9=0,311 Тривалість обертання коштів — це синтетичний показник, здат¬ний відображати одночасно результати процесу матеріального від¬творення — обсяг реалізації створених товарів і наданих послуг за даний період — і ефективність використання в цьому процесі мате¬ріальних засобів і коштів. Тривалість одного обороту (днів) розраховується по такій формулі: Тоб = 360/ Коб (3.7) Тоб 2005 рік = 360/3,189=112 Тоб 2006 рік = 360/4,263=84 Тоб 2007 рік = 360/3,219=112 де Тоб – тривалість обертання, Коб – коефіцієнт оборотності. На підставі вищеперелічених розрахунків можна зробити аналіз стану оборотних коштів на підприємстві значною мірою суттєво не змінився, незначне коливання можна спостерігати в 2006 році, а взагалі ефективність використання обігових коштів, можна сказати незмінилася за 2005 – 2007 роки. 4. Персонал та оплата праці на підприємстві 4.1. Чиселіність персоналу ТОВ "Адоніс" розташоване у с. Менделеєвка, тому там працюють переважно сільські трудові ресурси. Трудові ресурси села - це частина сільського населення, що володіє здібностями до суспільно корисної праці в усіх сферах людського буття, включаючи демографічний аспект, тобто здатність селян до самовідтворення. Критерієм кількісного визначення трудових ресурсів виступають встановлені законодавством межі працездатного віку населення. Згідно з чинним законодавством, за віковим критерієм до трудових ресурсів належать чоловіки віком 16-59 років і жінки віком 16—54 років, за винятком інвалідів І і II груп цього віку. Виходячи з цього для визначення абсолютної кількості трудових ресурсів сільського населеного пункту, сільської ради, адміністративного району, області, країни в цілому за віковим критерієм необхідно чисельність чоловіків і жінок працездатного віку, що постійно проживають у сільській місцевості, зменшити на кількість інвалідів І і II груп, трактористів-машиністів віком 55-59 років, доярок і свинарок віком 50-54 років, учасників аварії на Чорнобильській АЕС, що мають пільгові умови виходу на пенсію. Інформаційною базою для визначення абсолютного розміру трудових ресурсів села на мікрорівні (населений пункт – сільська рада — адміністра-тивний район) виступає сільрадівська звітність (форма № 9 "с") про чи-сельність наявного сільського населення станом на 1 січня року, а також дані оперативного обліку населення в сільських радах, підприємствах і організа-ціях, розташованих у сільській місцевості, про чисельність працівників. Показники 2005р. 2006р. 2007р. 2007р. до 2005р.,% Середньорічна чисельність праців зайнятих в с/г чол. 68 64 51 75 у тому числі в рослиництві 52 44 31 59.6 в тваринництві 16 20 20 125 Табл. 6. Чисельність працівників ТОВ "Адоніс" З даних таблиці 6 видно, що середньооблікова чисельність працівників зайнятих у с/г зменшилась на 17 чоловіків, т.б. 25% порівняно з 2005 роком, прицьому в тваринництві збільшилась на 25%, а в рослинництві зменьшилась на 40.4%. Чисельність працівників основних працівників на підприємстві розраховується по формулі: Чр = Тв пр /(nдн*tзм) (4.1) де Тв пр – трудомісткість трудової програми, nдн – кількість працюючих днів, tзм – тривалість зміни. Чр 2005 рік = 171000/1808=94 Чр 2006 рік = 104000/1808=57 Чр 2007 рік = 880000/1808=47 4.2. Продуктивність праці Найбільш загальним та універсальним показником, який відо¬бражає ефективність використання трудових ресурсів (персоналу) підприємства є продуктивність праці робітників. В загальному розумінні продуктивність праці характеризує її результативність (плідність), тобто оцінює результат праці, отриманий на одиницю витрат, пов'язаних з використанням трудових ресурсів підприємства. У вузькому розумінні рівень продуктивності