Проблеми формування громадської думки в національному телерадіоінформаційному просторі (ID:23100)

Зміст : Вступ Розділ 1. Теоретичні основи формування громадської думки 1.1. Соціологія громадської думки і журналістики 1.2. Вплив ЗМІ на формування громадської думки 1.3. Нормативно-правове забезпечення діяльності ЗМІ щодо формування громадської думки Розділ 2. Методи формування громадської думки під час виборчих компаній 2.1. Методи формування громадської думки стосовно іміджу політичних лідерів 2.2. Формування громадської думки шляхом соціологічних опитувань громадян під час виборів 2.3. Використання маніпуляційних технологій для формування громадської думки Розділ 3. Соціально-психологічне дослідження проблеми медіанасильства в національному телерадіоінформаційному просторі 3.1. Моніторинг національного телерадіоінформаційного простору 3.2. Насильство на екрані та вплив його на неповнолітню аудиторію 3.3. Обмеження патогенного впливу медіанасильства на неповнолітню аудиторію Висновки Список використаних джерел Додатки Висновки На підставі проведенного дослідження зроблені наступні висовки. ЗМІ є посередниками між владою і суспільством і мають визначальний вплив на формування громадської думки, від чого значною мірою залежить ефективність діяльності усіх гілок влади, соціально-політична стабільність та економічне зростання в країні. Широко розповсюджене твердження, що ЗМІ формують і виражають суспільну думку. На наш погляд, більш конкретною видається інша формула цих відносин: засоби масової інформації сприяють самовизначенню суспільної думки. Адже повсякденне представлення в масових інформаційних каналах суджень з різних проблем окремих громадян (у тому числі журналістів) є вираженням їхніх індивідуальних думок. А домінуюча сума цих останніх – це підґрунтя суспільної думки, свідомості, поведінки. Одна з головних умов становлення громадянського суспільства – формування діалогової взаємодії між особистістю і владою, соціокультурними і політичними силами. Без діалогу не може бути злагоди, успішного розвитку держави. В умовах політичної, соціокультурної, економічної модернізації потреба в діалозі стає особливо значущою. Без нього реформи приречені на провал. Люди мають право на повну й об’єктивну інформацію про дії і наміри влади, мають право висловлювати свої думки про директивні рішення і вносити свої пропозиції; владі теж життєво необхідно підтримувати постійний контакт із суспільством, роз’яснювати свою політику тощо. Провідна роль в успішному здійсненні такого діалогу належить мас-медіа, які є у цьому процесі посередником між суспільством і владою. Саме вони генерують і спрямовують основні потоки інформації. Саме вони можуть найефективніше задовольняти інформаційні потреби громадян, погоджувати інтереси особистості, суспільства і держави. Але успіх такого діалогу можливий тільки за умови готовності до нього кожної зі сторін. Ось чому нині на перший план виходить як медіакультура суспільства, так і медіакультура кожної особистості. Це частина загальної культури, пов’язаної зі ЗМІ. З одного боку – в соціальному плані (культура суспільства – медіакультура суспільства). З іншого боку – в особистісному (культура людини – її медіакультура), коли акцентується взаємодія людини зі світом медіа, його сприйняття і творче самовираження через ЗМІ, що зрештою забезпечує повноцінне включення людини в життя суспільства. На сучасному етапі проблема насилля в медіа просторі є актуальною і спричиняє теоретичні і практичні розробки науковців. Проте в нашій державі й досі не проводяться тривалі систематизовані дослідження впливу перегляду дітьми та підлітками фільмів із жахами і насильством по телебаченню на прояви ними злочинних дій у подальшому житті. А треба здійснювати такі дослідження принаймні щомісяця з відповідними рекомендаціями. Національна рада має перейти від епізодичного (вибіркового) контролю за змістом ефірних телепрограм до повсякденного цілодобового моніторингу, насамперед, центральних та реґіональних каналів. З цією метою треба створити при Національній раді спеціальний моніторинговий центр із можливістю фіксування на сучасних носіях телепрограм, що виходять в ефір. Подібні моніторингові центри необхідно запровадити і в інших великих містах країни. У результаті проведеного дослідження щодо заподіяння шкоди дітям віком від 7 до 17 років від перегляду медіатекстів, які містять сцени насильства, ми детально класифікували можливі причини привабливості таких сцен. Більшість медіапродукції, що містить насильство, є ризиком заподіяння шкоди для багатьох глядачів, особливо дітей. Перегляд насильства по телебаченню – фактор, за яким можна спрогнозувати жорстоку чи аґресивну поведінку в подальшому житті. Ми виявили основні причини привабливості медіатекстів, що містять сцени насильства, в аудиторії, – розвага; компенсація; бажання випробувати хвилювання; ефект емпатії; перенесення побаченого на власний досвід. Наше дослідження засвідчило причинний зв’язок між “розважальним медіа насиллям” і дитячою аґресією. Воно може завдати дітям шкоди, оскільки що непомірне споживання аудіовізуальної інформації, яка містить натуралістично подані сцени насильства, підтверджує що: насильство – єдиний шлях вирішення будь-яких соціальних конфліктів; робить дітей байдужими до людського страждання; викликає страх стати жертвою насильства; слугує причиною застосування насильства в реальному житті. Діти в середньому дивляться телевізор близько чотирьох годин на добу, а у містах – до одинадцяти годин. Це означає, що в багатьох випадках, телебачення – реальність. І представлена вона для дитячої аудиторії як нескінченна низка бійок, убивств та інших актів насильства, що, безсумнівно, впливає на психологічний стан. У законодавстві деяких країн передбачено застосування позначок про обмеження аудиторії, на яку вони розраховані. Обмеження стосуються не тільки фільмів, але й телепередач. В Україні спеціальні позначки є лише на кінострічках. Тож спеціальні позначки слід застосовувати і для телепередач. Доцільно внести у Закон України “Про телебачення і радіомовлення” статті, які б контролювали показ кінофільмів. По-перше, фільми жахів, убивств, насилля, розпусти заборонити. По-друге, якщо і демонструвати їх, то у міру можливості брати із прокату СНД. Ми вважаємо, що при створенні громадського мовлення необхідно створити орган громадського нагляду за діяльністю цього мовника, який складався б із представників найвпливовіших громадських об’єднань Є сенс вводити до складу Наглядової ради представників тільки найбільших і найвпливовіших громадських об’єднань.