Національно-визвольний рух в Україні в умовах комуністичного тоталітарного режиму ( середина 1950х кінець 1980 рр (ID:1126942)

Вступ Набуття незалежності Україною ставить на порядок денний дослідження причин, що привели до кризи і зламу системи тоталітаризму в СРСР, до з’яви нових незалежних держав на їх теренах. Виникає необхідність виявлення основних сил і факторів, які привели до незалежності України з тим, щоб врахувати ці фактори для дальшого розвитку суспільно-політичних процесів і в нашій державі, і в країнах Східної Європи. Національно-визвольний рух був найвагомішою такою силою і причиною нашої незалежності. Ця незалежність постала в Україні в результаті тривалих процесів творення і розвитку модерної української нації, як наслідок трьох періодів визвольного руху протягом всього XX століття. На його початку український народ був майже виключно селянським народом як за родом занять, так і за місцем проживання. Провідною верствою українського руху протягом століття була інтелігенція міста і села. В час першого періоду визвольних змагань український рух виступив за створення власної держави, хоч формування цілком сучасної нації ще не було на той час завершено. Це стало згодом однією з найвагоміших причин втрати незалежності. Власне, з цього періоду (1917— 1921 рр.) і можна говорити про формування сучасної української нації, позірне визнання якої відбилося у факті існування української соціалістичної держави. Протягом наступних десятиліть (аж до 1991 р.) Україна була колонією Росії у складі СРСР. Цей підневільний стан республіки посилювався й існуванням жорсткого тоталітарного режиму на її території, який спричинився до багатомільйонних жертв. В рамках даної системи влади відбулося об’єднання майже всіх українських етнографічних земель. Це теж був чинник творення сучасного українського народу. Іншим таким чинником, дія якого, проте, була вельми суперечливою, стало те, що в результаті прискореної індустріалізації і насильницької колективізації в республіці з’явилося індустріальне суспільство. Відбулася урбанізація українського населення, різко зріс його освітній рівень. З часом місцева номенклатура починає відчувати близькість своїх інтересів і населення, виникає локальний патріотизм, в неї поволі прокидаються національні почуття. Зрозуміло, за відсутності сприятливої міжнародної обстановки в умовах достатньої стабільності імперської тоталітарної влади ці чинники ще не означали можливості (як показує досвід визвольних змагань 1940—50-х років) досягнення незалежності. Зі зміною геополітичної ситуації з кінця 1980-х років, із загостренням системної кризи в СРСР український рух отримує нові перспективи.