праці ви¬значається кількістю продукції (обсягом робіт чи послуг), що вироб¬ляються одним працівником за одиницю робочого часу (годину, змі¬ну, добу, місяць, квартал, рік) або кількістю робочого часу, що витрачається на виробництво одиниці продукції (виконання робіт чи послуг). Різноманітність підходів до визначення результату праці в торгів¬лі та оцінки розмірів використаних трудових ресурсів обумовила формування системи показників продуктивності праці(рис.2). Рис.2. Система показників продуктивності праці Продуктивність праці характеризується показниками середньорічного виробітку та трудомісткістю на одного працюючого. Ці показники прямо пропорційні одне одному. Середньорічний виробіток (тис. грн./осіб на рік) розраховується як від-ношення собівартості наданих послуг до чисельності працюючих. 2005 рік = 465/68=6,838 2006 рік = 618/64=9,656 2007 рік = 581/51=11,392 Середньорічна трудомісткість (тис. люд-год) розраховується, як від-ношення чисельності працюючих до собівартості наданих послуг. 2005 рік = 68/465=0,171 2006 рік = 64/618=0,104 2007 рік =51/581=0,088 Продуктивність праці (тис.грн./особу) розраховується, як відношення загального обсягу випуску продукції до кількості працюючих. 2005 рік =2324,6/68=34,185 2006 рік =2647,5/64=41,367 2007 рік =3196,9/51=62,684 Згідно розрахунків середньорічний виробіток збільшився порівняно з 2005 роком на 60%, середньорічна трудомісткість зменьшилась на 51%, а продуктивність праці взагалом збільшилась 54%. 4.3. Оплата праці на підприємстві Оплата праці — це будь-який заробіток, обчислений, як правило, в грошовому виразі, який за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу або надані послуги. Заробітна плата – це винагорода обчислена як правило в грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або вповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу. В основу організації заробітної плати покладена тарифна система, що являє собою сукупність нормативів, за допомогою яких диференціюється та регулюється оплата праці робітників. Основними вимірниками результатів (затрат) праці є кількість виготовленої продукції (обсяг наданих послуг) належної якості або витрачений робочий час, тобто кількість днів (годин), протягом яких працівник фактично був зайнятий (працював) на підприємстві. Середньорічна заробітна плата на одного працюючого розраховується як відношення річного фонду заробітної плати до чисельності працюючих на підприємстві. В таблиці 7 наведені загальні витрати за рік по оплаті праці. Показники 2005р. 2006р. 2007р. 2007р. до 2005р., % Середньорічна чисельність праців зайнятих в с/г чол. 68 64 51 75 Витрати на оплату праці, тис. грн. 465.0 618.0 581.0 125 Середньорічна з/п на одного працівника, тис.грн. 6,84 9,66 11,39 166 Табл. 7. Витрати по оплаті праці працівникам ТОВ "Адоніс" Аналізуючи данні таблиці 6 можна зробити висновки, що незважаючи на зменьшення працівників на 17 чоловік, т.б. на 25%. Витрати на оплату праці збільшилась на 116 тис. грн., т.б. на 25% порівняно з 2005 роком, прицьому середньорічна заробітна плата на одного працівника зросла на 4,55 тис. грн., т. б. на 66%. 