Зразок роботи
І. ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
1.1. Обгрунтування актуальності проєкту
Актуальність авторського проєкту полягає в тому, що мистецтво є важливим чинником у формуванні образу світу, а тому є цікавою темою для висвітлення культурної журналістики. Це ризикована спроба митця втілити найсильніші особисті передчуття.
Сьогодні, коли головною мішенню для нашого ворога є українська ідентичність, журналістика є середовищем, яке має професійно обговорювати питання української культури та мистецтва та зацікавлювати цією дискусією найрізноманітнішу аудиторію. Журналісти «фіксують реальність, описують її, відстежують взаємозалежність між мовою/думкою та контекстом. Тектонічні зміни обставин, спричинені широкомасштабним вторгненням Росії в Україну, дозволили українцям зрозуміти, що наша мова і культура цінні апріорі, просто тому, що вони існують. І журналісти можуть легко пояснити дуже різним людям, чому наша ідентичність, наша культура важлива, чому за це варто боротися» [2].
Культурна журналістика представлена в інформаційному просторі такими темами:
‒ сучасне мистецтво;
‒ збереження, дослідження та репрезентація культурної спадщини;
‒ культурна політика та її національна та місцева реалізація;
‒ релігійні обряди та функціонування релігійних установ;
‒ економіка креативних індустрій;
‒ репрезентація української культури за кордоном [2].
Сучасне мистецтво включає кіно, музику, театр, візуальне мистецтво, книговидання, архітектуру/урбанізм, дизайн (особливо одягу), а іноді кухню та засоби масової інформації. Саме цією частиною інструментарію культурна журналістика відрізняється, наприклад, від газетної. Адже, допомагаючи своїй аудиторії відкрити явища сучасного мистецтва, журналіст повинен давати оцінку твору без оціночних суджень.
Основним методом мистецтва завжди є «протистояти спробам кодифікувати та регулювати творчість. Тому мистецтво — це революція, яка ніколи не припиняється. Воно не здатне перетворити зло на добро, тому ми не можемо вважати мистецтво відповідальним за соціальну дійсність, але воно, безперечно, допомагає людині подолати відчуття трагізму, навчитися співпереживати, очиститися і звільнитися від внутрішньої напруги» [2]. .
Арт-простір – це безпечне середовище, яке дозволяє людині, яка пережила травматичний досвід, висловити чи втілити його (побачити це втілене), а глядачеві – відчути співпереживання. А завдяки прогностичній функції мистецтва стане можливим створення нових інтегративних цінностей, які стануть основою ефективних суспільних змін.
Умиротворююча функція мистецтва ще не осмислена. Ця галузь є міждисциплінарною, тому вчені мистецтва, соціології, психології, конфліктології та медіації підходять до її вирішення з різних сторін. Щоб розпочати розмову на цю тему, виберемо один із підходів до трансформації конфлікту та розглянемо його з точки зору візуального мистецтва [1].
На основі класичної праці Джоанни Санта-Барбари (Handbook of Peace and Conflict Studies) [9] за допомогою художніх творів виділено наступні етапи трансформації конфлікту.
Тому, на думку Дж. Санта-Барбари, для того, щоб відбулося зцілення, суспільство повинно пройти такі етапи:
1. Правдива розповідь про те, що сталося.
2. Визнання порушниками заподіяної шкоди.
3. Каяття та вибачення перед потерпілими.
4. Прощення.
5. Встановлення справедливості в тій чи іншій формі.
6. Планування запобігання повторенню конфлікту.
7. Відновлення конструктивного характеру відносин.
8. Поступове створення довіри [9, с. 7].
