ПРОПАГАНДА В УМОВАХ ВІЙНИ (ID:947503)

ЗМІСТ ВСТУП РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОПАГАНДИ В УМОВАХ ВІЙНИ 1.1. Зміст та теоретичне значення пропаганди 1.2. Класифікація пропаганди та їх характеристика 1.3. Головні аспекти пропаганди в умовах війни РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ВЕДЕННЯ ПРОПАГАНДИ ЗА УМОВ ВІЙНИ 2.1. Характеристика засобів ведення військової пропаганди 2.2. Концепції ведення військової пропаганди 2.3. Аналіз головних принципів виготовлення і розповсюдження пропаганди РОЗДІЛ 3. ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ ВЕДЕННЯ ВОЄННОЇ ПРОПАГАНДИ У ПЕРІОД РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОЇ ВІЙНИ 3.1. Головні концепції ведення воєнної пропаганди у період російсько української війни у 2014 році 3.2. Особливості ведення пропагандистських наративів у час повномасштабного вторгнення РФ на територію України ВИСНОВКИ СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ВСТУП Актуальність теми дослідження визначається рядом факторів. Військова пропаганда існує вже тривалий час, але останнім часом спостерігається зростання її важливості та складності внаслідок широкого використання засобів масової інформації під час воєнних конфліктів. Розвиток пропаганди як складової військових комунікативних методів став особливо актуальним у XXI столітті. Російська агресія проти України, включаючи анексію Криму та окупацію Донбасу, супроводжується потужною інформаційною компонентою. Ця дезінформаційна кампанія, спланована та добре скоординована, спрямована на різні аудиторії, і стала невід'ємною частиною воєнного конфлікту [1, c. 60]. Серед невирішених питань є відсутність єдиного визначення поняття "пропаганда" та розуміння її походження і модифікації в контексті змін. До того ж, пропаганда, як одна з форм впливу на свідомість людей, привертала увагу таких вчених як Т. Андрущенко, А. Баровська, З. Боженко, І. Валюшко, Н. Васильєва, Н. Городиська, В. Жадько, У. Коруц, В. Лизанчук, Г. Нестеренко. Вони розглядали різні аспекти пропаганди, включаючи її психологію, інформаційні виклики гібридних воєн, філософію та психологію гібридних воєн, інформаційну зброю, інтернаціональні механізми протидії пропаганді війни, та багато інших аспектів. Проте, незважаючи на цей багатий доробок, існують певні невирішені питання, особливо стосовно засобів та механізмів ведення військової пропаганди під час російсько-української війни. Ці аспекти вимагають подальшого дослідження та аналізу для розкриття їхнього впливу на сучасне суспільство та політичну ситуацію. Метою магістерської роботи є проведення дослідження засобів і механізмів ведення пропаганди в умовах війни. Для досягнення цієї мети передбачено вирішення наступних завдань: Розкрити теоретичні аспекти пропаганди в умовах ведення війни, включаючи її природу, історію та форми прояву. Охарактеризувати засоби та механізми ведення військової пропаганди, включаючи різноманітні інструменти, технології та методи, які використовуються в цьому процесі. Показати технології виготовлення та розповсюдження пропаганди, включаючи процеси створення та поширення військової інформації серед цільових аудиторій. Об'єктом дослідження є пропаганда в політичних процесах, а предметом дослідження є засоби та механізми ведення пропаганди в умовах війни, зокрема в період російсько-української війни. Для досягнення поставлених завдань було використано різні методи дослідження, включаючи аналіз та синтез для формування загального уявлення про військову пропаганду, графічний метод для візуалізації результатів дослідження, порівняння для встановлення відмінностей у веденні військової пропаганди різними країнами та у різні історичні періоди, а також контент-аналіз для аналізу нормативно-правових документів, спрямованих на боротьбу з пропагандою під час війни. Новизною отриманих результатів є ретельний аналіз механізмів ведення військової пропаганди в контексті російсько-української війни, встановлення типології пропаганди та покращення наукового розуміння ролі пропаганди у воєнних конфліктах. Теоретичне і практичне значення дослідження полягає у тому, що його результати можуть бути корисними для науковців та викладачів під час створення та викладання курсів. На практичному рівні, результати дослідження можуть служити корисними для органів місцевого самоврядування, територіальних громад і громадських організацій, надаючи їм практичні поради щодо запобігання та протидії впливу пропаганди. Структура магістерської роботи визначена заявленою метою та завданнями. Робота складається зі вступу, трьох розділів, що містять вісім підрозділів, висновків, списку використаних джерел та літератури. РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОПАГАНДИ В УМОВАХ ВІЙНИ 1.1. Зміст та теоретичне значення пропаганди Пропаганда є потужним інструментом для впливу на суспільну думку. У ХХ столітті, яке відзначалось світовими війнами, економічними та соціальними кризами, а також пануванням тоталітарних режимів, пропаганда стала ключовим засобом впливу на свідомість громадян. Ці події призвели до викривленого та деформованого сприйняття суспільством правової реальності [2, c. 20]. Протягом Першої та Другої світових воєн, поняття пропаганди набуло надзвичайної ваги. З розвитком демократичних цінностей та становленням громадянського суспільства, мас-медіа вийшли з-під тотального контролю держави та припинили бути інструментами пропаганди. Принципи свободи слова та журналістські стандарти не дозволяють використовувати мас-медіа для пропаганди, оскільки це суперечить основам демократичного суспільства. Незважаючи на це, сучасні суспільства, особливо в політичній сфері, іноді все ще використовують пропаганду. Багато пропагандистських матеріалів часто містять перебільшення та брехню. Слово "пропаганда" має своє коріння в латинських словах "pro" (що означає "для" або "на користь"), "paganus" (яке означає "язичник", "обиватель", "сільський житель", "простий", "невчений") і "propagatio" (що означає "розповсюдження" або "розширення меж"). Отже, згідно з етимологією, "пропаганда" вказує на розповсюдження інформації серед простих і невчених людей. Термін "пропаганда" почав використовуватися з 1622 року в релігійному контексті, коли Ватикан заснував Конгрегацію пропаганди віри. Проте, в сучасному політичному контексті, поняття "пропаганда" набуло популярності під час Першої світової війни [3, c. 96]. Поняття "пропаганда" не має однозначного визначення, і різні джерела та дослідники мають різні підходи до його тлумачення. Один з можливих визначень вказує на те, що пропаганда - це будь-яка систематична спроба вплинути на думку або позицію великої кількості людей за допомогою передусім символічних сигналів. Це особлива форма комунікації, спрямована на засвоєння або відхилення певної інформації з метою впливу на організацію, групу чи індивіда. Інше визначення розглядає пропаганду як поширення інформації - фактів, аргументів, чуток, напівправди або брехні - з метою впливу на громадську думку.