5. Фінансові результати та ефективність діяльності підприємства 5.1. Витрати і собівартість продукції Собівартість продукції – це грошова форма витрат підготовку її виробництва, виготовлення і збут. Відображаючи рівень витрат на виробництво, собівартість комплексно характеризує ступінь використання усіх ресурсів підприємства, а значить, і рівень техніки, технології та організації виробництва. Чим краще працює підприємство, інтенсивніше використовує виробничі ресурси, успішніше удосконалює техніку, технологію і організацію виробництва, тим нижча собівартість продукції. Тому собівартість є одним з важливих показників ефективності виробництва. Собівартість продукції має тісний зв'язок з її ціною. При обчисленні собівартості продукції важливе значення має визначення складу витрат, які в неї включаються. Як відомо, витрати підприємства відшкодовуються за рахунок двох власних джерел: собівартості і прибутку. Тому питання про склад витрат, які включаються у собівартість, є питання їх розмежування між зазначеними джерелами відшкодування. Загальний принцип цього розмежування полягає в тому, що через собівартість повинні відшкодовуватися витрати підприємства, що забезпечують просте відтворення усіх факторів виробництва; предметів, засобів праці, робочої сили і природних ресурсів. Відповідно до цього у собівартість продукції включаються витрати на: • дослідження ринку і виявлення потреби у продукції; • підготовку і освоєння нової продукції; • виробництво, включаючи витрати на сировину, ,матеріали, енергію, амортизацію основних фондів, оплату праці персоналу; • обслуговування виробничого процесу і управління ним; • збут продукції (пакування, транспортування, реклама, комісійні витрати і т. п.); • розвідку, використання і охорону природних ресурсів (витрати на геологорозвідувальні роботи, плата за воду, деревину, витрати на рекультивацій земель, охорону повітряного, водного басейнів); • набір і підготовку кадрів; • поточну раціоналізацію виробництва (удосконалення технології, організації виробництва, праці, підвищення якості продукції), крім капітальних витрат. За способом обчислення на окремі різновиди продукції витрати поділяються на прямі й непрямі. Прямі витрати безпосередньо пов'язані з виготовленням певного різновиду продукції і можуть бути обчислені на її одиницю прямо. Якщо виготовляється один різновид продукції, усі витрати — прямі. Непрямі витрати не можна безпосередньо обчислити на окремі різновиди продукції, бо вони пов'язані з виготовленням різних виробів (зарплата обслуговуючого і управлінського персоналу, утримання і експлуатація будов, споруд, машин тощо). Поділ витрат на прямі та непрямі залежить від рівня спеціалізації виробництва, його організаційної структури, нормування і обліку. Зростання частки прямих витрат у загальній сумі підвищує точність обчислення собівартості одиниці продукції, зміцнює економічні основи управління. Залежно від зв'язку з обсягом виробництва витрати поділяються на постійні й змінні. Постійні витрати є функцією часу, а не обсягу продукції. Їх загальна сума не залежить від кількості виготовленої продукції в певних межах. Лише при істотних змінах обсягу виробництва, наслідком яких є зміни виробничої і організаційної структури підприємства, стрибкоподібно міняється величина постійних витрат, після чого вона знову залишається постійною. До постійних належать витрати на утримання і експлуатацію будов і споруд, організацію виробництва, управління. На практиці до групи постійних відносять також витрати, які неістотно змінюються внаслідок зміни обсягу виробництва, тому їх називають умовно-постійними. Змінні витрати — це витрати, загальна сума яких за певний час залежить від обсягу виготовленої продукції. Розглянемо детально всі види витрат на основному виробництві ТОВ "Адоніс" в таблиці 8. Елементи витрат 2005р. 2006р. 2007р. рослин тварин рослин тварин рослин тварин Витрат на оплату праці 150,0 125,0 214,9 289,0 243,3 222,9 Відрах. на соц. заходи 17,7 15,0 21,0 20,5 51,7 42,2 Матер. витрати, які увійшли в собівартість продукції 582,3 1140,3 455,2 940,7 553,4 1585,5 у тому числі: насіння та посадков. матеріал 112,0 х 60,1 х 121,8 х корми - всього х 1045,3 х 807,5 х 1373,3 