Зовнішньополітична пропаганда Наполеона і сучасна пропаганда Російської Федерації: порівняльний аспект (ID:254447)

ВИСНОВКИ Порівнявши зовнішньополітичну пропаганду Наполеона і сучасну пропаганду Російської Федерації, ми дійшли таких висновків. 1. На відміну від об'єктивної подачі інформації, пропаганда подає інформацію насамперед для впливу на аудиторію. Пропаганда часто інформує вибірково (хоча не до кінця сказана правда – це теж брехня), щоб спонукати до певних узагальнень, або використовує емоційно заряджені повідомлення, щоб спровокувати радше емоційну, ніж раціональну реакцію на подану інформацію. Бажаним результатом є зміна ставлення до суб'єкта в цільовій аудиторії, щоб просувати таємні політичні плани. Пропаганда часто використовується як форма політичного протистояння. 2. У зв’язку з деідеологізацією сучасного суспільства, яке відбулося в наслідок руйнування однієї з пропагандистських систем, відбувається уніфікація визначень пропаганди. Науковці намагаються давати дефініції пропаганди, які включають ряд аспектів, тобто комплексно висвітлюють суть цього явища, оскільки його позиції лише посилюються в постіндустріальному суспільстві із-за надзвичайно великих потоків інформації. 3. Уявлення про поняття і про спектр впливу пропаганди викликає необхідність розгляду співвідношення понять «пропаганда» та «маніпулювання». На думку деяких науковців, призначення пропаганди ширше, ніж маніпулювання, вважаючи можливим маніпулювання свідомістю в процесі пропаганди, під якою розуміють дії комунітатора, спрямовані на зміну психологічних настанов, ціннісних орієнтацій, поведінки індивідів і цілих аудиторій незалежно від їхнього бажання. Існує також точка зору, згідно з якою маніпулювання – це «сіра» або «чорна» пропаганда. Проте більшість дослідників знаходять відмінності між цими поняттями за метою, сферою дії, структурою повідомлення тощо. 4. Манiпуляцiя – це контроль не просто над свiдомiстю людини, а такий вплив на неї, щоб вона вiдповiдним чином себе поводила i навіть думала. Способів манiпуляцiї існує чимало, проте найбільш ефективні – це вдало замасковані й такі, що присутні в нашому житті практично щохвилинно. I саме це є найбільш небезпечним, адже довіряючи чомусь, до чого ми звикли (улюблена програма, телепередача, газета тощо), ми уже не можемо поставити пiд сумнів достовiрнiсть iнформацiї, яку отримуємо. Ми починаємо сліпо довіряти, що є небезпечним. 5. Проаналізувавши пропагандистську діяльність Бонапарта Наполеона, можна виділити такі найважливіші напрями її впливу на маси, як легітимація «нового порядку» (системи економічних, політичних і духовних відносин, що встановилися після Французької буржуазної революції), а також режиму особистої влади спочатку першого консула, а потім імператора Наполеона; підняття духу французької армії в наполеонівських війнах; виправдання завойовницьких походів Наполеона; прославляння і створення культу особистості Бонапарта. Використовуючи закон для контролю над пресою, викорінюючи інакомислення і застосовуючи масовану пропаганду, Наполеон повністю приборкав незалежну громадську думку і підпорядкував її офіційної точці зору. Його пропаганда досягла мети – мільйони французів боготворили свого імператора. 6. Успішність наполеонівської пропаганди була зумовлена таким: вона висунула нові ідеї свободи, рівності й братерства, якими захопились мільйони людей; характеризувалась єдністю слова і справи (нові ідеї не були абстрактними і втілилися в знищенні абсолютизму, в буржуазних правах і свободах, можливості соціального зростання); головне джерело сили пропаганди було в тому, що вона висловлювала нагальні потреби й інтереси більшості французького народу; ефективно використовувались усі можливі на той час засоби впливу: преса, лубочні картинки (для неписьменного населення), твори мистецтва (книги, картини), архітектурні споруди для піднесення авторитету імператора; запровадження передруку важливих матеріалів із центральних газет у місцевих, написання замовних статей, серійна публікація матеріалів на кшталт «1709 – 1809» з метою демонстрації переваг тогочасного життя Франції над попереднім; дієвий вплив на населення інших країн з метою підриву престижу керівництва цих держав, в т. ч. із використанням фальсифікації, тощо. 7. На відміну від наполеонівської, сьогоднішня пропаганда володіє набагато ширшими і більш швидкісними засобами поширення інформації, до того сучасні пропагандисти накопичили досвід своїх попередників і примножили його новітніми досягненнями. У психологічних операціях, які проводить РФ, використовуються ретельно відібрані повідомлення для різних цільових аудиторій (для внутрішнього «споживання», для українського суспільства, або ж спрямовані на дестабілізацію інформаційно-психологічного середовища західноєвропейського та американського суспільства): викривлення фактів; публікація та тиражування фейкових фото- та відеоматеріалів; зображення, зроблені в інших військових умовах, кадри з художніх фільмів, що неначебто є свідченнями «звірячого поводження» української армії; уславлення політичного керівництва Кремля та військової могутності Росії; активне використання тези про те, що «розпад СРСР – геополітична катастрофа ХХ ст.»; героїзація російських військових («вежливые люди»); активне використання тези про націоналістично (радикально) налаштоване, «фашизоване» українське суспільство, що є досить ефективним для західної аудиторії (звернення до проблеми відродження фашизму та антисемітизму історично залишаються особливо чутливими для європейського суспільства); використання образу дитини, що плаче має істотний вплив на будь-яку аудиторію (російські ЗМК весь час акцентують увагу на тому, що на Донбасі гинуть діти); особливо загрозливою є тенденція розкручення у ЗМК теми про можливість застосування Росією ядерної зброї, переведення дискусії у площину «буденності» і т. д. 8. Аналіз українських і зарубіжних мас-медіа виявив серйозне занепокоєння владних структур і громадськості розмахом російської пропаганди та маніпуляцій з боку ЗМІ. Незважаючи на наявність у багатьох держав-членів ЄС різноманітних інструментів впливу в глобальному медіа-просторі, більшість із них виявилися неготовими до посилення інформаційно-пропагандистського впливу РФ та використання нею не притаманних демократіям засобів і методів інформаційно-психологічної боротьби. Тому реакцією на агресивні дії РФ у глобальному медіа-просторі став пошук нових способів та засобів протидії російській пропаганді. Наразі така робота здійснюється як у межах міжнародних організацій, так і окремими країнами. 9. Думки щодо протидії російській пропаганді дуже різняться: від закликів посилити боротьбу з нею до визнання марності цих зусиль (буцімто, немає ефективних способів боротьби з пропагандою, особливо у відкритому, демократичному суспільстві). Лунають навіть заклики не звертати особливої уваги на російську пропаганду, оскільки насправді її вплив в Європі зовсім невеликий: її слухають тільки ті, хто і так готовий їй вірити. Проте, не звертати уваги на безсоромну брехню російських пропагандистів вкрай небезпечно. Засоби протидії «чорній» пропаганді є, але потрібно боротися з нею спільними зусиллями. Адже навіть спроби окремих держав (Фінляндія, Польща, Литва, Естонія, Велика Британія, Молдова та ін.) власними зусиллями боротися з російською пропагандою переконують нас в необхідності протистояння потокам бруду з РФ. І особливо це стосується України, адже саме наша країна є основним об’єктом російських «фейків».