Зразок роботи
ВСТУП
Актуальність теми. У статті 17 Конституції України передбачається, що «захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу». Таким чином, Конституція України ставить досягнення інформаційної безпеки держави на один щабель із захистом її суверенітету і територіальної цілісності. Вторгнення російської Федерації в Україну з 24 лютого 2022 року – це агресивний намір обнулити Українську державу й український народ; частина політики, спрямованої на знищення усього, що пов’язано з поняттями Україна, українське. Розв’язана росією війна не лише спричинило серйозні наслідки для українського народу, але й розв’язало шквал пропагандистських та дезінформаційних кампаній. Росія стратегічно застосувала цю тактику, щоб маніпулювати наративами, спотворювати правду та виправдовувати свою агресію. У відповідь Україна визнала критичну важливість дискредитації російської пропаганди та доклала значних зусиль для протидії дезінформації. Убезпечення українців від негативного впливу ворожої інформації діалектично поєднане із інформаційною безпекою держави як такої. Тому, сьогодні постають актуальними питання виявлення інформаційних засобів ведення війни, методів розповсюдження фейкових новин та дезінформації, яку вони містять, задля спричинення умисної шкоди в умовах російсько-української війни. Враховуючи вищесказане обрана тема є актуальною і вимагає детального дослідження, яке проведено у дипломній роботі.
Стан і ступінь розробки теми в спеціальній літературі. До аналізу сутності гібридної та інформаційної війни звертались в свої наукових працях як зарубіжні, так і українські вчені. Аналіз сутності інформаційного суспільства, особливостей інформаційної безпеки розглядали Горбань Ю.О. [6], Додонов О.Г., Горбачик О.С., Кузнєцова М.Г. [9], Зеленін В.В. [15], Осьодло В.І., Будагьянц Л.М. [28] та ін. Сутність поняття «гібридна війна» досліджуваd Ф. Хоффман [60-61] та ін.
До українських вчених, які займаються вивченням феномену інформаційної війни належать Я. Жарков [17], О. Литвиненко [21], В. Петрик [17], М. Присяжнюк [17] та інші.
Проблемам формування та реалізації політики національної безпеки України в сучасних умовах ведення інформаційної війни, розробки та планування заходів інформаційної війни і забезпечення інформаційної безпеки присвячено наукові праці українських дослідників, а саме: В. Абрамова, Я. Вариводи [3], В. Горбуліна [7], Я. Жаркова, В Петрика, М. Присяжнюка [17], В. Зеленіна [15], О. Зозулі [16], В. Литвиненка [21], Є. Магди [21-22], В. Осьодло та Л. Будагьянц [28], Г. Перепелиці [30], М. Требіна [47], М. Шевченка[55–56].
Проте, наразі в науковій літературі не існує чіткого переліку прийомів та методів ведення інформаційної війни, що визначає актуальність даного дослідження.
Мета і завдання дослідження – дослідження інформаційних засобів ведення війни в ХХІ ст. та вивчені досвіду війни в Україні 2014-2023 рр.
Реалізація поставленої мети зумовила потребу у розв’язанні таких завдань дослідження:
проаналізувати наукові джерела та визначити методи дослідження;
розглянути сутінсть поняття та види інформаційної війни;
проаналізувати практику та інструменти ведення інформаційної війни росії проти України;
висвітлити досвід України щодо протидії інформаційним нападам росії;
провести анкетування щодо впливу пропаганди на суспільство;
розробити власні засоби протидії інформаційній війні.
Об’ктом дослідження є інформаційні засоби ведення війни в російсько-українській війні.
Предметом дослідження є теоретико-методичні засади, підходи та методи, що використовується в інформаційній війні.
Базою дослідження виступають публікації у інтернет ЗМІ, Telegram- та YouTube-канали за період 2014-2023 рр.
Для досягнення мети і вирішення поставлених задач були використані такі методи:
1) загальнонаукові – аналіз і синтез наукових напрацювань, індукція і дедукція, зіставлення і порівняння для визначення для з’ясування сутності, законів та закономірностей інформаційної війни інформаційної війни; метод вибірки, для пошуку фактичного матеріалу дослідження; системний аналіз (добір матеріалу та його угрупування); систематизація і класифікація для визначення видів інформаційної війни, узагальнення для підбиття підсумків та формулювання висновків;
2) конкретно-наукових – методи історичного та логічного аналізу, системно-ситуаційний підхід історичного та логічного аналізу – при дослідженні еволюції інформаційної війни; системно-ситуаційний підхід – для дослідження технологічного аспекту ведення інформаційного протиборства;
3) пошуково-бібліографічний – для одержання інформації з метою створення головного масиву джерел і подальшої їхньої систематизації;
4) наративу для представлення матеріалів дослідження з елементами аналітики.
Науково-практична значимість одержаних результатів. У роботі здійснено аналіз практики та інструментів ведення інформаційної війни росії проти України; висвітлено досвід України щодо протидії інформаційним нападам росії; проведено дослідження впливу пропаганди та запропонувані інструменти протидії інформаційній війні.
Особистий внесок здобувача. Запропоновано набір практичних порад та підготовлено відео щодо запобігання та протидії впливу пропаганди та інформаційним нападам росії.
Апробація результатів роботи. Робота проходила попередню апробацію на міжнародній науково-практичній інтернет-конференції «Українська мова та культура в сучасному гуманітарному часопросторі: аспекти міжмовної комунікації та формування комунікативної компетентності сучасного фахівця» у лютому 2024 року.