з них корми покупні х 329,0 х - х 732,7 мінеральні добрива 162,0 х 202,1 х 160,4 х нафтопродукти 160,3 37,0 - - 128,5 67,8 електроенергія 7,0 - 11,6 14,1 5,7 22,4 паливо - - 108,7 46,3 5,4 1,9 запас. частини, ремонт. та буд. матеріали для ремонту 134,0 57,0 72,7 72,8 131,6 56,9 Амортизація основних засобів 98,0 9,0 68,4 23,0 150,3 43,7 Ін. витрат (включаючи плату за оренду) 122,7 12,0 107,7 39,1 223,3 77,4 у тому числі оренд. плата за: земельні частки (паї) 86,8 х 103,6 х 164,6 х майнові паї 3,0 12,0 4,1 10,0 10,9 - Усього витрат 970,7 1301,3 867,2 1312,3 1222,0 1971,7 Табл. 8. Витрати на основне виробництво ТОВ "Адоніс" Тепер згідно таблиці 7 можемо розрахувати відношення витрат на основне виробництво 2007роки до витрат 2005 року і побачимо, що витрати на основне виробництво порівняно за три роки збільшилося в рослинництві на 26%, а в тваринництві на 52%, а це веде за собою зменьшення прибутку підприємства. 5.2. Формування і розподіл прибутку Прибуток — це показник, що формується на мікрорівні. Прибу¬ток на-родного господарства — це результат діяльності окремих підприємств, галу-зей економіки, розвитку окремих сфер, структур¬них зрушень в економіці, змін в порядку обліку фінансових ре¬зультатів. На формування прибутку, як фінансового показника роботи підприєм-ства, що відбивається в бухгалтерському обліку, в офіційній звітності суб'єк-тів господарювання, впливає встановлений держа¬вою порядок формування витрат на виробництво продукції (робіт, послуг); обчислення й калькулю-вання собівартості продукції (робіт, послуг); визначення позареалізаційних прибутків і витрат; визна¬чення балансового (валового) прибутку. Показники 2005 2006 2007 1.Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції 2324,6 2647,5 3196,6 2. Собівартість реалізованої продукції 1887,3 1850,7 2825,2 3. Валовий прибуток від реалізації (р.1-р.2) 437,3 796,8 371,7 4. Адміністративні витрати 285,5 317,9 345,6 5. Собівартість реалізованої продукції з урахуванням адміністративних витрат (р.2+р.4) 2172,8 2168,6 3170,8 6. Прибуток від реалізації (р.1-р.5) 151,8 478,9 25,8 7. Інші операційні доходи - 630,2 1062,0 8. Прибуток від операційної діяльності (р.6+р.7) 151,8 1109,1 1087,8 9. Інші фінансові доходи 13,3 25,5 36,4 10. Прибуток від звичайної діяльності (р.8+р.9) 165,1 1134,6 1124,2 11. Податок на прибуток 4,9 4,9 4,9 12. Чистий прибуток (р.10-р.11) 160,2 1129,7 1119,3 13. Статутний капітал 7,0 7,0 7,0 14. Основні засоби 773,0 1535,0 1955,5 15. Середня чисельність працівників (чол.) 68 64 51 Табл.9. Показники формування прибутку ТОВ "Адоніс" за 2005 – 2007 рр. В таблиці 9 наведені показники формування прибутку ТОВ "Адоніс". Згідно даних таблиці 8 можно зробити висновок, що чистий прибуток підприємства за останні роки суттево зріс, майже в 7 разів, а саме на 959,1 тис. грн., при цьому збільшилась собівартість реалізованної продукції на 45%, також зменшилась чисельність працівників на 25%, а вартість основних засобів збільшилась майже на 105%. 5.3. Рентабельність діяльності Рентабельність - це найважливіша економічна категорія, що присуща всім підприємствам, що працюють на основі господарського розрахунку. Вона означає прибутковість підприємства і визначається шляхом зіставлення одержуваних результатів (прибутку, валового доходу) з витратами або невикористовуваними ресурсами. Будучи узагальнюючим показником економічної ефективності сільськогосподарського виробництва, рентабельність выдображує ефективність використання спожитих виробництвом ресурсів галузі – трудових, земельних і матеріальних, рівень керування й організації виробництва і праці, кількість, якість і результати реалізації продукції, можливості