ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНІ ЖУРНАЛИ ЯК ЧАСТИНА КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ КРАЇНИ (ID:864962)

Якщо проаналізувати суть поняття «літературно-художній журнал», то даний вид літературного мистецтва можна з наукової точки зору охарактеризувати так: літературно-мистецький журнал – це вид періодичних видань, який виходить в певні проміжки часу (раз в місяць, чи раз в тиждень, чи раз в квартал тощо), і в якому як відомі, так і маловідомі автори публікують мистецькі твори в різних жанрах, знайомлять свого читача з новими подіями у літературному житті, формують певні враження та думки щодо літератури тощо. [1] В основному видавництво таких журналів зосереджене у столиці нашої країни – м. Київ та західних областях – Львівська, Івано-Франківська, Тернопільська області тощо. Однак на сході країни теж є декілька видавництв, зокрема в Харкові та Полтаві. [1] Зараз в Україні діяли і продовжують діяти такі літературно-мистецькі журнали: «Кур’єр Кривбасу», «Дніпро», «Дзвін», «Київ», «Буковинський журнал» та «Березіль». [1] Медіа-ринок в сучасному світі є нестабільним, В основному його представляють відомі та авторитетні видання. Іноді на цій арені проблискують нові зразки творчості, однак більшість з них так само раптово зникає, як і з’являється. Ввійти в літературну сферу та закріпити своє становище, а основне — знайти своїх постійних читачів здатний не кожен літературно-художній журнал. [1] Зазвичай такі видання випускаються невеликими тиражами, не містять на своїх сторінках рекламу, відомі відносно невеликою передплатною активністю та вузькою мережею продажу. [1] Але діяльність в літературному житті таких часописів відіграє величезне значення. [2] Вони показують нам стан літературного життя на певному етапі розвитку й виступають способом дослідження літературного світу та його критиків в цілому. [2] Літературно-художня діяльність у формі журналів в історії української видавничої сфери споконвіків була носієм всеукраїнських прагнень та ідей, проявляла себе, як спосіб пробудження патріотичних прагнень й об'єднувала людей навколо єдиної цілі – створення та розвитку української держави. [2] Хоч і літературно-мистецькі журнали в основному покликані друкувати літературні твори, однак більшість серед них є і громадсько-політичними, бо поруч з белетристикою і літературною критикою вони містять й інформацію щодо розвитку інших видів мистецтва, внутрішньої і міжнародної політики, економіки, історії, соціології. [2] Зараз є дві групи літературно-художніх журналів України: [3] 1. Старі – це ті, які збереглись ще з ХХ століття й публікуються досі. Серед таких – «Березіль», «Київ», «Дніпро», «Вітчизна», «Українська культура», «Всесвіт»; 2. Нові – це такі, що з’явились після здобуття Незалежності Україною, або й ще пізніше, і досі активно друкуються та просуваються. Серед них – «Кур’єр Кривбасу», «Літературний Тернопіль», «Київська Русь», «Склянка часу» тощо. Багато із представників першої групи запровадила Спілка письменників України. [3] До таких належить зокрема перший український журнал іноземної літератури «Всесвіт». В ньому періодично публікують переклади творів зарубіжних митців. [3] Він популярний, оскільки зараз на книжкових полицях справді важко знайти якісний український переклад. Із такими журналами співпрацюють Юрій Андрухович, Сергій Жадан, Емма Андієвська, Ірен Роздобудько, Василь Шкляр, Віра Вовк, Людмила Таран, Тарас Прохасько, Юрій Винничук тощо. [3] «Березіль» активно розміщує на своїх сторінках як твори сучасних відомих письменників та поетів, так і творчість невідомих новачків, літературну спадщину вже давно покійних, але досі популярних митців. [4] В групі нових літературно-мистецьких журналів публікують свої твори Юрій Іздрик, Любко Дереш, Ірена Карпа, Віктор Неборак, Дзвінка Матіяш, Богдана Матіяш тощо. [4] Для всіх літературно-художних видань існує наступна спільна характеристика – вибрана тема для контенту. В таких періодичних виданнях можуть публікуватись різні жанрові види публіцистики: уривки із романів чи повістей, детективи, оповідання, поезія, це все може бути у різних жанрах – історичний, науковий, фентезі, драма тощо, а ще публікуються відгуки відомих критиків на такі твори, сатирично-гумористичні доробки, переклади творів іноземних митців. Також публікуються нариси творів, короткі есе, інтерв’ю з літературними діячами тощо. [4] Ще одна серед характеристик літературних журналів — вони не сподіваються охопити широкий спетр читацької аудиторії, а популярні серед невеликого кола читачів (наприклад, молодіжний «Четвер»). Але функціонують видання, котрі об'єднують людей різноманітних національностей, вікових проміжків, соціального рівня, релігійного віросповідання («Склянка часу»). [5] Однак і досі у розвитку періодичних видань відслідковуються наступні труднощі: проблеми з фінансовим забезпеченням, замкнутість, невеликий показник тиражу. [5] Існує ще така класифікація: [6] • наукова літературно-художня періодика (такий вид видань випускається з найбільшим показником повноти матеріалу, беручи до уваги всі редакції та чернетки варіантів, розроблені та обговорені перед самим випуском, детально проаналізовані та мають цільове призначення - для дослідницької роботи твори художньої літератури); • науково-масовий літературно-художний журнал (на його сторінках розміщуються найвідоміші твори того чи іншого літератора, такий часопис насичений вступним словом редакції, зазвичай на 1 сторінці, примітками редакції, коментарями літераторів чи критиків і має наступну ціль – існування та випуск для подальшого поглибленого вивчення творчості письменника); • масове літературно-художнє видання (тут присутні окремі обрані твори письменника чи поета, переважно без вступної статті, приміток чи коментарів і має на меті зацікавити широкий спектр читачів). Отже, літературно-художнє видання – це особливий вид часописів журнального типу. [7] Хоч такі журнали займають дуже важливу позицію у збагаченні культурного життя суспільства, такі журнали в реальності просто існують, а не розвиваються. Тому дуже важливим зараз є розробити функціональну модель такого типу літературного видання, щоб він отримав здатність стати сильним гравцем на літературній арені, який зможе поборотись за свого потенційного читача. [7]