Метафора в газеті (ID:178807)

Метафоризована лексика є найбільш виразним засобом творення публіцистичного тексту. Та й у загальномовній практиці безліч слів реально чи потенційно пов'язані з метафорою. Найменування, що виникають у результаті метафоричного перенесення є породженням розвитку системи мови, заснованій на багатогранності мовного знака. Метафори буквально заполонили сучасну українську публіцистику. На сьогодні можна виділити два аспекти метафоричної категоризації в політичному мовленні публіцистики. Перший пов’язаний із необхідністю вербальної категоризації нових понять, його наслідком є концептуальна метафора. Політичні медіатексти стають сферою метафоричної деривації найменувань. З-поміж концептуальних метафор можемо назвати ті, що позначають сталі суспільно-політичні реалії (гілки влади, податковий прес, архітектура безпеки, хвиля страйків); сюди ж можна віднести словосполучення із сигніфікатами метафоричного компонента механізм та важіль (механізм реформ, важелі впливу). Концептуальні метафори в суспільно-політичній сфері можуть набувати значення термінів. Другий аспект – нова категоризація реальності, пов’язана із вторинною номінацією фрагментів дійсності. Це явище охоплює весь спектр політичних реалій [13, с. 427]. Аналіз різноманітних контекстів використання метафори свідчить про те, що вона відіграє роль як конструктивного, так і деструктивного компонента дискурсу. Проаналізовані тексти дають підстави вважати, що метафоричний вислів передає більше інформації порівняно з буквальним і водночас акцентує на найсуттєвіших, з погляду суб’єкта мовлення, ознаках реалії. Оцінюючи роль метафори як засобу акцентації, можемо припустити, що ЗМІ свідомо привертають увагу насамперед до негативних явищ і процесів у політичному житті. Метафора дозволяє певним чином передбачити розвиток політичних подій, наштовхнути читача на потрібну думку; такий спосіб «доопрацювання» інформації є особливо ефективним, бо читач доходить висновку самостійно.