здійснення розширеного відтворення й економічного стимулювання працівників. Оцінку рентабельності господарської діяльності ТОВ “Адоніс” доцільно здійснювати за такими показниками: 1. Рентабельність використання активів визначають як частку від ділення балансового прибутку на суму середньорічної вартості власного капіталу. Ра = (Ф №2(р 170+200)/Ф №1(р 280п+280к)*0,5) *100% 2005 рік = 80,8/(1510+1684)*0,5=80,8/1597=0,05 2006 рік = 720,3/(1684+2211)*0,5=720,3/1947,5=0,37 2007 рік = 995,3/(2211+2917)*0,5=995,3/2564=0,39 2. Рентабельність власного капіталу визначають як частку від ділення прибутку на суму середньорічної вартості власного капіталу. Рв к= (Ф №2(р 170+ р 200)/Ф№1(р 380п+ р 380к)*0,5 ) *100% 2005 рік = 80,8/(1270+1332)*0,5=80,8/1301=0,062 2006 рік = 720,3/(1332+2135)*0,5=720,3/1733,5=0,415 2007 рік = 995,3/(2135+2857)*0,5=995,3/2496=0,398 3. Рентабельність операційної діяльності визначають як частку від ділення прибутку від операційної діяльності на повну собівартість проданих оборотних активів підприємства. Ро.д.= Ф №2 р. 100/( Ф №2 р. (040+ 070+ 080) + Ф№2 р 090)*100% 2005 рік = 151,8/(1887,3+285,5)=151,8/2172,8=0,007 2006 рік = 1068,9/((1850,7+317,9)+40,2)=1068,9/2208,8=0,484 2007 рік = 956,3/((2825,2+345,6)+131,8)=956,3/3302,6=0,289 Дані розрахунків показують, що в ТОВ “Адоніс” відбувається збіль-шення рівня рентабельності всього сільськогосподарського виробництва. Така тенденція просліджується в зв'язку зі значним збільшенням прибутку за три аналізованих роки на 959,1 тис. грн. Виходячи з вищенаведених розрахунків, можна сказати, що віддача коштів вкладених в активи у 2007 році була більше, ніж у 2005 році на 0,34%; також підвищилась рента-бельність власного капіталу на 0,336% і операційної діяльності – 0,282%. Оскільки показники рентабельності відбивають ефективність діяльності підприємства, то можна сказати, що у 2007 році підприємство працювало більш ефективно, ніж у 2005. Тобто підприємство у звітному 2007 році на кожну гривню власних коштів одержало 40 копійки прибутку, коли в 2005 році – 6 копійок. Підводячи підсумок даному розділу потрібно відзначити, що в ТОВ “Адоніс” в основному на показник рентабельності вплинула собівартість продукції, що як було встановлено раніше, збільшується з кожним роком. Ріст собівартості був викликан збільшенням ціни на пально-мастильні матеріали, отруйні хімікати, добрива, насіння й інші предмети і засоби праці, що необхідні для сільськогосподарського виробництва. 5.4. Проблеми та шляхи їх вирішення на підприємстві Найважливішим фактором і шляхом підвищення економічної рентабельності виробництва продукції рослинництва є подальше збільшення врожайності всіх сільськогосподарських і насамперед зернових культур. Ріст врожайності зернових культур стримується недостатньою інтенсивністю галузі, не дотриманням всіх елементів грунтозахисної системи землеробства, повільним освоєнням раціональних сівозмін і інтенсивних технологій, недоліками насінництва, відступом від вимог агротехніки оброблення культур. По оцінках українських вчених та економістів, приріст врожайності зернових культур при інтенсивній технології забезпечується за рахунок: раціонального застосування мінеральних добрив – на 30 –35%, використання інтенсивних сортів – на 15 –18%. Інше збільшення врожайності досягається за рахунок дотримання термінів і високої якості проведення усіх видів технологічних процесів оброблення зернових культур. Збільшення врожайності впливає не тільки на збільшення валових зборів зерна, але і на економічну ефективність його виробництва: продуктивність праці, собівартість, а отже і на рентабельність. Ріст врожайності зернових культур, як