Практична робота Стереотипи, маніпуляції, пропаганда як предмет медіакритики (ID:708692)

Пізнання аудиторією дійсності відбувається не як самостійна робота індивідів над створенням значень, а як «переймання-від-іншого» (від журналіста) запропонованого обсягу знань, адаптованого ним до специфіки масової свідомості. Згідно із уявленнями соціальної психології, типові «змісти» суб’єктивного запасу знань взято із соціально об’єктивованих результатів переживань та пояснень іншого. До того ж, більша частина запасу знань соціалізованої людини не здобувається безпосередньо, а вивчається як необхідне, типове, загальне. Отже, принципово важливим, на нашу думку, є розуміння того, що на кожному етапі технологічного ланцюжка професійна діяльність журналіста жорстко детермінується масовою природою реципієнтів та масовим характером соціального виміру інституту журналістики. Фактором масового адресату обумовлюється не лише процес текстоутворення, що завжди визнавалося природним у комунікативістиці та не викликало заперечень, але й увесь «дотекстовий» етап журналістської практики. Зокрема, усвідомлення специфіки масової свідомості є імпліцитно присутнім в усіх пізнавальних процесах: пізнаючи світ, журналіст закладає у структуру знання ті елементи, що корелюють із наявною архітектонікою масової свідомості. Структура масової свідомості є неоднорідною, її складають: конкретно-ситуативні програми діяльності; неявне знання, безпосередньо запроваджене до сфери практики; буденні настанови та рецепти, у яких підсумовано повсякденний побутовий та професійний досвід; картина світу у цілому, де раціональні смислові лакуни заповнюються ірраціональними пояснювальними моделями. У гетерогенній структурі масової свідомості, вбачаємо також значний шар міфоподібного матеріалу, архетипічних образів, стереотипних уявлень. «Специфіка пізнавальної діяльності журналіста, — зазначає Єршов О., — полягає у тому, що в процесі пізнання для нього найбільш значущим є чуттєво-практичний контакт з дійсністю, наближеність до емпіричних форм людського досвіду, до проявів практичної, буденної свідомості людей. Завдяки цьому виникає можливість цілісного сприйняття людського буття».