РОЗВИТОК ПОЗАШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ У 1917 –1921 РОКАХ (ID:111012)

ВСТУП Актуальність теми. У другій половині ХІХ століття в педагогічній науці була поширеною думка, що школа дає початкові знання і поштовх до постійного самовдосконалення, якого, у свою чергу можна досягти тільки шляхом використання позашкільної освіти. З появою таких думок у суспільстві і бере початок розвиток позашкільної освіти. Важко назвати сьогодні період в історії України, який був би ближчим до сучасності з наукової і політичної точок зору, ніж період національно-демократичної революції. Багато того, що відбувається нині в незалежній Україні, так чи інакше нагадує ті буремні й дорогі серцю українця часи – й відчайдушна боротьба різних політичних сил, і становлення народної влади, і мрійність нової політичної еліти, і намагання все вирішити враз. 1917-1921 рр. можуть допомогти нам якомога краще, з урахуванням методологічних вимог історичної науки, вивчити те життя і в новому часі, на новому рівні і з новою силою, продовжити все цінне, тоді почате, здійснити те, про що тоді мріялося, повернути з небуття все вагоме, і не повторити великих і малих помилок. Ось такий перший, загальноісторичний аспект актуальності цього дослідження. Другий аспект має прагматично-політичне спрямування. За десять років незалежності України Верховною Радою і урядом держави розроблено багато визначальних документів щодо перспектив духовного розвитку в освітній політиці (Закон Украни «Про молодіжні та дитячі громадські організації» від 1 грудня 1998 р. № 281 – ХІV, Закон України “Про позашкільну освіту” від 22 червня 2000 р. (із змінами від 6 червня 2005р.) № 1841 - ІІІ, Постанова Кабінету міністрів України від 27 серпня 2010 р. №785 «Про затвердження Державної цільової програми розвитку позашкільної освіти на період до 2014 р.» тощо), які і орієнтують на забезпечення всебічного і гармонійного розвитку особистості, її освіту і виховання на загальнолюдських цінностях, засадах гуманізму, демократії і розвиток здібностей та обдарувань ихованців, учнів і слухачів, задоволення їх інтересів, духовних запитів і потреб у професійному визначенні. Зокрема, однією з основних функцій освітньої системи в Україні є зміцнення позицій державної мови. І тут, безумовно, добру допомогу може надати історичний досвід доби національно-демократичної революції. З оглядом на минуле можна довести, що нині накреслене духовне відродження українського народу є органічним продовженням національних традицій. Отже, науковий інтерес до проблеми позашкільної освіти в Україні 1917-1921 рр. зумовлений бажанням об`єктивно відтворити той історичний період українського життя для справедливої оцінки й вироблення перспектив подальшого розвитку позашкільної освіти сьогодні. Історико-теоретичним змістом наповнений третій аспект актуальності теми дослідження. Національно-демократична революція 1917-1921 рр. в Україні – це дуже багатогранне явище, це епохальна подія в історії українського народу. І цей час, природно, ось вже більш 90 років знаходиться в центрі уваги істориків. Написано багато книжок, статей, дисертацій, проведено сотні наукових конференцій з цього приводу. Але в темі ще є білі плями, а в її розкритті – не завжди аргументовані або взагалі сумнівні трактовки і висновки. Сьогодні в нових політичних і наукових умовах, які визначаються для дослідників насамперед демократією, свободою від ідеологічної заангажованості, відкривається можливість по-новому поглянути на спробу українців на початку ХХ сторіччя відновити свою державу, заявити про себе як про націю політичну, самодостатню, щоб по-своєму організувати своє життя. Вивчення діяльності Центральної ради, Гетьманату, Директорії УНР, громадських організацій і радянської влади, дозволить зараз більш глибоко розкрити напрями та перспективи розвитку даної сфери освіти, адже вона в наш час є доволі затребуваною. Бо реалії життя у сьогоденні такі, що майже кожна людина вимушена займатися додатковою освітою, самоосвітою, щоб реалізувати себе у житті і досягти своїх цілей. Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Магістерська робота виконана у відповідності з основними напрямами наукових досліджень кафедри історії України Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди. Об’єктом дослідження є система освіти в Україні у 1917 – 1921 рр. Предмет дослідження – процес розвитку позашкільної освіти в Україні та її особливості на основних етапах державотворення за часів національно-визвольних змагань. Хронологічні рамки роботи визначаються роками національно-демократичної революції в Україні – 1917 – 1921рр. Територіальні межі роботи охоплюють територію Української держави в її тогочасних кордонах. Мета наукової роботи – дослідження історії розвитку позашкільної освіти в Україні у 1917 – 1921 роках, порівняльний аналіз моделі позашкільної освіти українських національних та радянського урядів. Для реалізації поставленої мети автором було виділено наступні конкретні науково-дослідницькі завдання: - визначити стан наукової розробки даної проблеми, рівень і характер її джерельного забезпечення; - виявити місце позашкільної освіти в загальному потоці національно-демократичної революції як її складової частини; - дослідити процес розвитку позашкільної освіти в Україні за часів керівництва Центральної Ради, Української Держави П. Скоропадського та радянської влади; - з’ясувати участь державних органів і громадських організацій у розвитку позашкільної освіти; - дослідити процес реформування системи позашкільної освіти після приходу до влади більшовиків, нові підходи до побудови системи позашкільної освіти, надання їй нового змісту; - проаналізувати особливості та спільні риси розвитку позашкільної освіти в Україні за часів українських національних урядів та радянської влади. Наукова новизна магістерської роботи полягає в тому, що на базі аналізу першоджерел та матеріалів періодичної преси, спогадів діячів в галузі освіти того часу вперше розглядається як предмет окремого дослідження становлення та розвиток системи позашкільної освіти під час діяльності національних урядів і радянської влади у 1917-1921 рр. До цього часу у вітчизняній науковій літературі немає комплексного дослідження з цього питання. Новим є також з’ясування характеру відносин між різними урядами впродовж національно-демократичної революції. Завдяки аналізу загального стану системи позашкільної освіти в 1917-1921 рр., у контексті національно-культурного будівництва розкриваються мета і засоби освітньої політики, показано механізм впровадження та контроль з боку різних урядів, фактори, які вплинули на подальше становлення позашкільної освіти в Україні за часів радянської влади. Важливим надбанням є спроба уточнити і систематизувати інформацію про реформування системи позашкільного виховання за часів радянської влади, виявлення особливостей їх бачення та змісту такої освіти, спроби реалізації цих принципів та недоліки новоствореної системи. Практичне значення роботи полягає у можливості широкого використання матеріалів наукової роботи при вивченні курсу історії України, курсі історії педагогіки України і історії української культури у вищих навчальних закладах, написанні рефератів, контрольних, курсових і дипломних робіт. Проведене дослідження має не тільки теоретичне, а й практичне значення. Воно полягає перш за все в тому, що досвід організації освіти в 1917-1921 рр., принципи, методи й форми роботи урядів, органів місцевого самоврядування, освітянських установ, громадських організацій в цій сфері можуть стати в нагоді у вирішенні подібних проблем сьогодні. Фактичний матеріал, теоретичні положення та висновки роботи варто використати як для подальшої розробки обраної теми, так і при написанні узагальнюючих праць з історії України, навчальних посібників для вищих та середніх навчальних закладів, різноманітних довідкових видань, а також в курсі історії освіти і культури України. Структура роботи зумовлена її метою та завданнями. Робота побудована за проблемно-хронологічним принципом та складається зі вступу, трьох розділів, висновків, методичного розділу списку використаних джерел і літератури та додатків. Загальний обсяг становить сторінки, з них основний текст – сторінки.