правило, зв'язаний з додатковими трудовими і матеріальними витратами на їхнє оброблення (у розрахунку на гектар посіву). Однак як показують практичні дослідження темпи росту врожайності і додаткових витрат неоднакові – врожайність росте швидше, ніж додаткові витрати праці і засоби. Тому з ростом врожайності скорочується трудомісткість виробництва і знижується собівартість зерна. Основним шляхом підвищення ефективності виробництва зерна, на мій погляд, є зниження собівартості підвищення загального розміру виручки. Збільшення загального розміру виручки можливо в основному за рахунок збільшення врожайності. Низька ціна зерна зв'язана з якістю реалізованої продукції. Для підвищення якості господарству необхідно підвищувати рівень агротехніки, вчасно проводити сівбу і збирання зерна, вчасно й у нормативних кількостях використовувати засоби захисту рослин, добрива, а також поліпшити організацію збуту продукції. Для зниження собівартості необхідно використовувати більш високоврожайні, районірованні сорти і насіння дуже гарної якості; впроваджувати інтенсивні технології, що ведуть до заощадження витрат праці і капіталу в розрахунку на одиницю продукції. По тваринництву картина динаміки показників рентабельності аналогічна і потребує подальшого підвищення ефективності виробництва. Ще однією причиною незадовільного стану на підприємстві є значна зношеність основних фондів. Для раціонального використання основних виробничих фондів необхідно провести заходи по поліпшенню використання основних виробничих фондів: - поліпшити використання та підвищити продуктивність землі на основі хімізації, меліорації та захисту від шкідливих впливів; - підвищити урожайність сільськогосподарських культур та продуктив-ність тварин на основі використання елітних сортів та порід; - впровадження комплексної механізації та автоматизації виробництва; - раціональне використання машинно-тракторного парку за рахунок підвищення якості робіт; - добитися режиму економічного використання ресурсного потенціалу. Основними шляхами ефективного використання основних виробничих фондів є удосконалення їх структури. З підвищенням питомої ваги машин, обладнання та транспортних засобів фондовіддача зростає. Необхідно знизити матеріаломісткість продукції, дотримуватися режиму економії та ощадливості. Висновок Зараз всі галузі АПК, а в більшій частині сільське господарство знаходиться у занедбаному стані. Але ті господарства які перейшли до нової форми управління починають наближатись до якоїсь постійності. Багато підприємств сільськогосподарського призначення стали приватними підприємствами. Фактори, що роблять вплив на рентабельність сільськогосподарсь-кого виробництва, численні і різноманітні. Одні з них залежать від діяльності конкретних колективів, інші зв'язані з технологією й організацією вироб-ництва, ефективністю використання виробничих ресурсів, упровадженням досягнень науково-технічного прогресу. Як показали практичні розрахунки, показники рентабельності мають більш-менш значні коливання по роках, що є наслідком зміни цін реалізації і собівартості продукції. На рівень реалізаційних цін впливає насамперед кількість і якість товарної продукції, а на собівартість – врожайність сільськогосподарських культур і продуктивність худоби, а також величина трудових і матеріальних витрат. В даний час більшість сільськогосподарських підприємств є нерентабельними (збитковими) чи малорентабельними, що є наслідком економічної кризи в країні. На прикладі ТОВ "Адоніс" я намагалась, як можна повністю висвітити усі сфери діяльності цього підприємства, та привести приклад приватного підприємства в умовах не досконалої ринкової