П. Куліш - редактор (ID:178811)

Таким чином, видавнича, редакторська та журналістська діяльність П. Куліша характеризується просвітницькою спрямованістю. За тяжких цензурних і політичних утисків він створив і видав український альманах «Хата» (1860). Активна громадянська позиція П. Куліша яскраво виявилася за часів його співредагування та видання журналу «Основа» (1861-1862) – першого загальноукраїнського часопису. Серед напрямів діяльності П. Куліша в «Основі» та інших періодичних виданнях можна виділити такі: - друкування публікацій педагогічно-просвітницького характеру, висвітлення на сторінках часописів розроблюваних теоретичних основ українського шкільництва; - боротьба із цензурними перешкодами; - виступи на захист української мови як оригінальної і самобутньої; - друкування творів українських письменників і поетів як підтвердження значення української мови та її придатності для творчості; - друкування критичних статей з української літератури; - систематична робота над словником української мови; - публікація розвідок з історії України та етнографії, а також висвітлення справ народного господарства й економіки. Аналіз видавничої діяльності П. Куліша з‘ясовує, що він був першим видавцем повного зібрання творів, листів, матеріалів до біографії Миколи Гоголя, «Народних оповідань Марка Вовчка», «Проповідей на малоросійській мові, протоієрея Василя Грегулевича», науково-популярної літератури для населення просвітницького характеру із національної проблематики (відомої під назвою «метелики»), що безперечно відіграло важливу роль у розгортанні національного руху другої половини ХІХ ст. У редакторській практиці П. Куліша відбилися риси його мовної особистості, які переконливо засвідчують науковий підхід ученого до проблем формування літературної мови на гомогенній діалектній основі (з подальшим урахуванням також інших діалектів), до потреб функціональної та експресивної стильової диференціації мови, до теоретичних засад правопису, до мовної освіти взагалі, до проблем теорії і практики перекладу, жанрового поділу літератури і фольклору та до інших фундаментальних проблем мовознавства і літературознавства. І хоча суб’єктивність і волюнтаризм Куліша-редактора, його надміру опікунське ставлення до авторів та вільне втручання в їхні тексти викликало подеколи невдоволення письменників, проте таким чином тексти ставали більш досконалими і тому здатними до функціонування в усіх сферах громадського та культурного життя.