економіки. Сільське господарство у народному господарстві займає особливе місце: воно призначено задовольняти зростаючі потреби населення країни в продуктах споживання, а промисловість в сировині та виробляє різну продукцію для експорту. Сільське господарство залишається основним джерелом постачання населення продуктами харчування. Біля 3/4 споживчих матеріальних благ населенням - це продукти сільського господарства безпосередньо або їх промислової переробки. В умовах ринкової економіки основною метою діяльності підприємства є досягнення максимального прибутку. Всі інші цілі підлеглі цій головній задачі, оскільки прибуток є основою і джерелом засобів для подальшого росту інших показників. При аналізі виробничо-господарської діяльності ТОВ “Адоніс” в даній курсовій роботі виявлено, що підприємство поступово адаптується до роботи в ринкових умовах. В даний час ТОВ “Адоніс” перебуває у задовільному фінансовому становищі, однак є ряд суттєвих причин, які негативно впливають на фінансовий стан. Це, насамперед, спричинено нестабільною заготівлею сировини протягом року і великими затратами, що є негативним фактором в роботі підприємства, який характеризує його роботу як нестабільну. Це веде до падіння обсягів виробництва і, відповідно, до зниження обсягів реалізації товарної продукції. Основними показниками ефективності використання основних засобів – є фондовіддача, яка характеризує відношення вартості валової продукції до вартості основних засобів. Показник фондовіддачі тим більше, чим вища вартість валової продукції та нижче вартість основних засобів. Таким чином, можна сказати, що при незмінній вартості основних засобів, фондовіддача буде зростати прямо пропорційно зростанню вартості валової продукції. Тоді при зміні вартості валової продукції, фондовіддача буде знижатись в співвідношенні з зростанням вартості основних засобів. Необхідно зазначити, що ТОВ "Адоніс" знаходиться на стадії підйому так, як і АПК в цілому. Список використанної літератури 1. Бандурка О.М., Коробов Н.Л., Орлов П.І., Петрова К.Л. Фінансова діяльність підприємств: Підручник. - К.: Либідь, 2005. 2. Внутрішній економічний механізм підприємства: навч. посібник./ За редакцією М.Г.Грещака – К.:КНЕУ, 2001. 3. Гетьман О.О., Шаповал В.М. Економіка підприємства. Навч. посіб. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. 4. Івахненко В.М. „Курс економічного аналізу” Навч.-метод. посібник для самостійного вивчення дисципліни.-К.:КНЕУ, 2000. 5. Коваленко Н. Я. “Економіка сільського господарства” \\ Курс лекцій. – М. : ЭКМОС 2000. 6. Мних Є. В. Економічний аналіз. Навч. посіб. – К.: Центр навчальної літератури, 2003. 7. Петренко Н. Я., Чужинов П. Н. “Економіка сільськогосподарського виробництва” Київ, 2000. 8. Поддєрьогін А.М. „Фінанси підприємства” - К.: КНЕУ, 2004. 9. Счасна Т.П. Систематизація методів оцінки фінансового стану підприємства// Фінанси України. – 2005. 10. Тарасюк Г.М., Шваб Л.І. Планування діяльності підприємства.Навч. посіб. – К.: Каравела, 2003. 11. Фролов К.Т. Економическая деятельность предприятия: некоторые аспекты деятельности. // Финансы. - 2008. 12. Шеремет А.Д., Сайфулин Р.С. Финансы предприятия: Учеб. пособие. - М.: ИНФРА-М, 2003. 13. Экономика предприятий: Учебник. / Под ред. О.И. Волкова - М.:ЮНИТИ-ДАНА, 2000. 14. Экономика предприятия: Учебник / Под ред. проф. О.И. Волкова. - М: ИНФРА-М, 2004. - 412с. 15. Экономика предприятия: Учебник / Под ред. проф. Сафронова. - М.: 2003. Додаток 1. Форма №1 2005 рік. Продовження додатку 1. Форма №1 2005 рік. Додаток 2. Форма №2 2005 рік.
Не підійшла ця робота?
Ви можете замовити написання нової роботи "під ключ" із гарантією
Замовити нову